Стаття 283. Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином України
Сімейний кодек - Розділ VI (ст.275-292) |
Стаття 283. Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином України
1. Усиновлення іноземцем в Україні дитини, яка є громадянином України, здійснюється на загальних підставах, встановлених главою 18 цього Кодексу. 2. Дитина, яка є громадянином України, може бути усиновлена іноземцем, якщо вона перебуває не менш як один рік на обліку у Центрі з усиновлення дітей. Якщо усиновлювач є родичем дитини або дитина страждає на хворобу, що внесена до спеціального переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров'я України, усиновлення може бути здійснене до спливу цього строку. 3. Дитина може бути усиновлена іноземцем, якщо протягом одного року з моменту взяття її на облік у Центрі з усиновлення дітей не виявилося громадянина України, який бажав би її усиновити або взяти під опіку чи піклування до себе в сім'ю. Переважне право на усиновлення дитини — громадянина України мають іноземці, які є: 1) родичами дитини; 2) громадянами держав, з якими Україна уклала договір про надання правової допомоги. 4. На усиновлення дитини іноземцем потрібна згода Центру з усиновлення дітей. 5. Усиновлення іноземцями провадиться за умови забезпечення дитині прав в обсязі не меншому, ніж це встановлено законами України. 6. За усиновленою дитиною зберігається громадянство України до досягнення нею вісімнадцяти років. Усиновлена дитина має право на збереження своєї національної ідентичності відповідно до Конвенції про права дитини, інших міжнародних договорів.Частина 1 коментованої статті закріплює положення про те, що усиновлення іноземцем на території нашої держави дитини, яка є громадянином України, здійснюється на загальних підставах, встановлених главою 18 СК, незалежно від місця його проживання.
Однак при цьому сімейним законодавством України встановлені такі додаткові умови:
1) зазначене усиновлення можливе, якщо дитина пе
2) дитина може бути усиновлена іноземцем за умови, якщо протягом зазначеного строку не виявилося громадянина України, який бажав би її усиновити або взяти під опіку чи піклування до себе в сім'ю.
Водночас у другому абзаці ч. 1 статті, яка коментується, міститься вказівка на те, що якщо усиновлювач є родичем дитини, її усиновлення може бути здійснене до спливу одного року. Це пояснюється тим, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 213 СК за наявності кількох осіб, які виявили бажання усиновити одну й ту ж дитину, незалежно від їх громадянства та місця проживання родичі дитини мають переважне право на її усиновлення.
Крім того, усиновлення дитини здійснюється без додержання строку її перебування на обліку у Центрі з усиновлення дітей у разі захворювання дитини на хворобу, що внесена до спеціального переліку, затвердженого МОЗ України.
Усиновлення іноземцями дитини, яка є громадянином України, на території нашої держави дозволяється за умови одержання ним дозволу на проведення пов'язаних з цим дій Центру з усиновлення дітей. Порядок одержання цього дозволу визначений пунктами 45 і 46 Порядку передачі дітей на усиновлення.
На підставі звернення іноземців, які перебувають на обліку у Центрі з усиновлення дітей як кандидати в усиновлювачі, про надання їм дозволу на усиновлення конкретної дитини та висновку органу опіки та піклування щодо доцільності усиновлення та відповідності його інтересам дитини Центр з усиновлення дітей протягом трьох днів розглядає необхідні матеріали і дає письмовий дозвіл на усиновлення, а у разі відмови — аргументовану відповідь у письмовій формі.
Усиновлення іноземцями дітей, які є громадянами України, на території нашої держави провадиться у судовому порядку за заявою зазначених осіб з додержанням правил, встановлених главою 35-А ЦПК.
Як вже зазначалось, переважне право на усиновлення має громадянин України, який є родичем дитини. Однак згідно з ч. З коментованої статті переважне право перед іншими іноземцями, які бажають усиновити одну й ту ж дитину, котра є громадянином України, мають також іноземці, які є її родичами. Причому усиновлення ними дитини відповідно до ч. 2 статті, що коментується, може бути здійснене до спливу річного строку її перебування на обліку у Центрі з усиновлення дітей. При цьому ступінь споріднення (близькі або інші родичі дитини) між дитиною, яка усиновлюється, та усиновлювачем за загальним правилом значення не має.
Переважне право на усиновлення дитини мають також громадяни держав, з якими Україна уклала договір про надання правової допомоги.
Нині наша держава уклала з іншими державами низку двосторонніх і багатосторонніх договорів про правові відносини і надання правової допомоги у цивільних, сімейних і кримінальних справах.
Обов'язковою складовою цих договорів є правові норми, що регулюють підстави, умови й порядок усиновлення дітей, які з тих або інших причин залишилися без батьківського піклування. Зокрема ці питання урегульовані в ст. 37 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах (між країнами СНД), у договорах, укладених Україною з Литовською Республікою (ст. 29), Республікою Польща (ст. ЗО), Республікою Грузія (ст. 29), Латвійською Республікою (ст. 28), Республікою Молдова (ст. ЗО), Естонською Республікою (ст. 29) тощо.
Звичайно, громадяни держав, що уклали відповідні договори з Україною, мають переважне право на усиновлення дітей, які є громадянами України і проживають на її території, перед громадянами держав, які не уклали з нашою державою таких договорів.
Законодавство (як вітчизняне, так і міжнародне) виходить з того, що усиновлення дитини громадянами іншої країни меншою мірою відповідає її інтересам, ніж усиновлення дитини у власній країні. Тому з метою якнайкращого забезпечення інтересів дитини, яка є громадянином України, при її усиновленні громадянами інших держав у ч. 5 коментованої статті закріплено положення про те, що усиновлення такої дитини іноземцем можливе за умови забезпечення їй прав в обсязі не меншому, ніж це встановлено законами України.
Положення ч. 5 статті, що коментується, загалом відповідає Конвенції про права дитини, у п. "Ь" ст. 21 якої зазначено, що усиновлення в іншій країні може розглядатися як альтернативний варіант і допускається, якщо дитина не може бути передана на виховання або в сім'ю, яка могла б забезпечити її виховання чи усиновлення, і якщо забезпечення якогось нормального догляду і виховання в країні, де дитина народилася, неможливе. Крім того, згідно з п. "с" ст. 21 зазначеної Конвенції держави-учасниці, які визнають і (або) допускають усиновлення, можуть забезпечувати, щоб у разі усиновлення дитини в іншій країні застосовувалися б такі ж гарантії та норми, які застосовуються щодо усиновлення всередині країни.
За загальним правилом усиновлення дитини, яка є громадянином України, іноземцем не тягне зміну її громадянства до досягнення нею 18-річного віку. Таке правило встановлене законом (ч. 6 коментованої статті), незважаючи на те, що усиновлювачі повністю прирівнюються у своїх правах та обов'язках до батьків дитини (див. коментар до ст. 232). Водночас усиновлена іноземцем дитина, яка є громадянином України, має бути поставлена усиновлювачем на облік у консульській установі нашої держави в країні її проживання. Усиновлювач зобов'язаний періодично надавати інформацію про умови утримання та виховання дитини, а також можливість представнику консульської установи України спілкуватися з дитиною до досягнення нею повноліття.
Відповідно до Конвенції про права дитини та інших міжнародних договорів усиновлена дитина має право на збереження своєї національної ідентичності.
Так, згідно зі ст. 8 Конвенції про права дитини держави-учасниці повинні поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи її громадянство, ім'я, сімейні зв'язки, як це передбачено законом, не допускаючи протизаконного втручання.
Якщо дитину протизаконне позбавляють частини або усіх елементів індивідуальності, держави-учасниці мають надавати їй необхідну допомогу з метою якнайшвидшого її відновлення.
< Попередня Наступна >