121

---

Стаття 291. Застосування законів іноземних держав

1. Сімейне законодавство іноземних держав застосовується в Україні, якщо воно не суперечить основним засадам регулювання сімейних відносин, що встановлені у статті 7 цього Кодексу.

Як вже зазначалось, в Україні визнаються акти цивільного стану, здійснені за межами нашої держави з додержанням законів інших держав, і документи, видані їх компетентними орга­нами на посвідчення цих актів. Однак треба звернути увагу на те що в окремих випадках допускається застосування законів іноземних держав.

Водночас у статті, яка коментується, закріплено правило про те, що сімейне законодавство іноземних держав застосовується в Україні лише у тих випадках, якщо воно не суперечить основ­ним принципам регулювання сімейних відносин, встановленим ст. 7 СК.

Так, згідно з ч. 2 коментованої статті сімейні відносини мо­жуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками (наприклад, про врегулювання майнових відносин між особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу). Шлюб­ний договір може бути укладено і подружжям (див. коментар до ст. 92).

Дружина і чоловік мають право укласти договір про надан­ня утримання одному з них, у якому визначити умови, розмір і строки виплати аліментів (див. коментар до ч. 1 ст. 78).

За загальним правилом способи виконання обов'язку утри­мувати дитину визначаються за домовленістю батьків. Відповід­но до неї той з них, хто проживає окремо від дитини, може бра­ти участь у її утриманні (див. коментар до ст. 181). Такі догово­ри укладаються у письмовій формі і мають посвідчуватись но­таріально.

Згідно зі ст. 275 СК іноземці та особи без громадянства ма­ють в Україні такі ж права та обов'язки у сімейних відносинах, як і громадяни України, якщо інше не

встановлене законами України та міжнародними договорами нашої держави. Тому зазначені особи мають також право на врегулювання сімейних відносин на підставі договору.

Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їх права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сі­мейне життя.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 СК учасник сімейних відносин не може мати привілеїв або обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, ет­нічного і соціального походження, матеріального становища, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.

Найважливішим принципом є принцип рівності прав та обов'язків жінки і чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі, сім'ї (ст. 51 Конституції України).

Згідно з сімейним законодавством України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, закріплених у Кон­ституції, Конвенції про права дитини, інших міжнародних пра­вових актах, визнаних у нашій державі.

Регулювання сімейних відносин в Україні має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, не­працездатних членів сім'ї.

Сімейні відносини в Україні регулюються законами та Інши­ми нормативно-правовими актами на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства.

Кожному учаснику сімейних відносин надане право на судо­вий захист.

Отже, положення, що міститься у статті, яка коментується, треба розуміти таким чином, що у кожному конкретному ви­падку питання про можливість застосування закону іноземної держави має вирішувати компетентний державний орган. Нап­риклад, визнання законом іноземної держави полігамного шлюбу, яке суперечить основним принципам сімейного зако­нодавства України, що визнає лише моногамний шлюб, не вик­лючає можливості застосування цього закону в окремих випад­ках. Так, якщо шлюб було укладено у країні, де допускається полігамний шлюб, а після цього чоловік разом із двома дружи­нами й дітьми прибув до України на постійне проживання ком­петентні органи нашої держави не мають права визнати такий шлюб недійсним чи відмовити у захисті прав кожній з дружин (наприклад, при стягненні на її користь аліментів на утриман­ня дітей або присудженні їй частини майна). Незважаючи на те, що зазначений закон суперечить законодавству України, його застосування у даному випадку відповідатиме основним прин­ципам цього законодавства, що передбачають всебічну охорону прав жінок і дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства нашої держави.

Зазначеному конституційному положенню повністю відпові­дає й положення, закріплене у ч. 1 ст. 17 Закону України від 22 грудня 1993 р. "Про міжнародні договори України".

Нині Україною укладено низку двосторонніх і багатосто­ронніх договорів з іноземними державами про правові відноси­ни і надання допомоги у цивільних, сімейних і кримінальних справах.

У цих договорах окремі колізійні питання можуть бути вирі­шені Інакше, ніж у СК. Тому при застосуванні сімейного зако­нодавства України до іноземців та осіб без громадянства або при застосуванні сімейного законодавства Іноземної держави у нашій країні треба насамперед з'ясовувати, чи не укладено Ук­раїною з відповідною іноземною державою, громадянином якої є заінтересована особа, такий договір. За наявності договору питання про застосування законодавства України або іноземного законодавства має вирішуватись відповідно до його поло­жень. А норми розділу VI СК у такому разі повинні застосову­ватись лише щодо відносин, не врегульованих відповідним між­народним договором.

 

< Попередня   Наступна >