134

---

Розділ V ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ІНШИХ ЧЛЕНІВ СІМ'Ї ТА РОДИЧІВ

Глава 21  Особисті немайнові права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів

Стаття 257. Права баби та діда, прабаби та прадіда на ви­ховання внуків, правнуків

1. Баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі сво­їми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. 2. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, праді­дом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід ма­ють право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Одним із основних особистих немайнових прав дитини є її право на сім'ю та сімейне виховання. Насамперед воно дістає вияв у наданні дитині можливості жити й виховуватися у сім'ї. Як правило, йдеться про проживання дітей у сім'ї своїх батьків. Однак право дитини на сімейне виховання охоплює також її право на спілкування з дідом, бабою, прадідом, прабабою, бра­тами, сестрами та іншими членами сім'ї. У СК вперше закріп­лені права на виховання внуків і правнуків не тільки баби та ді­да, а й прабаби і прадіда.

Баба, дід, прабаба, прадід є родичами прямої лінії спорід­нення і бажають спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні навіть у тих випадках, коли прожи­вають окремо.

Частина 1 коментованої статті встановлює право баби, ді­да, прабаби, прадіда на спілкування зі своїм внуком, правну­ком і на участь у їх вихованні. Підставою цього права є родин­ний зв'язок між бабою, дідом і внуком або прабабою, прадідом і правнуком. Варто звернути увагу на те, що СК встановлює право, а не обов'язок баби, діда, прабаби, прадіда, пов'язаний з вихованням внуків і правнуків. У зв'язку з цим можна вести мову про те, що,

виховуючи внуків і правнуків, вони не тіль­ки виконують свої моральні обов'язки, а й реалізують своє право. За наявності повноцінної сім'ї та природного розвитку сімейних відносин реалізація цього права не породжує жодних проблем.

Труднощі, як правило, виникають тоді, коли батьки розлу­чені або коли один із них помер, а той з батьків, з ким залиши­лися проживати діти, не дає можливості батькам (бабі, діду) другого з подружжя спілкуватися з дітьми. Тому ч. 2 статті, що коментується, встановлює обов'язок батьків або інших осіб, з якими проживає дитина, не перешкоджати бабі, діду, прабабі, прадіду у здійсненні їх прав щодо виховання внуків, правнуків.

Дід, баба, прадід, прабаба у разі чинення батьками або інши­ми особами, з якими проживають діти, перешкод їх спілкуван­ню з внуками, правнуками та участі у вихованні останніх мають право на підставі ст. 124 Конституції звертатися безпосередньо до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд при розгля­ді спору має керуватися інтересами дітей. У своєму рішенні він повинен встановлювати способи участі діда, баби, прадіда, пра­баби у вихованні дитини (систематичні зустрічі, відвідування дитиною місця проживання баби, діда, прабаби, прадіда тощо), місце і час їх спілкування з урахуванням віку, стану здоров'я ди­тини, поведінки діда, баби, прадіда, прабаби, а також інших обставин, що мають істотне значення. Якщо інтереси дитини вимагають присутності під час побачень іншої особи (виховате­ля, вчителя, лікаря), суд може відобразити це у рішенні.

Якщо ж спілкування діда, баби, прадіда, прабаби з внуками і правнуками негативно впливає на останніх, орган опіки та піклування може заборонити його, причому як тимчасово, так і назавжди.

 

Наступна >