124

---

Стаття 212. Особи, які не можуть бути усиновлювачами

1. Не можуть бути усиновлювачами особи, які: 1) обмежені у дієздатності; 2) визнані недієздатними; 3) позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були понов­лені; 4) були усиновлювачами іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним з їхньої вини; 5) перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологіч­ному чи наркологічному диспансері; 6) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами; 7) не мають постійного місця проживання та постійного заро­бітку (доходу); 8) страждають на хвороби, перелік яких затверджений Мініс­терством охорони здоров'я України. 2. Крім осіб, зазначених у частині першій цієї статті, не можуть бути усиновлювачами інші особи, інтереси яких суперечать інтере­сам дитини.

У статті, що коментується, наведено перелік осіб, які не мо­жуть бути усиновлювачами. Насамперед це особи, визнані су­дом недієздатними на підставі ст. 39 ЦК, тобто ті, які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатні усвідомлюва­ти значення своїх дій та (або) керувати ними, особи з обмеже­ною судом на підставі ст. 36 ЦК цивільною дієздатністю, тобто ті, які страждають на психічний розлад, який істотно впливає на їх здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керу­вати ними, а також особи, які внаслідок зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо ставлять себе або свою сім'ю, а також інших осіб, яких за законом вони зобов'язані утримувати, у скрутне матеріальне становище. Такі особи самі потребують опіки або піклування.

Водночас у разі поновлення судом дієздатності громадянина, а також скасування обмеження його дієздатності у порядку, встановленому частинами 2—4 ст. 260 ЦПК, у нього з'являєть­ся можливість стати усиновлювачем. Це має бути підтверджене рішенням суду, що набрало чинності.

y;">Не можуть бути усиновлювачами особи, позбавлені батьків­ських прав з підстав, встановлених у ст. 164 СК, у тому числі й усиновлювачі (див. коментар до ст. 242).

Водночас поновлення батьківських прав особи на підставі ст. 169 СК відкриває перед нею можливість бути усиновлювачем.

Неможливе усиновлення дитини й особами, які вже були усиновлювачами іншої дитини, але з їх вини усиновлення було визнане недійсним чи скасоване (див. коментарі до статей 236 і 238).

Відповідно до закону не можуть бути усиновлювачами осо­би, які перебувають на обліку або на лікуванні у психоневроло­гічному чи наркологічному диспансері. Уявляється, що це пов'язане з тим, що вони не можуть виконувати свої батьківські обов'язки за станом здоров'я.

Серед осіб, які не можуть бути усиновлювачами, закон на­зиває тих, хто не має постійного місця проживання і постійно­го заробітку (доходу). Неможливість усиновлення дітей цими особами пояснюється тим, що відсутність у них постійного міс­ця проживання може призвести до погіршення житлових умов дітей, а також порушення їх житлових прав, гарантованих Конституцією (ст. 47) та іншими законами України, а відсутність постійного заробітку (доходу) — до порушення права дітей на одержання утримання від усиновлювачів.

Не можуть бути усиновлювачами особи, які страждають на хвороби, перелік яких затверджений МОЗ України, тобто ті, які за станом здоров'я не можуть забезпечити стабільних і гармо­нійних умов життя усиновленій дитині та виховувати її.

Це насамперед особи, визнані у встановленому законом по­рядку інвалідами І та II груп, особи, що мають глибокі органіч­ні ураження нервової системи, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу тощо.

Виключаються законом з числа усиновлювачів також особи, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засо­бами. Встановлення цього судом є підставою для відмови у за­доволенні заяви таких осіб про усиновлення. Усиновлення ни­ми дитини суперечило б її інтересам.

Аналіз змісту ч. 2 коментованої статті свідчить про те, що наведений перелік осіб, які не можуть бути усиновлювачами, не є вичерпним. Крім осіб, зазначених у ч. 1 цієї статті, не можуть бути усиновлювачами й інші особи, зокрема ті, у яких офіцій­но зареєстровані асоціальні прояви, схильність до насильства тощо.

 

< Попередня   Наступна >