230

---

Стаття 159. Вирішення судом спору щодо участі у вихо­ванні дитини того з батьків, хто проживає ок­ремо від неї

1. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить пере­шкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дити­ною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. 2. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні ди­тини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільно­го відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання то­що), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. 3. За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити вико­нання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору. 4. У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає ок­ремо, може передати дитину для проживання з ним. 5. Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зо­бов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Стаття 141 СК закріплює рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Тому той з батьків, з ким вона проживає, не має права перешкоджати другому з батьків здійснювати свої батьківські права, якщо його спілкування з дитиною не завдає шкоди її фізичному та психічному здоров'ю, моральному роз­витку. Він також зобов'язаний виконувати рішення органу опіки та піклування про участь у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї. Навіть у тому разі, коли той з батьків, з ким проживає дитина, вважає, що здійснення батьківських прав тим із батьків, хто проживає окремо в

ід ди­тини, суперечить її інтересам, він не може самостійно прийма­ти рішення про недопущення цієї особи до дитини. У такій си­туації той з батьків, з ким проживає дитина, має звертатися до суду з вимогою про зміну порядку участі другого з батьків у ви­хованні дитини.

Стаття, що коментується, передбачає підстави й порядок су­дового вирішення спору про участь у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї. Так, підставою є чинен­ня перешкод тим з батьків, з ким проживає дитина, спілкуван­ню та вихованню дитини другим з батьків, який проживає ок­ремо від неї. Підставою може бути й недодержання рішення ор­гану опіки та піклування тим із батьків, хто проживає окремо від дитини.

Частина 2 коментованої статті встановлює завдання суду при вирішенні зазначеного спору. Відповідно до неї він повинен визначити способи та форму участі того з батьків, хто проживає окремо від дитини, у її вихованні. Безумовно, що специфіка процесу виховання не дозволяє суду повністю охарактеризувати його. Тому він визначає лише основні, найістотніші моменти цього процесу. Зокрема, суд встановлює такі способи участі за­значеної особи у вихованні дитини, як періодичні або система­тичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідуван­ня дитиною місця її проживання і час їх спілкування. При цьо­му мають враховуватись вік, стан здоров'я дитини, поведінка батьків, а також інші обставини, що мають істотне значення.

При виникненні спору між батьками з приводу розглядува­них питань суд може до його вирішення зупинити виконання рішення органу опіки та піклування. Більше того, приймаючи рішення про участь у вихованні дитини того з батьків, хто про­живає окремо від неї, суд може скористатися рішенням органу опіки та піклування, а може й інакше врегулювати спір. Після набрання судовим рішенням чинності рішення органу опіки та піклування з аналогічних питань автоматично має припиняти свою дію.

Частина 4 статті, що коментується, передбачає санкцію, од­на погроза застосування якої повинна змусити того з батьків, з ким проживає дитина, серйозно задуматися над можливими наслідками своєї поведінки. Згідно з зазначеною нормою у разі ухилення від виконання рішення суду особи, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо від дитини, може передати її для проживання з ним. Треба зазна­чити, що ця норма сформульована недосить чітко. Так, вона не визначає, які дії (чи бездіяльність) треба вважати ухиленням від виконання рішення суду. Уявляється, що більш чіткою і правильною була б вказівка на злісне невиконання рішення суду (а не на ухилення від його виконання) як на підставу передання дитини для проживання тому з батьків, хто проживає окремо від неї.

Частина 5 коментованої статті встановлює наслідки невико­нання рішення суду, які чомусь (виходячи зі змісту цієї норми) можуть наставати лише для того з батьків, з ким проживає ди­тина. Але ж рішення суду може не виконуватися й другим з батьків (який проживає окремо від дитини). Тому більш пра­вильним було б встановити однакову відповідальність за неви­конання рішення суду для обох батьків. Така відповідальність може діставати вияв у відшкодуванні як матеріальної, так і мо­ральної шкоди. Ця шкода має відшкодовуватись тим з батьків, хто не виконав рішення суду, другому з них.

 

< Попередня   Наступна >