186

---

Стаття 415. Обмеження в роботі за сумісництвом та занятті підприємницькою діяльністю

Посадові особи митної служби України не мають права: 1) займатися будь-якою підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності та медичної практики); 2) входити самостійно, через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, фінансових установ, господарських товариств тощо, організацій, спілок, об'єднань, кооперативів, що займаються підприємницькою діяльністю; 3) бути повіреним третіх осіб у митних справах; 4) використовувати своє службове становище для будь-якого не передбаченого законодавством України сприяння юридичним і фізичним особам у здійсненні ними зовнішньоекономічної та іншої підприємницької діяльності.

Під виконанням роботи на умовах сумісництва слід розуміти виконання працівником, крім основної, ще й іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або на іншому підприємстві, установі, організації.

Правове регулювання сумісництва здійснюється на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993р. № 245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій " та Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мінюсту і Мінфіну України від 28.06.1993р. № 43, відповідно до якого не вважається сумісництвом:

- технічна, медична, бухгалтерська та інша експертиза з разовою оплатою праці;

- педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш ніж 240 годин за рік;

- виконання обов'язків медичних консул

ьтантів установ охорони здоров”я в обсязі не більш ніж 12 годин на місяць із разовою оплатою праці;

- керівництво аспірантами в науково-дослідних установах і вищих навчальних закладах, вченими і високваліфікованими спеціалістами, які не числяться в штаті цих установ і навчальних закладів, з оплатою їхньої праці з розрахунку 50 годин за рік за керівництво кожним аспірантом та інші роботи.

Виконання перелічених вище робіт допускається в робочий час із дозволу керівника підприємства, установи, організації без утримання із заробітної плати.

Забороняється виконувати роботу за сумісництвом (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики):

- державним службовцям;

- керівникам державних підприємств, установ, організацій, їхнім заступникам, керівникам структурних підрозділів та їхнім заступникам.

Відповідно до ст.21 КЗпП України обмеження на сумісництво можуть вводитись законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг і заняття торгівлею для отримання прибутку (ст.1 ЗУ “Про підприємництво” від 14 жовтня 1992р).

Включення до Митного кодексу норми, яка забороняє заняття підприємницькою діяльністю у будь-якій формі є необхідною, так як посадові особи митної служби при виконанні службових обов'язків мають широкі повноваження з питань надання дозволу або заборони здійснення тих чи інших дій учасниками зовнішньоекономічної діяльності. Це обмеження застосоване відповідно до ст. 5 Закону України “Про боротьбу з корупцією” від 05.10.1995р.

Посадова особа митної служби не має права самостійно, через представника або підставних осіб входити до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, кредитно-фінансових установ, господарських товариств, спілок, організацій, що здійснюють підприємницьку діяльність.

Винятком із цього правила є випадки, коли посадова особа здійснює функції з управління акціями, що належать державі, та представляє її інтереси в раді товариства або ревізійній комісії господарського товариства.

Не може визнаватися правопорушенням входження посадової особи до складу редакційних колегій періодичних видань (газет, журналів), різного роду журі, консиліумів, навіть за умови одержання нею винагороди за виконану роботу, оскільки зазначені органи створюються з метою розвитку науки, культури, мистецтва, вдосконалення медичної практики.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.05.1998р. № 13 (зі змінами, внесеними постановою від 03.03.2000р. № 5) під сприянням підприємницькій діяльності розуміються дії, спрямовані на одержання підприємцем ліцензії, сертифіката в обхід встановленого законодавством порядку, в допомозі у реєстрації чи перереєстрації фірми, товариства тощо, у передачі споруд, обладнання, в організації технічного забезпечення (засобами транспорту, зв'язку), в інформаційному (комп'ютерному) обслуговуванні підприємця, прийнятті нормативно-правового акта, що забезпечує більш вигідне освоєння ринків збуту і надання послуг.

Обмеження щодо сприяння підприємницькій діяльності, використовуючи своє службове становище встановлено ст.5 Закону України “Про боротьбу з корупцією”

 

< Попередня   Наступна >