230

---

Глава 61. ОСКАРЖЕННЯ ПОСТАНОВ У СПРАВАХ ПРО ПОРУШЕННЯ МИТНИХ ПРАВИЛ. ВНЕСЕННЯ НА ПОСТАНОВИ ПОДАННЯ ПРОКУРОРА

Стаття 393. Оскарження постанов у справах про порушення митних правил

Постанова у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, або представником такої особи. Скарга на постанову митниці регіонального підпорядкування може бути подана до відповідної регіональної митниці або до місцевого суду за місцезнаходженням митниці, яка винесла постанову. Постанова регіональної митниці по скарзі на постанову підпорядкованої їй митниці може бути оскаржена до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи або до місцевого суду за місцезнаходженням цієї регіональної митниці. Постанова регіональної митниці, митниці центрального підпорядкування може бути оскаржена до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи або до місцевого суду за місцезнаходженням відповідної регіональної митниці, митниці. Якщо у випадках, зазначених у частинах другій, третій та четвертій цієї статті, постанова митного органу одночасно оскаржується до митного органу вищого рівня та до суду і суд приймає скаргу до розгляду, розгляд аналогічної скарги митним органом вищого рівня припиняється. Постанова спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи у справі про порушення митних правил, а також його постанова по скарзі на постанову іншого митного органу у такій справі можуть бути оскаржені до місцевого суду за місцезнаходженням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи. Скарга на постанову митного органу подається протягом десяти днів з дати вручення заінтересованій особі копії постанови у справі або повідомлення про прийняте рішення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою заінтересованої особи може

бути поновлений відповідно регіональною митницею, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи або судом. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил та внесення подання прокурором на постанову визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами.

Право на оскарження постанови в справі про адміністративні правопорушення є однією з найбільш важливих гарантій захисту прав особистості, що залучається до адміністративної відповідальності (ст. 287 КпАП України). Це — форма перевірки законності й обґрунтованості прийнятого у справі рішення, найбільш швидкого виправлення помилок, виявлення недоліків в роботі органів, які розглядають справи про адміністративні правопорушення.

Конституція України значно розширила можливість судового оскарження. У ст. 55 Основного закону України відзначено. що "...права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дії або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб...".

Варто підкреслити положення ст. 125 Конституції України, у якому закріплено, що відповідно до закону "... діють апеляційні і місцеві суди". Ця стаття була докладно розкрита в законі "Про судоустрій України". У ст. 22 цього закону вказується, що "...місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає карні і цивільні справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. Місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами в сфері державного керування і місцевого самоврядування (справи адміністративної юрисдикції), крім справ адміністративної юрисдикції в сфері військового керування, розгляд яких здійснюють військові суди. Проте слід зазначити, що відповідно до р. VII закону "Про судоустрій України", у "Заключних перехідних положеннях" п.16: "...до утворення системи адміністративних судів відповідно до дійсного Закону розгляд справ, віднесених до підсудності адміністративних місцевих судів, здійснюють місцеві загальні суди, а, справ, що ставляться до підсудності адміністративних апеляційних судів і Вищого адміністративного суду України, — відповідні загальні апеляційні суди і ка­саційний суд України, у порядку, установленому процесуальним законом, шляхом введення спеціалізації судів по розгляду справ адміністративної юрисдикції, в тому числі утворення судових колегій по справах зазначеної юрисдикції, до введення в дію процесуального закону регулюючий порядок розгляду справ даної юрисдикції відповідно до дійсного закону. Формування системи адміністративних судів здійснюється протягом трьох років".

Чинним законодавством судам надано право розглядати скарги на дії органів і службових осіб у зв'язку з накладенням адміністративних стягнень.

Законні інтереси особи, яка притягувалася до адміністративної відповідальності, потерпілого або неповнолітнього чи особи, яка через свої фізичні або психічні вади не здатна сама здійснювати свої права, у суді можуть представляти батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники, адвокати. Прокурор має право звернутися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян.

Об'єктом судового оскарження є постанови митного органу про накладення будь-якого виду адміністративного стягнення, передбаченого ст. 322 цього Кодексу.

Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 01.11.1996 р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні право­суддя» наголосив, що з урахуванням конституційного положення про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Кон­ституції України), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі у прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку (Постанови Пленуму Вер­ховного Суду України в цивільних справах // Бюл. зако­нодавства і юрид. практики України- 1999.— № 5.— С. 71).

Скаргу на постанову про накладення адміністратив­ного стягнення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а в разі, якщо постанова про даний вид адміністративного стягнення була попередньо оскаржена до вищестоящого органу (вищестоящої служ­бової особи) - протягом десяти днів з дня прийняття останнім рішення по скарзі. У разі пропуску цього стро­ку з поважних причин він може бути поновлений судом за заявою особи, щодо якої винесено постанову (Поста­нови Пленуму Верховного Суду України (1995-1998). Пра­вові позиції щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ // Бюл. законодавства і юрид. практи­ки України.— 1998.— № 8.— С. 51).

Згідно Закону України „Про звернення громадян”, Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Скарга на постанову в справі про адміністративне пра­вопорушення поряд з даними про заявника (особа, до якої застосовано стягнення, потерпілий) повинна містити: на­йменування органу (службової особи), дії якого оскаржу­ються; дату винесення постанови; виклад обставин, яки­ми заявник обґрунтовує свої заперечення, та докази, що стверджують їх.

Також, згідно Закону України „Про звернення громадян”, звернення повинно дотримуватися наступних вимог:

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.

Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства.

Письмове звернення повинно бути підписано заявником із зазначенням дати.

Якщо скарга не відповідає необхідним для її правиль­ного вирішення вимогам, то застосовуються правила ст. 139 ЦПК. Суддя може відмовити у прийнятті скарги тільки з підстав, зазначених у ст. 136 ЦПК.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.06.1988 р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» пропущення встановленого десятиден­ного строку оскарження постанови не може бути підста­вою для відмови у прийнятті скарги. У зв'язку з тим, що зазначений строк є процесуальним, скарга і документи, подані після його закінчення, відповідно до ст. 85 ЦПК залишаються без розгляду, якщо суд не знайде підстав для його поновлення (Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах // Бюл. законодавства і юрид. практики України.—1999.— № 5.— С. 72).

Особа, яка оскаржила постанову про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Подання у встановлений строк скарги зупиняє виконання постанови про накладення адміністративного стягнення до розгляду скарги, за винятком постанов про за­стосування таких стягнень, як попередження і адмініст­ративний арешт, а також у разі накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного право­порушення (ст. 291 КпАП).

Відповідно до ст. 291 КпАП ухвала судді про зупинення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення постановляється суддею при підготов­ці справи до судового розгляду і направляється органу чи службовій особі негайно.

Заявник повинен пред'явити докази, які стверджу­ють наявність обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне порушення, ступінь вини заявника, його майновий стан тощо. Зокрема, слід додати до справи документи про майновий стан особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про склад її сім'ї тощо.

Скарги на дії органів і службових осіб у зв'язку з накладенням адміністративних стягнень повинні бути розглянуті не пізніше як у десятиденний строк з дня її надходження. У цей строк має бути проведена і підготовка цивільної справи до судового розгляду.

Скарга розглядається суддею з викликом заявника скарги. Заявниками можуть бути особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, чи потерпілий - особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.

Щодо представника органу чи службової особи, поста­нови яких оскаржуються, то закон не зобов'язує їх ви­кликати в судове засідання по кожній справі. Проте суд­дя повинен повідомляти їх про ту чи іншу справу, яка розглядається.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання не перешкоджає розгляду справи. Однак суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, щодо яких немає відомостей про вручення їм повісток. Суд може відкласти розгляд справи і в тому випадку, коли в судове засідання не з'явився будь-хто з учасників процесу, які Повідомлені у встановленому порядку про час і місце судового засідання, з причин, визнаних судом поважними (ст. 172 ЦПК).

Скарги на дії органів і службових осіб у зв'язку з накладенням адміністративних стягнень розглядаються у відкритому судовому засіданні суддею одноособове за загальними правилами цивільного судочинства.

Рішення по скарзі повинно відповідати загальним вимогам, а за змістом — і ст. 203 ЦПК.

Якщо дії органу чи службової особи щодо застосування адміністративного стягнення є законними і обгрунтованими, суд залишає постанову без змін, а скаргу — без задоволення.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.06.1988 р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» зазначено, що при відмові у задоволенні скарги і залишенні без зміни постанови про накладення штрафу суд не виносить рішення про стягнення штрафу із заявника, оскільки в силу ст. 308 КпАП несплачений протягом 15 днів штраф стягується із заробітної плати, іншого заробітку, пенсії або стипендії порушника, а за відсутності цих видів доходів чи неможливості стягнути його з інших причин виконання провадиться виконавцем шляхом звернення стягнення на майно порушника на підставі постанови органу (посадової особи), який її виніс (Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивіль­них справах /1 Бюл. законодавства і юрид. практики України.— 1999.— № 5.— С. 73).

У разі скасування постанови і закриття провадження у справі з підстав, зазначених у ст. 247 КпАП, указано в п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.06.1988 р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопору­шення», повернення стягнутих сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, скасування інших обмежень провадиться на підставі цього ж рішення.

Шкода, заподіяна громадянину незаконним накладен­ням адміністративного стягнення у вигляді адміністра­тивного арешту або виправних робіт чи штрафу, відшко­довується державою відповідно до ст. 443 ЦК та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, по­переднього слідства, прокуратури і суду».

Рішення суду по скарзі на постанову у справі про адміністративне правопорушення є остаточним і оскаржен­ню в касаційному порядку не підлягає. Його можна опротестувати в порядку нагляду на загальних підставах.

Копію рішення у цих справах суд повинен надіслати органу чи службовій особі, постанова яких оскаржува­лася.

 

Наступна >