179

---

Глава 57. Види порушень митних правил і відповідальність за такі правопо­рушення

Стаття 329. Порушення режиму зони митного контролю

Переміщення через межі зони митного контролю і в межах цієї зони товарів, транспортних засобів, громадян, у тому числі посадових осіб органів державної влади (крім митних органів), які не перетинають митний кордон України, а також проведення в зоні митного контролю господарських робіт без дозволу мит­ного органу або вчинення інших дій, якими порушується встановлений законодавством режим зони митного контролю, тягне за собою за відсутності товарів, транспортних засобів - безпосередніх предметів порушення митних правил накладення штрафу в розмірі до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії за наявності товарів, транспортних засобів - безпосередніх предметів порушення митних правил тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об’єкт правопорушення – встановлений цим Кодексом (ст.51) режим зони митного контролю тобто приписи, заборони та обмеження щодо перебування товарів, транспортних засобів та громадян, умови розташування будівель та споруд, а також проведення господарських робот.

Об”єктивна сторона виражається у вчинення будь-яких дій що порушують режим зони митного контролю. Такими діями є : переміщення через межі зони митного контролю і в межах цієї зони (з товарами, транспортними засобами і без такових) громадян, посадових осіб органів державної влади (крім митних органів), які не перетинають митний кордон, а також у проведенні у такій зоні без дозволу митного органу господавських робіт та інш дії.

Під зоною митного контролю (далі ЗМК), слід розуміти визначену на митному кордоні України або в інших місцях територія, в межах якої митні органи здійснюють митн

ий контроль.

Згідно зі ст. 48 цього Кодексу, ЗМК створюються у пунктах пропуску на митному кордоні України, в ме­жах прикордонної смуги на державному кордоні України, у морських і річкових портах, аеропортах, на залізничних станціях, на територіях підприємств, спеціальних митних зон, а також в інших місцях, визначених митними орга­нами.

Такими місцями можуть бути місця на які розповсюджується дія окремих митних режимів, таких як магазин безмитної торгівлі, митний склад та інш. ЗМК бувають постійні і тимчасові. Тимчасові ЗМК створюються на час проведення митного контролю та митного оформлення (наприклад, в купе залізничного вагону, на стоянці авто­транспорту та таке інше), про що працівник митного органу повинен сповістити присутних та інших осіб. Таке сповіщення може відбуватися як із застосуванням табличок з відповідним текстом, так і мовно. Забезпечення режиму ЗМК покладено на митні органи.

Під режимом ЗМК слід розуміти – встановлений законодавством порядок доступу та перебування в таких зонах товарів, транспортних засобів та громадян, умови розташування будівельних споруд, а також проведення гос­подарських робіт в ЗМК.

Із змісту ст.52 цього Кодексу витікає, що проведення господарських робіт у ЗМК, переміщення через межі ЗМК і в межах цієї зони товарів, транспортних засобів та громадян у тому числі посадових осіб органів державної влади, які не перетинають митний кордон, проведення в такій зоні господавських робіт, допускається тільки з доз­волу керівника або заступника керівника митного органу за погодженням з Прикордонними військами України і під контролем посадових осіб цього органу, крім випадків передбачених законами України. Таким чином, такому переміщенню та проведенню господарських робіт повинно передувати отримання дозволу митного органу.

При цьому, громадяни, які перетинають митний кордон України, представники організацій, підприємств та установ що отримують чи відправляють товари та інші предмети, допускаються до ЗМК на підставі дійсних для в”їзду (виїзду) документів чи транспортних та інш. документів на отримання (відправку) товарів та інш. предметів.

Співробітники прикордонного, санітарного, ветеринарного, фітосанітарного та інших видів контролю при необхідності виконання службових обов”язків в ЗМК пропускаються на її територію по службових посвідченнях.

Працівники органів МВС,СБУ, прокуратури, інших органів влади пропускаються в ЗМК для виконання службових обов”язків за наявності службового посвідчення та письмового розпорядження керівників цих підрозділів при здійсненні заходів по боротьбі з організованою злочинністю, а у ЗМК що розміщуються у пунктах пропуску на митому кордоні України, вищезазначені особи пропускаються за наявності службового посвідчення та письмового припису відповідних органів з попереднім сповіщенням органів охорони державного кордону. Але, із змісту ст.52 цього Кодексу витікає, що для пропуску у ЗМК, вищезазначеним особам також необхідно отримати дозвіл керівника або заступника керівника митного органу.

У режимній зоні ЗМК митні органи можуть затверджувати додаткові режимні правила, що регламентують порядок допуску в зазначену зону осіб у тому числі тих, які беруть участь у здійсненні контролю, навантажувально-розвантажувальних робіт, а у ЗМК в пунктах пропуску на митному кордоні, також обслуговування осіб і транспортних засобів закордонного прямування, відправлення з пунктів пропуску транспотртних засобів та вантажів, з урахуванням завдань і повноважень цих осіб.

Виходячи із цілей утворення зон митного контролю (ст.48 цього Кодексу), необхідно керуватися тим, що одним із критеріїв надання такого дозволу є відсутність перешкод для виконаня функцій митного органу.

Суб”єктом даного правопорушення може бути будь-яка особа що підлягає адміністративній відповідальності (громадяни, що досягли віку адмін відповідальності, які знаходяться в осудному стані та посадові особи органів державної влади).

Суб”єктами цього правопорушення не можуть бути працівники митних органів.

Суб”єктивна сторона – характеризується умисною формою вини.

Таке діяння, що кваліфікується за ч.1, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. За наявності безпосередніх предметів правопорушення по іншей справі про порушення митних правил (товарів та транспортних засобів) це діяння кваліфікується за ч.2 і тягне за собою накладення штрафу у розмірі від п”ятидесяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

 

Наступна >