Стаття 272. Метод оцінки на основі додавання вартості

Для визначення митної вартості товарів за методом оцінки на основі додавання вартості за основу береться ціна товарів, розрахована шляхом додавання: 1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником у зв'язку з виробництвом оцінюваних товарів; 2) загальних витрат, характерних для продажу (відчуження) в Україну з країни вивезення товарів того ж виду, у тому числі витрат на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування до місця перетинання митного кордону України, та інших витрат; 3) прибутку, що його звичайно одержує експортер у результаті поставки в Україну таких товарів. Для визначення митної вартості за методом оцінки на основі додавання вартості до ціни товарів зараховуються всі витрати, що включаються у ціну товарів відповідно до частини другої статті 267 цього Кодексу.

Митна вартість, визначена за п`ятим методом, є сумою відповідних витрат.

Розглянемо кожний із цих елементів докладно.

Перший елемент складається з ціни або вартості матеріалів і виробів або вартості виробництва чи іншої переробки, яка здійснюється при виготовлені товарів що імпортуються.

Між термінами "ціна/витрати" і "вартість" відповідно до ГАТТ є значна відмінність. Митниці використовують вартість матеріалів і виробів тільки тоді, коли данних про відповідні витрати немає в наявності.

Вартість матеріалів повинна включати вартості таких складових як:

-сировина (деревина, сталь, олово, глина, текстиль, і т.д.);

-вартість отримання сировини від джерела до місця виробництва;

-напівфабрикати, такі як, наприклад, інтегральні схеми;

-інші напівфабрикати, компоненти,

або частини.

Не повинно включатись до вартості матеріалів:

-вартість відновлення матеріалів, наприклад з металобрухту або відходів;

-сума будь-якого внутрішнього податку, накладеного країною виробництва продукції, яка має безпосередньо застосовуватись по відношенню до матеріалів або їх розміщення, якщо податки були переведені або повернені після експортування готових товарів.

Витрати на виготовлення включають:

-всі безпосередні витрати на робочу силу;

-всю вартість за монтаж, коли здійснювались монтажні операції замість виробництва;

-технологічні витрати, які включаються до промислового процесу;

-непрямі витрати такі як контроль над виробництвом, утримання виробництва, понаднормова робота, і т.д.

Витрати на виробництво включають будь-які витрати, які поніс виробник, щоб виготовити товари, що оцінюються. Таким чином, враховуються не тільки прямі витрати за переробку або виробництво але також непрямі витрати за робочу силу.

Це може також включати витрати за монтажні роботи і витрати на ремонт або утримання обладнання і машин, які використовуються в процесі виробництва.

У відношеннІ до витрат на матеріали і вироби, можна покладатись на заяву виробника, щодо витрат, як тільки вони знаходяться у відповідності до загальноприйнятих принципів обліку.

Прибуток і загальні видатки додаються до митної вартості, якщо вони дорівнюють таким, що є звичайними при продажу товарів того ж самого класу або виду як товари, що оцінюються, які зроблені виробниками в країні, з якої експортується в країну імпорту.

Частка прибутку і загальних видатків, які будуть додані, визначається на основі інформації, яку надає виробник, або від імені виробника. Однак, використовуються дані виробника про видатки, якщо вони дорівнюють часткам, які є характерними для продажу товарів того ж самого класу або виду як і товари, що оцінюються, та які зроблені виробниками в країні з якої експортуються в країну імпорту.

Сума прибутку і загальних видатків повинна прийматися в цілому. Якщо, в будь-якому специфічному випадку, сума прибутку виробника, і його загальні видатки - високі, взяті разом, вони можуть, все-таки, дорівнювати сумі прибутку і загальних видатків, які звичайно відображаються в торгівлі.

Митна вартість за даним методом визначається як на основі інформації, отриманої в Україні, так і за допомогою інформації про витрати виробництва товарів, що оцінюються, яку можна отримати за межами країни імпорту.

 

< Попередня   Наступна >