Головна Науково-практичні коментарі Митний кодекс Глава 34 (ст.204-211) Стаття 210. Розпорядження товарами, щодо яких закінчилися строки тимчасового ввезення (вивезення)

Стаття 210. Розпорядження товарами, щодо яких закінчилися строки тимчасового ввезення (вивезення)

Митний кодекс - Глава 34 (ст.204-211)
209

Стаття 210. Розпорядження товарами, щодо яких закінчилися строки тимчасового ввезення (вивезення)

До закінчення строків тимчасового ввезення (вивезення) особа, яка надала зобов'язання про зворотне вивезення (ввезення) товарів, що перебувають у режимі тимчасового ввезення (вивезення), повинна: 1) вивезти (ввезти) ці товари згідно із зобов'язанням, наданим митному органу; 2) або заявити про зміну митного режиму, що допускається щодо таких товарів з додержанням вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів України.

Завершення дії режиму. Митний режим тимчасового ввезення (вивезення) завершується після закінчення встановлених митним органом термінів. При належному виконанні процедур, що позначають завершення дії режиму, особа, що тимчасово ввезла (вивезла) товари, звільняється від зобов’язань, покладених на нього. У противному випадку ця особа несе відповідальність за порушення встановлених правил надання і користування митним режимом.

1. До закінчення терміну тимчасового ввезення товари мають бути:

-вивезені за межі митної території України (дозволяється вивезення товарів кількома партіями);

-заявлені митниці для вільного обігу;

-відмова на користь держави (ст. 246);

-передані для зберігання митниці;

-знищені під контролем митниці, якщо такі товари не можуть бути використані як вироби чи матеріали (ст. 243-245).

Митне оформлення таких товарів проводиться згідно із заявленим режимом:

Митне оформлення тимчасово ввезених товарів для вільного обігу на території України здійснюється згідно із законодавством, чинним на момент проведення такого оформлення.

Митна вартість това

рів, що були тимчасово ввезені та заявляються митниці для вільного обігу на території України, має бути не меншою, ніж та, що визначена митницею на момент переміщення цих товарів через митний кордон України.

Вантажна митна декларація на тимчасове ввезення перебуває на контролі в митниці, що здійснила її митне оформлення, до надходження підтвердження про фактичне вивезення тимчасово ввезених товарів за межі митної території України.

У разі підтвердження факту не вивезення тимчасово ввезених товарів особа, що відповідає за зворотне вивезення, притягується до відповідальності згідно з чинним законодавством.

2. До закінчення терміну тимчасового вивезення товари мають бути:

-увезені на митну територію України (дозволяється ввезення товарів кількома партіями);

-заявлені митниці відповідно до митного режиму експорту;

-заявлені митниці як такі, що загинули або були знищені за межами митної території України, якщо факт загибелі або знищення підтверджується у порядку, визначеному чинним законодавством.

Щодо підтвердження факту загибелі або втрати товарів, тимчасово вивезених за митну територію України та зняття з контролю таких товарів.

Особа, яка тимчасово вивезла за межі України товари і не повернула їх у встановлений термін, звільняється від відповідальності перед митними органами в разі, якщо документально, за підтвердженням консульської установи України за кордоном, доведе факт знищення або безповоротної втрати цих товарів. При цьому в разі відсутності консульської установи в країні, де перебуває такий товар, документи, що підтверджують факт загибелі або знищення, мають бути завірені в консульській установі, яка обслуговує регіон, в якому знаходиться ця країна.

Документи (акти, довідки тощо) про факт загибелі або знищення тимчасово вивезених товарів та інших предметів за межі митної території України мають готуватись та засвідчуватись виключно на території країни місцезнаходження цих товарів та інших предметів у відповідності до вимог законодавства цієї країни. Згадані документи мають бути легалізовані консульською установою України за кордоном, після чого вони набувають юридичної сили в Україні, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України.

Україна має договори про правову допомогу з рядом країн, якими передбачена відмова від легалізації документів. Документи, складені або засвідчені компетентними установами цих країн (митними органами, Торгово-промисловою палатою тощо) приймаються до розгляду митними органами без легалізації у консульських установах України.

Консульська легалізація полягає у встановленні та засвідченні справжності підписів на документах. Консул легалізує документи і акти, складені за участю властей консульського округу, або такі, що виходять від цих властей.

У разі відсутності у країні походження документів консульської установи України, документи можуть бути засвідчені у найближчій консульській установі України, повноваження якої офіційно розповсюджуються на територію країни походження документів.

Коли ж консульська установа України, яка представляє інтереси України в країні походження документів, відсутня та неможливо легалізувати документи за схемою, вказаною в попередньому абзаці, документи засвідчуються консульською установою країни їх походження в тій країні, де одночасно присутня консульська установа України. Лише після цього документи можуть бути легалізовані консульською установою України, після чого вони набувають юридичної сили в Україні.

У виключних випадках, у разі неможливості з об'єктивних причин легалізувати документи в одній із консульських установ України за кордоном, документи можуть бути легалізовані в Консульському управлінні МЗС України за умови їх засвідчення в МЗС країни походження документів (або іншому уповноваженому органі) та консульській установі цієї країни в Україні. При цьому присутність такої установи в Україні є обов'язковою.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук