142

---

Стаття 37. Міжнародне співробітництво в галузі митної справи

Відповідно до міжнародних договорів, укладених в установленому законом порядку, митними органами України спільно з митними органами суміжних держав може здійснюватися: 1)створення спільних пунктів пропуску на митному кордоні України; 2)проведення спільного контролю у пунктах пропуску на митному кордоні; 3)узгоджене застосування процедур митного контролю, митного оформлення та взаємне визнання документів, що використовуються митними органами для здійснення митних процедур; 4)проведення спільних заходів, спрямованих на запобігання контрабанді та порушень митних правил; 5)проведення інших спільних одноразових чи постійних заходів з питань, що відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України належать до компетенції митних органів.

Правова норма зазначеної стаття вказує на можливість митними органами України спільно з митними органами суміжних держав створення спільних пунктів пропуску на митному кордоні України. Порядок створення визначається національним законодавством та міжнародними договорами, які укладені в установленому законом порядку (поняття міжнародного договору, укладеного в установленому законом порядку див. даний коментар ст. 7 МКУ.). Постанова Кабінету Міністрів України №1203 від 3.08.2000р. “Про затвердження Положення про пункти пропуску через державний кордон”, встановлює поняття пункту пропуску - це спеціально виділена територія на залізничних і автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (на аеродромах), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Пункти пропуску відкриваються (закриваються) за рішенням Кабінету Міністрів України. Обов'язковою умовою для прийняття рішення Кабінетом Міністрів України щод

о відкриття пунктів пропуску для автомобільного, залізничного, пішохідного, паромного (в окремих випадках) та річкового (в окремих випадках) сполучення є наявність договору України з відповідною суміжною державою.

Під поняттям спільний пункт пропуску слід розуміти такий пункт пропуску, на якому здійснюється спільний митний контроль митними органами України та митними органами суміжних держав (Договірні Сторони) і який створений на підставі міжнародного договору (див. Угоду між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про організацію спільного контролю в пунктах пропуску через українсько-молдовський державний кордон від 11.03.97 р. (ратифіковано 11.09.98 р., Законом України № 106-XIV).

Спільний митний контроль здійснюється митними органами Договірних Сторін з метою вдосконалення митного контролю за транспортними засобами і вантажами, прискорення їх переміщення через митний кордон (скорочення часу митного оформлення і спрощення митних процедур), а також недопущення провезення контрабандних товарів, інших предметів і матеріалів, заборонених до ввозу та вивозу.

"Спільний митний контроль" - це здійснення митного контролю митними органами Договірних Сторін спільно без розриву в часі між їхніми діями, до його закінчення, на митній території однієї з держав. Умови проведення спільного митного контролю у пунктах пропуску на митному кордоні України визначаються відповідною двохсторонньою угодою між Сторонами, укладеною в установленому законом порядку.

Процедура запровадження спільного митного контролю за загальним правилом включає такі етапи:

укладення двосторонньої угоди між суміжними державами;

-підписання Протоколу на рівні митних адміністрацій країн;

-затвердження єдиної технологічної схеми митного контролю в пункті пропуску, де планується спільний митний контроль.

Співробітники однієї держави , які у зв’язку з виконанням обов’язків перебувають на території іншої держави, зобов’язані дотримуватись законодавства держави перебування. Співробітники митних органів, які беруть участь у спільному контролі, пропускаються на територію пункту пропуску іншої Сторони за своїми службовими посвідченнями. Вони повинні бути одягнуті в установлений формений одяг та не мати при собі зброї. Митні органи Сторони, на території держави якої здійснюється спільний контроль, створюють митним органам іншої Сторони умови для здійснення контролю, надають необхідні приміщення, а також можливість використання устаткування, яке є в пунктах пропуску, та встановлення власного устаткування. Утримують службові приміщення, відповідні органи тієї Сторони, на території держави якої вони розташовані. Порядок надання робочих площ, приміщень, технічних засобів, майна та послуг визначається на погоджених умовах взаємності й гарантій Сторін щодо компенсації витрат.

Міжнародними договорами України може передбачатися узгоджене застосування процедур митного контролю, митного оформлення та взаємне визнання документів, що використовуються митними органами для здійснення митних процедур.

Митні процедури – (див. ст.1 п.19МКУ) .

Узгоджене застосування операцій, пов’язаних із митним контролем і митним оформлення, передбачає попереднє проведення робочих нарад, консультацій, погодження переліків митної документації, взаємне визнання засобів митного забезпечення, тощо

Митні органи суміжних держав за міжнародним договором можуть взаємовизнавати документи, що використовуються ними для здійснення митних процедур. В Міжнародній Конвенції про узгодження умов проведення контролю вантажів на кордонах від 21.10.1982р. (Ратифікована Законом України від 04.07.2002р.) в ст.9 зазначено, що Договірні Сторони, повинні прагнути широко використовувати у відносинах одина з одною та з компетентними міжнародними органами документи, складені відповідно до зразка-формуляра Організації Об’єднаних Націй. Вони зобов’язуються приймати документи, виготовлені з використанням будь-якого відповідного технічного процесу, за умови, що вони відповідають офіційним правилам щодо їх форми, автентичності, завірення, а також за умови, що вони легко читаються і розуміються. Договірні Сторони забезпечують, щоб подібні документи готувалися й завірялися в повній відповідності до відповідного законодавства.

Одним з важливих напрямків у співробітництві митних служб держав, є їх взаємодія в боротьбі з контрабандою і порушеннями митних правил. Загальною правовою основою для цього слугує Міжнародна конвенція про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства. 1977 р. (Україна приєдналась до Конвенції Найробі та додатків I, II, III, V, VI, VII, VIII. див. Указ Президента N 699/2000 від 23.05.2000). На базі даної Конвенції та відповідних рекомендацій Всесвітньої митної організації укладені міжурядові угоди України з Польщею, Угорщиною, Словаччиною, Чехією, Китаєм, Ізраїлем, Туреччиною, Францією, США, Фінляндією, усіма країнами Балтії, СНД та ін. В даних угодах визначаються наступні спільні заходи, що спрямовані на запобігання, виявлення і припинення контрабанди і порушення митних правил: обмін інформацією між митними адміністраціями як за власною ініціативою так і за запитом; проведення розслідування однією стороною за запитом іншої, з метою отримання свідчень щодо порушення митного законодавства; сповіщення осіб митною адміністрацією однієї Договірної Сторони за письмовим запитом іншої, про будь-які дії у їх відношенні з боку запитуючої Сторони; участь представників митних адміністрацій при розгляді справ у суді або трибуналі іншої Сторони та ін.

Митні органи України спільно з митними органами суміжних держав можуть проводити спільні одноразові чи постійні заходи з питань, що відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України належать до компетенції митних органів. Прикладом такого заходу може бути передбачена в ст.317 даного Кодексу контрольована поставка, або переміщення товарів під негласним контролем (ст. 318 МКУ).

 

< Попередня   Наступна >