106

---

Стаття 254. Кошти соціального страхування

Державне соціальне страхування працівників здійснюється за рахунок держави. Внески на соціальне страхування сплачуються підприємствами, установами, організаціями без будь-яких відрахувань із заробітної плати працівників. Несплата підприємством, установою, організацією страхових внесків не позбавляє працівників права на забезпечення по державному соціальному страхуванню. Кошти державного соціального страхування можуть витрачатися лише за своїм прямим призначенням.

1. Відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування основними джерелами коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування є внески роботодавців і застрахованих осіб. Бюджетні та інші джерела коштів передбачаються відповідними законами з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Розміри внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування залежно від його виду щорічно встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб з кожного виду страхування на календарний рік у відсотках одночасно із затвердженням Державного бюджету України, якщо інше не передбачено законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11 січня 2001 року запроваджено суми відрахувань до фондів соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та на випадок безробіття (з метою реалізації законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»):

для роботодавців — 2,5 від

сотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», та підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян;

для найманих працівників — від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, утому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян:

0,25 відсотка — для найманих працівників, які мають заробітну плату нижче 150 гривень;

0,5 відсотка — для найманих працівників, які мають заробітну плату більше 150 гривень.

На загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття:

для роботодавців з 1 січня 2001 р. — 2,0 відсотка, з 1 липня 2001 р. — 2,5 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», та підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян;

для найманих працівників — 0,5 відсотка суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян.

Для осіб, які беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах, забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, осіб, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами, а також громадян України, які працюють за межами України та не застраховані в системі обов'язкового державного соціального страхування країни, в якій вони перебувають, з 1 січня 2001 р. — 5,5 відсотка, з 1 липня 2001 р. — 6,0 відсотків суми оподатковуваного доходу (прибутку), у тому числі:

3,0 відсотка — на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

з 1 січня 2001 р. — 2,5 відсотка, з 1 липня 2001 р. — 3,0 відсотка — на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

2.  Правонаступником Фонду соціального страхування визначено Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності України (далі — Фонд).

Страхові внески нараховуються на всі види заробітку. При цьому не мають значення джерело фінансування, документи, згідно з якими були проведені розрахунки по зарплаті.

Внески до Фонду відраховуються одночасно з податком після закінчення календарного місяця, але не пізніше строку отримання в установах банків коштів на виплату заробітної плати.

Перерахування цих коштів до Фонду згідно з встановленим планом банківських рахунків повинно здійснюватись лише на балансовий рахунок «Кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності України». Перерахування коштів соціального страхування на інші рахунки не допускається.

3.  Всі підприємства України, працівники яких підлягають державному соціальному страхуванню, громадяни-підприємці, які використовують найману працю, зобов'язані реєструватись як страхувальники в 10-денний строк після одержання свідоцтва про реєстрацію в органах влади, обласних комітетах (радах) профспілок, якими за рішенням органів фонду затверджуються бюджети. Організації, що не входять до профспілкових об'єднань або в яких діють дві і більше профспілки, реєструються як страхувальники в обласному відділенні Фонду. У разі відмови підприємств, а також громадян-підприємців, які використовують найману працю, від реєстрації як платників внесків до Фонду, директор виконавчої дирекції обласного відділення Фонду та його заступник мають право припиняти їх операції за рахунками в установах банку (постанова Верховної Ради України від 13 липня 1995 р. «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України»).

4.  Не внесені страхувальником у встановлений строк платежі до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються в безспірному порядку, встановленому для стягнень, не внесених у строк податків і неоподатковуваних платежів з нарахуванням пені. Пеня нараховується з сум недоїмки у розмірі 0,3 відсотка за кожний день прострочення по день оплати включно.

5. Страхувальники зобов'язані самі нараховувати пеню на всю суму недоїмки за весь період прострочки і відображати її в розрахунковій відомості по внесках до Фонду. Якщо пеня не була нарахована страхувальником, то її нараховують під час ревізії при перевірці розрахункових відомостей працівники профспілкових органів та органів Фонду.

6.  Недоїмка по платежах, не сплачена в установлений строк особами, які наймають окремих громадян за трудовими угодами, стягується за рішенням суду.

При стягненні недоїмки по платежах Фонду строки давності не застосовуються.

7. Стягнення недоїмки по внесках на державне соціальне страхування у разі відсутності коштів може здійснюватися за рахунок вартості майна підприємства відповідно до чинного законодавства.

8.  У випадках, коли заробітна плата не виплачувалась за відсутністю коштів на рахунку страхувальника або через відсутність готівки в банку, пеня за несвоєчасне перерахування внесків до Фонду не стягується. Пеня також не нараховується за умови наявного на день ревізії чи перевірки розрахункової відомості дебетового сальдо по страхових внесках.

9.  Про перелік видів оплати праці та інших послуг, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, див. постанову Кабінету Міністрів України № 697 від 18 травня 1998 p.

10. Згідно з частиною другою ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», частиною другою ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та Указом Президента України № 506 від 25 травня 1998 р. «Про обмеження максимальної величини фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів» постановами Кабінету Міністрів України щорічно встановлюються граничні розміри заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів.

 

< Попередня   Наступна >