Головна Науково-практичні коментарі Кодекс законів про працю Глава XV (ст.221-241) Стаття 232. Трудові спори, що підлягають безпосередньому розглядові у районних (міських) судах

Стаття 232. Трудові спори, що підлягають безпосередньому розглядові у районних (міських) судах

Кодекс законів про працю - Глава XV (ст.221-241)
202

Стаття 232. Трудові спори, що підлягають безпосередньому розглядові у районних (міських) судах

Безпосередньо в районних (міських) судах розглядаються трудові спори за заявами: 1) працівників підприємств, установ, організацій, де комісії з трудових спорів не обираються; 2)  працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу; 3)  керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділу та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян, з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладення дисциплінарних стягнень, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу; 4)  власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації; 5) працівників у питанні застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено власником або уповноваженим ним органом і профспілковим органом підприємства, установи, організації (підрозділу) в межах наданих їм прав. Безпосередньо в районних (міських) судах розглядаються також спо

ри про відмову в прийнятті на роботу: 1) працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації; 2)  молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і в установленому порядку направлені на роботу на дане підприємство, в установу, організацію; 3)  вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, а одиноких матерів — за наявності дитини віком до чотирнадцяти років; 4)  виборних працівників після закінчення строку повноважень; 5) працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу; 6)  інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов'язаний укласти трудовий договір.

(Стаття 232 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 1616-09 від 24.12.76. № 6237-10 від 21.12.83; Законами № 2134-12 від 18.02.92, № 3632-12 від 15.12.93, № 6/95-ВР від 19.01.95)

1.  За загальним правилом, індивідуальні трудові спори вирішуються судами після їх попереднього розгляду в комісіях з трудових спорів, і тільки спори, передбачені коментованою статтею, підлягають безпосередньому розглядові у районних (міських) судах.

2.  Зокрема, безпосередньо в районних (міських) судах розглядаються заяви звільнених працівників про поновлення на роботі незалежно від підстави припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причин звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, а за заявами керівників підприємств, установ, організацій (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), їх заступників, головних бухгалтерів підприємств, установ, організацій, їх заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами, керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян, крім того, і спори з питань переведення на іншу роботу і накладення дисциплінарних стягнень (п. З постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 р. із змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 1 квітня 1994 р. «Про практику розгляду судами України трудових спорів»).

3.  Відповідно до частини другої коментованої статті суди безпосередньо розглядають позови про укладення трудового договору:

— працівників, запрошених на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації;

—  молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і в установленому порядку направлені на роботу на дане підприємство, в установу, організацію;

— вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, а одиноких матерів — за наявності дитини віком до чотирнадцяти років;

—  виборних працівників після закінчення строку повноважень;

—  працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу;

—  інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов'язаний укласти трудовий договір (наприклад, коли у випадках, передбачених законодавством, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний приймати в порядку працевлаштування інвалідів і неповнолітніх, направлених на роботу в рахунок броні; осіб, які були звільнені в зв'язку з направленням на роботу за кордон, призовом на строкову (чи альтернативну) військову службу і повернулися після закінчення цієї роботи чи служби).

При обгрунтованості позову суд рішенням зобов'язує власника або уповноважений ним орган укласти трудовий договір з особою, запрошеною на роботу в порядку переведення — з першого робочого дня наступного після дня звільнення з попереднього місця роботи, якщо була обумовлена інша дата — з цієї дати, а з іншими особами — з дня їх звернення до власника або уповноваженого ним органу з приводу прийняття на роботу.

Якщо внаслідок відмови у прийнятті на роботу або несвоєчасного укладення трудового договору працівник мав вимушений прогул, його оплата провадиться згідно з правилами частини другої ст. 235 КЗпП про оплату вимушеного прогулу незаконно звільненому працівникові (п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 1 квітня 1994 р. та постанова № 18 від 26 жовтня 1995 р. «Про практику розгляду судами України трудових спорів»).

4. Безпосередньо у суді розглядаються також:

— позови працівників про повернення стягнених сум у випадках, коли на підприємстві немає комісії з трудових спорів;

—  позови прокурора про відшкодування матеріальної шкоди з винних осіб, у тому числі керівників підприємств, незалежно від суми утримань і меж матеріальної відповідальності, передбачених законодавством;

— позови вищого за підлеглістю органу про стягнення шкоди з керівника підприємства.

5.  Судами розглядаються вимоги про повернення працівником авансу, виданого в рахунок заробітної плати, і сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, а також погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження, переведення в іншу місцевість чи на господарські потреби, в тому разі, коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у зв'язку з тим, що працівник оспорює його підстави і розмір, або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження), або з інших причин (п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»).

6.  Працівник вправі пред'явити позов до суду про стягнення з підприємства відшкодування шкоди, якщо затримка в оформленні пенсії завдала матеріальної шкоди для нього внаслідок того, що власник або уповноважений ним орган несвоєчасно передав документи до районного (міського) управління Пенсійного фонду України.

 

< Попередня   Наступна >