Науково-практичні коментарі Кодекс законів про працю Глава XV (ст.221-241) Стаття 237-1. Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкодиСтаття 237-1. Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди
| Кодекс законів про працю - Глава XV (ст.221-241) |
Стаття 237-1. Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди
Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.(Кодекс доповнено статтею 237і згідно is Законом № I356-XIV від 24.12.99)
1. Моральна шкода — це шкода, заподіяна працівникові поведінкою особи, яку можна характеризувати як неетичну, таку, що суперечить системі поглядів і уявлень, які регулюють поведінку людей у суспільстві.
2. Під моральною шкодою розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (ст. 12 Закону України від 14 жовтня 1992 року «Про охорону праці» // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 49. — Ст. 668).
3. Під моральною шкодою слід розуміти також втрати немай-нового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
4. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативн
5. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством, що регулює розгляд трудових спорів, зокрема: главою XV КЗпП, главами 3-5, 15, 16 ЦП К України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23 червня 1993 p., іншими нормативними актами.
6. Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються у випадках, коли право на її відшкодування передбачено спеціальним законодавством, зокрема: статтями 7 і 440і ЦК України, ст. 49 Закону України «Про інформацію», ст. 24 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 44 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ст. 10 Декрету Кабінету Міністрів України «Про режим іноземного інвестування», ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. З Закону України «Про порядок, відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», ст. 237і КЗпП та іншими (п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
7 Вперше моральну (немайнову) шкоду було юридично обгрунтовано у Законі СРСР від 19 червня 1990 р. «Про пресу та інші засоби масової інформації» як результат поширення засобами масової інформації відомостей про громадянина, які не відповідають дійсності, ганьблять його честь і гідність. Моральна (немайнова) шкода за рішенням суду відшкодовується засобами масової інформації, а також винними посадовими особами і громадянами.
Прийнятими у 1991 р. Основами цивільного законодавства Союзу РСР розширено захист немайнових інтересів: крім відшкодування, як і в законодавчому акті про пресу, моральної шкоди (фізичних чи моральних страждань) за приниження честі і гідності громадянина, також передбачено компенсацію громадянам і юридичним особам, якщо поширені відомості ганьблять їх ділову репутацію.
8. До прийняття зазначених нормативних актів не практикувався розгляд позовів про відшкодування моральної шкоди, оскільки вважалось неможливим оцінити таку шкоду в грошовому виразі. Це дійсно так, але йдеться не про еквівалентне відшкодування, а про компенсацію, яка може якоюсь мірою згладити моральні переживання потерпілого та інші негативні наслідки.
9. Право визначати наслідки ушкодження здоров'я і відносити їх до категорії моральної шкоди має потерпілий. Саме він порушує спір з приводу відшкодування моральної шкоди і визначає її розмір, виходячи з об'єктивної оцінки його порушених благ, глибини переживань.
10. Заподіяна моральна шкода відшкодовується особі, права якої були порушені неправомірними діями або бездіяльністю інших осіб. Близькі родичі особи, якій завдано моральну шкоду, права на відшкодування такої шкоди не мають, крім випадків, коли такими діями безпосередньо були порушені і їх права (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від ЗІ березня 1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
11. За моральну шкоду, заподіяну працівникові під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових правовідносинах (п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
12. При заподіянні особі моральної шкоди обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
13. Для звернення з вимогами про відшкодування моральної шкоди встановлено тримісячний строк (ст. 233 КЗпП, п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»). У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин на прохання заявника або з власної ініціативи суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті (ст. 234 КЗпП).
14. У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди, крім інших вимог ст. 137 ЦП К України, має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
При недотриманні позивачем зазначених вимог суддя вправі запропонувати йому усунути зазначені недоліки у визначений ним строк, про що він виносить відповідну ухвалу. В разі невиконання вимог судді, викладених в ухвалі, суддя вправі вважати позовну заяву неподаною і повернути матеріали заявникові. Проте, якщо позивач не може представити окремі докази і просить суд витребувати їх у підприємства, в установі, організації, суд зобов'язаний, відповідно до статей 15 і 30 ЦП К України, вжити усіх заходів, щоб отримати необхідні докази та повно і всебічно з'ясувати дійсні обставини справи, права і обов'язки сторін.
15. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації (останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посади, часу і зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з яким діяв заподіювач шкоди, тощо).
Якщо законодавством встановлено межі відшкодування моральної шкоди, суд визначає її розмір з урахуванням цих меж (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
16. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати без урахування будь-яких інших виплат.
Моральна шкода покривається шляхом виплати одноразової грошової виплати, розмір якої визначається угодою сторін або комісією з трудових спорів чи судом (п. 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 473 від 23 червня 1993 p.).
< Попередня Наступна >