101

---

Стаття 170. Переведення на легшу роботу

Працівників, які потребують за станом здоров'я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку. При переведенні за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу за працівниками зберігається попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення, а у випадках, передбачених законодавством України, попередній середній заробіток зберігається на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи або провадиться виплата допомоги по державному соціальному страхуванню.

(Стаття 170 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3694-12 від 15.12.93)

1.  Коментована стаття передбачає специфічний вид переведень у системі охорони праці. Вони встановлюються з метою захисту здоров'я і збереження працездатності людини у тих випадках, коли працівники тимчасово або постійно не можуть здійснювати роботу, на яку приймалися, але можуть без шкоди для свого здоров'я виконувати іншу легшу роботу.

Стаття не розкриває поняття легшої роботи. Вона визнається такою у кожному конкретному випадку, а її виконання співвідноситься до фізіологічних та психологічних можливостей працівника належним чином виконувати роботу.

2. Переведення працівника на легшу роботу можливе за наявності певних умов:

а)  необхідність переведення встановлена компетентними органами лікувальних установ.

Необхідність переведення потерпілого на легшу роботу, її тривалість та характер встановлюються лікарсько-консультаційною комісією лікувальної установи за місцем проживання чи роботи працівника (ЛКК) або медико-соціальною експертною комісією (МСЕК). Висновок про необхідність тимчасового переведення на л

егшу роботу видається ЛКК, а переведення без обмеження строку в разі встановлення стійкої втрати професійної працездатності — МСЕК;

б) працівник дав згоду на переведення. У змісті коментованої статті безпосередньо передбачається така вимога і працівник не може переводитися на легшу роботу в примусовому порядку. Вона також відповідає конституційним нормам щодо заборони примусової праці.

Якщо працівник відмовляється від переведення на легшу роботу, то власник або уповноважений ним орган може його звільнити згідно з п. 2 ст. 40 КЗпП України як такого, що не відповідає займаній посаді внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає виконанню роботи;

в) на підприємстві наявні вакантні місця, виконання робіт на яких рекомендовано ЛКК або МСЕК.

Якщо у встановлений ЛКК або МСЕК строк власник або уповноважений ним орган не забезпечує потерпілого відповідною роботою, фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує потерпілому страхову виплату в розмірі його середньомісячного заробітку.

3. Власник або уповноважений ним орган за наявності зазначених умов видає наказ про переведення працівника. Якщо переведення було тимчасовим, то працівник має право на одержання попередньої роботи, оскільки причини, що перешкоджали її виконанню, усунуті.

Право на одержання попередньої роботи мають і ті працівники, непрацездатність яких спричинена трудовим каліцтвом чи професійним захворюванням. Місце роботи (посада) зберігається за ними до поновлення працездатності або встановлення інвалідності.

4.  Працівники, переведені на легшу нижчеоплачувану роботу, мають право на одержання:

— попередньої середньої заробітної плати протягом двох тижнів з дня переведення;

—  попередньої середньої заробітної плати протягом всього періоду переведення, якщо шкоду здоров'ю заподіяно трудовим каліцтвом чи професійним захворюванням;

— допомоги по державному соціальному страхуванню.

5.  Працівникам, що проходять професійне навчання або перекваліфікацію за індивідуальною програмою реабілітації внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання, провадяться щомісячні страхові виплати у розмірі середньомісячного заробітку протягом строку, визначеного програмою реабілітації. Ці виплати здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків, якщо з часу встановлення ступеня втрати професійної працездатності минуло не більше одного року. Фондом оплачується також вартість придбаних потерпілим інструментів, протезів та інших пристосувань, відшкодовуються інші необхідні витрати, пов'язані з його професійною підготовкою.

 

< Попередня   Наступна >