182

---

Стаття 52. П'ятиденний і шестиденний робочий тиждень та тривалість щоденної роботи

Для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 50 і 51). На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години. П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з профспілковим комітетом з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою радою.

(Стаття 52 із змінами, внесеними згідно з Указами ЛВР №4617-10 від 24.01.83, Ns 5938-11 від 27.05.88; Законами № 871-12 від 20.03.91, № 3610-12 від 17.11.93)

1. Переведення працівників підприємств, установ і організацій на п'ятиденний робочий тиждень (п'ять робочих днів і два вихідних) здійснюється із збереженням встановленої загальної тривалості робочого часу за тиждень. ' 2. При п'ятиденному робочому тижні робота провадиться за графіками, що затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації. Графіки роботи залежно від конкретних організаційно-технічних умов складаються на певний обліковий період, тобто відрізок часу, в рамках якого повинна бути д

отримана в середньому тривалість робочого тижня. При цьому для всіх категорій працівників як з нормальним, так і скороченим робочим днем має забезпечуватися збереження річного балансу їх робочого часу при шестиденному робочому тижні. Тривалість робочої зміни підлітків віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) не повинна перевищувати п'яти годин, а від 16 до 18 років — семи годин.

Графіки роботи доводяться до відома працівників не пізніше як за два тижні до їх запровадження. Переробіток або недоробі-ток нормального робочого часу (обчислений за календарем шестиденного робочого тижня) в окремому місяці не може бути підставою для перегляду графіка, якщо загальний баланс робочого часу відповідає встановленій нормі робочих годин протягом облікового періоду і календарного року.

3.  Оскільки при п'ятиденному робочому тижні тижнева норма годин розподіляється не на шість, а на п'ять днів, тривалість щоденної роботи (зміни) відповідно збільшується з тим, щоб зберегти встановлену законом тривалість робочого часу за тиждень.

4.  Працівникам, зайнятим допоміжним обслуговуванням основного виробництва (наприклад, тим, що виконують планово-попереджувальний або інший ремонт устаткування), при застосуванні графіків п'ятиденного робочого тижня вихідні дні, виходячи з інтересів виробництва, можуть надаватися протягом робочого тижня в ті дні, які не збігаються з днями відпочинку працівників основного виробництва.

5.  Загальна кількість вільних від роботи днів, які надаються працівникам, що успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах, регламентується статтями 216 і 218 Кодексу.

При п'ятиденному робочому тижні кількість вільних від роботи днів змінюється в залежності від тривалості робочої зміни при збереженні загальної кількості вільних від роботи годин.

6.  Коментована стаття обмежує установленими нормами тривалість щоденної роботи працівників як з нормальним, так і з скороченим робочим днем. Зокрема, при шестиденному робочому тижні працівники з нормальним робочим днем не можуть працювати більше 7 годин, а працівники з скороченим робочим днем — більше 6 годин при тижневій нормі 36 годин та більше 4 годин при тижневій нормі 24 години. Так само чітко обмежується встановленими нормами тривалість щоденної роботи працівників як з нормальним, так і з скороченим робочим днем при п'ятиденному робочому тижні, що заздалегідь визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності. Отже, робочий день працівників як з нормальним, так і з скороченим робочим днем є нормованим робочим днем.

У деяких випадках, які становлять виняток із загального правила, вводиться ненормований робочий день. Але й для цього виду режиму робочого дня важливою ознакою є законодавче закріплення тривалості робочого дня протягом доби, тобто встановлення норм робочого часу. Відмінність ненормованого робочого дня від нормованого полягає в тому, що для працівників з ненор-мованим робочим днем мірою праці поряд із тривалістю робочого часу є також коло й обсяг обов'язків, які покладаються на них (Постанова Ради Міністрів УРСР від 31 серпня 1953 р. // ЗП УРСР. 1953. № 15-16. Ст. 48).

7.  Ненормований робочий день — це особливий режим, при якому працівник в окремих випадках може залишатися на роботі понад встановлену норму робочого часу без спеціального дозволу (на відміну від залучення працівників до надурочних робіт).

8.   Робота понад установлену тривалість робочого часу при режимі нормованого робочого дня (надурочна робота) означає перевищення міри праці, у зв'язку з чим передбачається гарантія додаткової оплати праці. Робота понад установлену тривалість робочого часу при режимі ненормованого робочого дня не означає перевищення міри праці, оскільки вона визначається колом і обсягом виконуваних обов'язків. У зв'язку з цим і не передбачається додаткова оплата перепрацьованого часу. Як компенсація за роботу в надурочний час працівникам з ненормованим робочим днем надається додаткова відпустка тривалістю до 7 календарних днів (Стаття 8 Закону України «Про відпустки».

Ненормований робочий день може встановлюватися для осіб адміністративного, управлінського, технічного і господарського персоналу, праця яких не піддається облікові в часі (консультанти, інструктори, агенти тощо); працівників, що розподіляють час для роботи на свій розсуд; працівників, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості.

9.  Юридичною підставою для віднесення працівника до категорії осіб з ненормованим робочим днем на підприємствах, в установах, організаціях є списки посад, робіт та професій, визначених колективним договором.

10.  Перебування на роботі понад норму робочого дня без додаткової оплати, що допускається при режимі ненормованого робочого дня, не перетворює його в подовжений, оскільки власник або уповноважений ним орган не має права таке перебування запроваджувати постійно для осіб з ненормованим робочим днем, заздалегідь зобов'язуючи їх приходити на роботу раніше або залишати місце роботи пізніше. Лише в тих випадках, коли робота в надурочний час викликана гострою потребою, працівники з ненормованим робочим днем зобов'язані виконувати її без додаткової оплати (Постанова Ради Міністрів УРСР від 31 серпня 1953 р. // ЗП УРСР. - 1953. - № 15-16. - Ст. 48).

11.  Оскільки для працівників з ненормованим робочим днем мірою праці є не тільки тривалість робочого часу, але й коло та обсяг їх трудових обов'язків, власник або уповноважений ним орган повинен у трудовому або колективному договорі, правилах внутрішнього розпорядку навести всі основні обов'язки, що становлять обсяг роботи таких працівників. У разі виконання працівником з ненормованим робочим днем робіт, що не зв'язані з його трудовими обов'язками, передбаченими трудовим договором, колективним договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, ці роботи оплачуються йому за трудовою угодою як виконання окремих завдань.

12. Як виняток з загального правила, в окремих передбачених законом випадках за роботу працівників в умовах ненормованого робочого дня проводиться доплата. Зокрема, вона встановлена для шоферів, що працюють на легкових автомобілях або на інших автомобілях в експедиціях і розвідувальних партіях.

13.  Працівники з ненормованим робочим днем звільняються від роботи в дні щотижневого відпочинку, святкові та неробочі дні на загальних підставах. Отже, їх праця у ці дні підлягає компенсації згідно зі статтями 72 і 107 Кодексу.

 

< Попередня   Наступна >