Розділ XV

ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ПОКАРАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ

1. Суб'єкт злочину — це особа, яка досягла до вчинення злочину певно­го віку: шістнадцяти (загальний вік) або чотирнадцяти років (знижений вік). Вік суб'єкта злочину виконує не тільки роль критерію нижчої вікової межі, з якої можлива кримінальна відповідальність, але є обставиною, що визначає характер і ступінь суворості кримінальної відповідальності і пока­рання неповнолітніх, тобто осіб, що не досягли вісімнадцяти років до вчинен­ня злочину (див. коментар до статей 18, 22 КК).

2. Поряд із загальними положеннями, що належать до питань криміналь­ної відповідальності осіб, які вчинили злочини, кримінальний закон перед­бачає певні особливості кримінальної відповідальності та покарання не­повнолітніх.

Встановлюючи ці особливості, законодавець виходить з психологічної ха­рактеристики цього віку: нестійкості психічних процесів, відсутності достат­нього життєвого досвіду, знань, навичок соціальної поведінки. Така пси­хофізична незавершеність процесу формування особи призводить до нездат­ності повною мірою (на рівні психофізичного розвитку дорослої особи) усві­домлювати фактичні ознаки і суспільну небезпечність такого складного соціального явища як злочин, давати адекватну оцінку своїм вчинкам.

3. Виходячи з цього, кримінальний закон передбачає, що вчинення зло­чину неповнолітнім є обставиною, що пом'якшує покарання (див. коментар до п. З ч. 1 ст. 66 КК). Ця норма відбиває стійку тенденцію пом'якшення відповідальності неповнолітніх, яка визначена передусім у законах України «Про охорону дитинства» в редакції від 7 березня 2002 р.; «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 21 червня 2001 р., в яких викладено ос­новні засади охорони дитинства та основи державної політики у цій

Ця ж тенденція послідовно відображена в розділі XV КК України.