Головна Науково-практичні коментарі Кримінальний кодекс Загальна частина Розділ XV (ст.97-108) Стаття 106. Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності

Стаття 106. Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності

Загальна частина - Розділ XV (ст.97-108)
257

Стаття 106. Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності

1. Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покаран­ня у зв'язку із закінченням строків давності до осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, застосовується відповідно до статей 49 та 80 цього Кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею. 2. Щодо осіб, зазначених у частині першій цієї статті, встановлюються такі строки давності: 1) два роки — у разі вчинення злочину невеликої тяжкості; 2) п'ять років — у разі вчинення злочину середньої тяжкості; 3) сім років — у разі вчинення тяжкого злочину; 4) десять років — у разі вчинення особливо тяжкого злочину. 3. Щодо осіб, зазначених у частині першій цієї статті, встановлюються такі строки виконання обвинувального вироку: 1) два роки — у разі засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, а також при засудженні до покарання у виді позбав­лення волі за злочин невеликої тяжкості; 2) п'ять років — у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин; 3) сім років — у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкий злочин; 4) десять років — у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин.

 

1. Стаття 106 КК об'єднує два різних за юридичною природою види звільнення: звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінчен­ням строків давності і звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку. Загальні норми про ці види давності передбачені у статтях 49 і 80 КК (див. комен­тар до цих статей), і ними, насамперед, повинен керуватися суд при звільненні непов

нолітніх, враховуючи при цьому особливості, зазначені у ст. 106 КК.

Такими особливостями є: 1) застосування їх до осіб, які не досягай вісімнадцяти років до вчинення злочину, незалежно від їх віку на момент вирішення цього питання', 2) встановлення менш тривалих строків давності порівняно з тими, що передбачені у статтях 49, 80 КК.

2. Частина 2 ст. 106 КК передбачає такі строки давності при звільненні від кримінальної відповідальності'. 1) два роки — у разі вчинення злочину неве­ликої тяжкості; 2) п'ять років — у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

3) сім років — у разі вчинення тяжкого злочину; 4) десять років — у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

3. Для звільнення від відбування покарання ч. З ст. 106 КК встановлює такі строки давності:

1) два роки — у разі засудження до покарання, не пов'язаного з позбавлен­ням волі, а також при засудженні до покарання у виді позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

2) п'ять років — у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п'яти років за тяжкий злочин;

3) сім років — у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкий злочин;

4) десять років — у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук