131

---

Стаття 94. Види примусових заходів медичного характеру

1. Залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчине­ного діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медич­ного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому по­рядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом. 2. Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому по­рядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільне небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіат­ричного закладу. 3. Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом мо­же бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільне небезпечного діяння потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку. 4. Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом мо­же бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільне небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб, і за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства, але потре­бує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посилено­го нагляду. 5. Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільне небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчи­неного суспільне небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду. 6. Якщо не буде визнано за необ

хідне застосування до психічно хво­рого примусових заходів медичного характеру, а також у разі припинен­ня застосування таких заходів, суд може передати його на піклування ро­дичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом.

 

1. За рішенням суду застосовуються такі види примусових заходів медич­ного характеру:

1) надання амбулаторної допомоги в примусовому порядку;

2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом;

3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом;

4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом. Перелік видів примусових заходів медичного характеру є вичерпним. Усі зазначені види поділені за двома критеріями:

а) інтенсивність лікування в примусовому порядку (медичний критерій);

6) характер і ступінь обмежень прав і свобод хворої особи (юридичний критерій).

Законодавча диференціація видів примусових заходів медичного характе­ру спрямована для досягнення мети їх застосування, а саме: обов'язкового лікування і запобігання вчиненню психічно хворою особою суспільне небез­печних діянь.

2, Визначення (вибір) судом виду примусового заходу медичного харак­теру залежить від:

а) характеру та тяжкості захворювання;

б) тяжкості вчиненого злочину;

в) ступеня небезпечності психічно хворого для себе та інших осіб. Характер та тяжкість захворювання полягає в клінічній формі хвороб­ливого психічного розладу та у визначенні глибини (ступеня) диагностова-них розладів психіки. Висновок щодо характеру і тяжкості захворювання та необхідності лікування в примусовому порядку надається в медичному вис­новку комісії лікарів-психіатрів (висновку судово-психіатричної експерти­зи). Наявність у справі такого висновку для вирішення судом питання про застосування примусових заходів медичного характеру є обов'язковим (п. 7 постанови ПВСУ «Про судову практику по застосуванню примусових заходів медичного характеру» (Бюлетень... — С. 267). Медичний висновок підлягає перевірці та оцінці судом. Незгода з медичним висновком повинна бути мотивована у вироку.

Про тяжкість вчиненого діяння див. коментар до ст. 12 КК. Ступінь небезпечності психічно хворого для себе та інших осіб — це ступінь реальної загрози спричинення шкоди, яку являє психічно хвора осо­ба для себе чи оточення внаслідок певного психічного захворювання.

3. Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку (п. 1 ч. 1 ст. 94 КК) може бути застосоване судом щодо особи, яка:

а) вчинила суспільне небезпечне діяння (юридичний критерій);

б) страждає на психічні розлади та за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до психіатричного закладу.

Амбулаторна психіатрична допомога в примусовому порядку включає в себе обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених законодавством, профілактику, діагностику психічних роз­ладів, лікування, нагляд, догляд, медично-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, в амбулаторних умовах (ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу»).

Амбулаторна психіатрична допомога може надаватися без усвідомленої згоди особи або без згоди її законного представника у разі встановлення у неї тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона завдасть значної шко­ди своєму здоров'ю у зв'язку з погіршенням психічного стану у разі нена-дання їй психіатричної допомоги. Така допомога особі без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника надається лікарем-психіатром у примусовому порядку за рішенням суду. Питання про надання особі амбу­латорної психіатричної допомоги в примусовому порядку вирішується су­дом за місцем проживання особи. Заява про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку направляється до суду ліка­рем-психіатром. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави для на­дання особі амбулаторної психіатричної допомоги без її усвідомленої згоди та без згоди її законного представника додається висновок лікаря-психіатра, який містить обґрунтування про необхідність надання особі такої допомоги (частини 2, 3 ст. 12 Закону України «Про психіатричну допомогу»).

4. Психіатричний заклад — це психоневрологічний, наркологічний та інший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо всіх форм власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги (ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу»).

5. Підставою для госпіталізації особи до психіатричного закладу в при­мусовому порядку є те, що її обстеження або лікування можливе лише в стаціонарних умовах і особа страждає на тяжкий психіатричний розлад, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна са­мостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забез­печує її життєдіяльність (ст. 15 Закону України «Про психіатричну допо­могу»).

Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом (п. 2 ч. 1 ст. 94 КК) може бути застосована судом щодо психічно хворого, який:

а) за своїм психічним станом (медичний критерій);

6) характером вчиненого суспільне небезпечного діяння (юридичний кри­терій) потребує тримання у психіатричному закладі та лікування у приму­совому порядку.

Утримання психічно хворих у психіатричних закладах із звичайним на­глядом здійснюється в умовах вільного режиму без спеціальних заходів без­пеки, інтенсивного і постійного нагляду.

Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом (п. З ч. 1 ст. 94 КК) може бути застосована судом щодо психічно хворого, який:

а) вчинив суспільне небезпечне діяння, не пов'язане з посяганням на життя інших осіб (юридичний критерій), і

б) за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства (ме­дичний критерій), але потребує тримання у психіатричному закладі та ліку­вання в умовах посиленого нагляду.

У цих закладах проходять курс лікування в примусовому порядку психічно хворі, які потребують постійного (безперервного) нагляду з більшим обсягом лікувально-реабілітаційних заходів, психотерапії, трудо-терапії тощо.

Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом-(п. 4 ч. 1 ст. 94 КК) може бути застосована судом щодо психічно хворого, який:

1) вчинив суспільне небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, або

2) за своїм психічним станом (медичний критерій) і характером вчинено­го суспільне небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства (юридичний критерій) і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.

Направлення в такі психіатричні заклади отримують психічно хворі, які потребують постійного й інтенсивного нагляду через постійні напади агресії, злоби (ненависті), систематичне вчинення суспільне небезпечних діянь. Психіатричні заклади із суворим наглядом оснащені посиленою системою контролю, охорони і сигналізації.

6. При визначенні виду примусових заходів медичного характеру суд по­винен в ухвалі (постанові) визначити тип психіатричного закладу, в якому буде надаватись психіатрична допомога хворій особі, що вчинила суспільне небезпечне діяння. Але суд не має права вказувати конкретного такого за­кладу та строк перебування там хворого і його лікування (п. 9 постанови ПВСУ «Про судову практику по застосуванню примусових заходів медич­ного характеру») (Бюлетень... — С. 267—268).

7. Крім застосування примусових заходів медичного характеру суд може на підставі ч. 5 ст. 94 КК передати психічно хворого на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарським наглядом у випадку:

а) коли не буде визнане за необхідне застосування примусових заходів медичного характеру;

б) припинення застосування таких заходів. Контроль за особами, які передані судом на лікування родичам або опіку­нам здійснюється органами охорони здоров'я.

 

< Попередня   Наступна >