139

---

Стаття 82. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким

1. Особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлен­ня волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призна­чається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодек­су для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком. 2. У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю. 3. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути засто­сована, якщо засуджений став на шлях виправлення. 4. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим: 1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий зло­чин; 2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за умис­ний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умис­ний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі; 3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умис­ний злочин протягом невідбутої частини покарання. 5. До осіб, яким покарання замінене більш м'яким, може бути засто­соване умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими стат­тею 81 цього Кодексу. 6. Якщо особа, відбуваючи більш м'яке покарання, вчинить новий зло­чин, суд до покарання за знову вчинений злочин приєднує невідбуту час­тину більш м'якого покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72

цього Кодексу.

 

1. При заміні невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням за­судженому невідбута частина покарання, призначена за вироком суду, замінюється більш м'яким покаранням, яке засуджений продовжує відбува­ти. Така заміна покарання означає, що засуджений фактично достроково звільняється від відбування більш тяжкого виду покарання, однак замість того призначається більш м'який вид покарання. При цьому вирок суду, яким був призначений більш тяжкий вид покарання, втрачає свою силу з моменту заміни невідбутої частини покарання більш м'яким.

Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким є мірою безумовною, оскільки закон не ставить яких-небудь вимог до поведінки засудженого про­тягом невідбутого ним строку покарання, тобто строку відбування більш м'якого виду покарання.

Підставою для заміни невідбутої частини покарання більш м'яким пока­ранням є та обставина, що засуджений не виправився, не довів своє виправ­лення, але став на шлях виправлення і для закріплення досягнутих резуль­татів ще необхідний вплив на нього, але вже в умовах відбування більш м'якого виду покарання.

Свідченням того, що засуджений став на шлях виправлення, є його зразкова поведінка і сумлінне ставлення до праці, додержання режиму відбування покарання, однак ефективність і гарантованість цього процесу можливі лише за умови застосування до нього більш м'якого покарання.

Умовами заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким є:

а) засудження особи до строкового виду покарання; б) відбуття особою пев­ної частини строку призначеного йому судом покарання.

Заміна невідбутої частини основного покарання більш м'яким застосо­вується до особи, засудженої лише до двох видів покарання — обмеження волі і позбавлення волі (ч. 1 ст. 82 КК). Інші види покарання не можуть замінятися більш м'яким покаранням.

Заміна невідбутої частини основного покарання більш м'яким може бути застосована після фактичного відбуття засудженим: а) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин; б) не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи нео­бережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбу­вала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила новий умисний злочин, за який була засуджена до позбавлення волі; в) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покаран­ня, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчини­ла умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

Після відбуття зазначених строків, за наявності підстав, зазначених у ч. З ст. 82 КК, невідбута частина покарання замінюється більш м'якою. Суд, виз­начаючи більш м'яке основне покарання, керується переліком видів пока­рань з урахуванням їх розташування в системі покарань, зазначених у ст. 51 КК, визначаючи одне з більш м'яких його видів.

У цьому разі більш м'яке покарання призначається в межах строків, ус­тановлених у Загальній частині КК для даного виду покарання, і не повин­не перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком (ч. 1 ст. 82 КК).

При застосуванні заміни покарання більш м'яким особам, які вчинили злочини до 1 вересня 2001 р., тобто до набрання чинності новим КК 2001 р., слід керуватися п. 11 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу. Правила, встановлені КК 1960 р. щодо заміни невідбутої частини покаран­ня більш м'яким, поширюються на осіб, які вчинили злочин до набрання чинності КК 2001 р., за винятком випадків, якщо за цим Кодексом підстави та умови є більш м'якими, ніж ті, що встановлені в КК 1960 р.

2. У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким засуджений може бути звільнений і від додаткового покарання у виді поз­бавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (ч. 2 ст. 82 КК).

3. До осіб, яким покарання замінене більш м'яким, може бути застосова­не умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування більш м'якого покарання за правилами, передбаченими ст. 81 (ч. 5 ст. 82 КК).

4. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням є оста­точною і безумовною мірою і не може бути скасована у зв'язку з порушен­ням режиму відбування більш м'якого покарання, антигромадською по­ведінкою, притягненням до адміністративної відповідальності тощо.

Однак якщо особа, відбуваючи більш м'яке покарання, вчиняє новий умисний чи необережний злочин, суд до покарання за знову вчинений зло­чин приєднує невідбуту частину більш м'якого покарання за правилами, пе­редбаченими в статтях 71 і 72 КК, тобто за правилами сукупності вироків.

5. До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням не застосовується (ч. 4 ст. 107 КК).

 

< Попередня   Наступна >