Стаття 53. Штраф

Загальна частина - Розділ X (ст.50-64)
59

Стаття 53. Штраф

1. Штраф — це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині цього Кодексу. 2. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчинено­го злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від трид­цяти до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. 3. Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, якщо його спеціально передбачено в санкції статті Особливої частини цього Кодексу. 4. У разі неможливості сплати штрафу суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку: десять годин громадських робіт за один встановлений законодавством неоподат­ковуваний мінімум доходів громадян, або виправними роботами із розра­хунку один місяць виправних робіт за чотири встановлених законодавст­вом неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.

 

1. У частині 1 ст. 53 КК штраф визначається як грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині КК. Отже, за своїм змістом штраф є таким видом покарання, який вира­жається в стягненні із засудженого за вироком суду в прибуток держави певної грошової суми. Штраф належить до числа так званих загальних (універсальних) покарань, застосування якого не обмежене в законі ні ко­лом суб'єктів, ні характером вчиненого злочину. Покарання, що розгля­дається, є безстроковим (одноактним) і найбільш м'яким (найменш суво­рим) із усіх його видів, передбачених у ст. 51 КК.

2. Відповідно до ч. 2 ст. 53 КК покарання у виді штрафу призначається судом не у твердій сумі, а у ставках неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установленого законодавством України на момент постановлення судом вироку.

align: justify;">У частині 2 ст. 53 КК мінімальний і максимальний розмір штрафу вста­новлені в межах від тридцяти до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Проте за окремі злочини в санкціях відповідних статей Особливої частини КК може бути передбачений і більш високий максималь­ний розмір штрафу (наприклад, ч. 2 ст. 204, ст. 209', ч. 2 ст. 212, статті 218, 220, ч. 1 ст. 289, ч. 1 ст. 306 КК).

Конкретний розмір штрафу, що підлягає стягненню з засудженого, при­значається судом у кожному конкретному випадку в межах санкції статті Особливої частини КК (ч. 1 ст. 53 КК) і визначається відповідно до ч. 2 ст. 53 КК з урахуванням двох критеріїв: а) тяжкості вчиненого злочину та б) майнового стану винного.

3. Штраф належить до так званих змішаних видів покарань, оскільки мо­же бути призначений судом як основне і як додаткове покарання (ч. З ст. 52 КК). Проте і як основне, і як додаткове покарання штраф відповідно до ч. 4 ст. 52, частин 1 та 3 ст. 53 КК може бути призначений судом лише за умови, якщо це покарання безпосередньо передбачене в санкції статті Особливої частини, за якою засуджується винний. Такий порядок застосування штрафу поширюється і на випадки його призначення як додат­кового покарання на підставі ст. 77 КК, коли засуджений одночасно звільняється від відбування основного покарання з випробуванням відпо­відно до ст. 75 КК (ВВСУ. - 2003. - № 1. - С. 28). Виняток із цього пра­вила припустимий лише при призначенні штрафу у виді основного покаран­ня на підставі ч. 1 ст. 69 КК (див. коментар до ст. 69 КК).

4. При призначенні штрафу як основного або додаткового покарання за сукупністю злочинів (ст. 70 КК) та вироків (ст. 71 КК) особливість його застосування полягає в тому, що штраф складанню з іншими видами пока­рань не підлягає і у всіх таких випадках виконується самостійно (див. ко­ментар до частин 3 та 4 ст. 72 КК).

5. Закон передбачає й інші, спеціальні випадки застосування покарання у виді штрафу: а) при заміні виправних робіт на підставі ч. З ст. 57 КК; б) при заміні покарання або невідбутої його частини на підставі закону про амністію (ст. 86 КК) або акта про помилування (ст. 87 КК). Проте в цих ви­падках мова йде не про призначення покарання у виді штрафу за вироком суду, а про заміну раніше призначеного вироком суду покарання штрафом. Наприклад, у ситуації, передбаченій в ч. З ст. 57 КК, особа засуджується ви­роком суду до виправних робіт, але після постановлення вироку стає непра­цездатною, що і є причиною заміни призначених їй виправних робіт штра­фом у порядку, передбаченому ст. 410 КПК.

6. Водночас слід мати на увазі, що покарання у виді штрафу не може бу­ти застосоване судом при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким на підставі ст. 82 та ч. 4 ст. 83 КК, оскільки в зазначених випадках заміна за­проваджується лише такими видами покарань, які мають строковий характер, до яких штраф не належить (див. коментар до статей 82 та 83 КК). Оскільки штраф є покаранням одноактним, не передбачена законом і можливість умов­но-дострокового (ч. 1 ст. 81 КК) та дострокового (частини 1 та 2 ст. 82 КК) звільнення від його відбування, незалежно від того, призначений штраф як ос­новне або додаткове покарання (див. коментар до статей 81 та 82 КК).

7. Особа, засуджена до покарання у виді штрафу, може бути звільнена від його сплати на підставі ст. 84 КК у порядку, передбаченому ст. 408 КПК (див. коментар до ст. 84 КК).

8. Вирок суду про призначення покарання у виді штрафу підлягає вико­нанню Державною виконавчою службою у відповідності до ст. 75 Закону Ук­раїни «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. (ВВР. — 1999. — № 24. — Ст. 207). Призначивши покарання у виді штрафу, суд пропонує засудженому добровільно сплатити його в місячний строк і попереджає про стягнення штрафу в примусовому порядку у випадку його несплати. При несплаті штрафу у встановлений строк стягнення звертається на майно за­судженого, за винятком тієї його частини, що не підлягає конфіскації. За відсутності майна або його недостатності для погашення суми штрафу, стяг­нення звертається на заробітну плату чи інші прибутки засудженого (статті 11, 12 «Положення про порядок і умови виконання кримінальних по­карань, не зв'язаних із заходами виправно-трудового впливу на засуджених» від 22 червня 1984 р. (ВВР УРСР. - 1984. - № 27. - Ст. 551).

9. Якщо буде встановлено, що засуджений не має можливості сплатити призначений йому штраф, то відповідно до ч. 4 ст. 53 КК суд може заміни­ти несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських (ст. 56 КК) або виправних (ст. 57 КК) робіт із розрахунку: десять годин громадських робіт за один неоподатковуваний мінімум доходів громадян або один місяць ви­правних робіт за чотири таких мінімуми. Така заміна відбувається в поряд­ку, передбаченому ст. 410 КПК і припустима лише у випадку, якщо немож­ливість сплати штрафу обумовлена об'єктивними причинами: відсутністю роботи, заробітної плати, грошових заощаджень, інших прибутків, загибел­лю або пошкодженням майна, на яке може бути звернене стягнення, тощо.

10. Неможливість сплати штрафу, обумовлену об'єктивними умовами життя засудженого, слід відрізняти від ухилення від виконання покарання, коли особа уживає умисні дії, спрямовані на невиконання покладеного на неї вироком суду обов'язку по сплаті штрафу (приховує заробіток, майно, змінює місце проживання тощо). Ухилення засудженого від сплати штрафу, призначеного як основне чи додаткове покарання, спричиняє відповідаль­ність за ч. 1 ст. 389 КК.

11. Штраф як основне чи додаткове покарання може бути призначений неповнолітньому (ст. 98 КК) із дотриманням вимог ст. 99 КК (див. комен­тар до статей 98 та 99 КК).

 

< Попередня   Наступна >