47

---

Розділ IX

ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

1. Розділ IX Загальної частини КК передбачає випадки звільнення особи, яка вчинила певний злочин, від кримінальної відповідальності, тобто від за­стосування санкції кримінально-правової норми, за якою були кваліфіковані дії цієї особи. Така санкція передбачена в КК і означає певні обмеження прав і свобод, що можуть бути застосовані до особи, яка вчинить злочин (наприклад, позбавлення чи обмеження її волі на певний строк, конфіскація майна, застосування арешту тощо). За наявності відповідних підстав держа­ва повноважна відмовитися від застосування до злочинця зазначених обме­жень. Отже, звільнення від кримінальної відповідальності — це відмова дер­жави від застосування до особи, яка вчинила злочин, передбачених КК обме­жень її певних прав і свобод.

2. Звільнення особи від кримінальної відповідальності може мати місце після вчинення нею злочину в період, коли для цього виникли й існують пе­редбачені КК підстави, проте в будь-якому випадку до закінчення строку, про­тягом якого на особі лежить обов'язок відповідати за вчинене перед держа­вою. Це, за загальним правилом, день закінчення строку давності (ст. 49 КК). При цьому, однак, особа може бути звільнена від кримінальної відповідаль­ності лише до того моменту, поки вона їй не була ще піддана, тобто до набут­тя законної сили обвинувальним вироком суду. Відповідно до рішення Кон­ституційного Суду України від 27 жовтня 1999 р. у справі про депутатську недоторканність (Вісник Конституційного Суду України. — № 5. — 1999. — С. 7-13) саме з дня набуття законної сили обвинувальним вироком суду і по­чинається реальна кримінальна відповідальність (засудження особи та, за за­гальним правилом, відбування нею покарання). Після цього моменту мова мо­же йти лише про звільнення засудженої особи від

покарання (див. коментар до розділу XII Загальної частини КК «Звільнення від покарання та його відбування».).

3. Звільнення від кримінальної відповідальності необхідно відмежовува­ти від виключення такої відповідальності, яке має місце у випадках, коли в діях особи відсутній склад злочину, тобто підстава кримінальної відповідальності і, отже, особу нема від чого звільняти. Виключення кримінальної відповідальності має місце, наприклад, при малозначності діяння (ч. 2 ст. 11 КК), вчиненні особою в стані неосудності суспільне не­безпечного діяння, передбаченого КК (ч. 2 ст. 19 КК), при наявності обста­вин, що виключають злочинність діяння (див. коментар до Розділу VIII За­гальної частини КК), а також у випадках, передбачених ч. 4 ст. 331 КК (прибуття в Україну іноземців чи осіб без громадянства для використання пра­ва притулку, а також з метою набуття статусу біженця тощо), ч. 2 ст. 385 КК (відмова особи давати показання щодо себе, а також членів сім'ї та близьких родичів), ч. 2 ст. 396 КК (заздалегідь не обіцяне приховування злочину чле­ном сім'ї чи близьким родичем особи, яка вчинила злочин) тощо. У зазначе­них випадках така особа, як передбачає КК, не підлягає кримінальній відповідальності за скоєне (див. ч. 2 ст. 19, ч. 2 ст. 385, ч. 2 ст. 396 КК).

4. Набрання законної сили рішення суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності означає, що з цього моменту ця особа вже не зобов'язана відповідати перед державою за вчинене і тому не може в май­бутньому притягатися до кримінальної відповідальності за вчинений злочин. Оскільки звільнення від кримінальної відповідальності може мати місце ли­ше до набрання законної сили обвинувальним вироком суду, то особа, яка звільнена від такої відповідальності, вважається такою, що не має судимості (див. коментар до ст. 88 КК). Крім того, раніше вчинене нею діяння визнається юридичне незначимим, віддається забуттю (вчинений раніше злочин не може враховуватися при визначенні повторності і сукупності зло­чинів, рецидивів тощо). Водночас, звільнення від кримінальної відповідаль­ності не свідчить про виправдання особи, оскільки провадження у кримінальній справі припиняється з нереабілітуючих для неї обставин.

5. Звільнення особи від кримінальної відповідальності за вчинений зло­чин не виключає можливості притягнення її, наприклад, до цивільно-право­вої відповідальності за заподіяну майнову шкоду або дисциплінарної відповідальності згідно із законом.

 

Наступна >