186

---

Стаття 44. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності

1. Особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування. 2. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбаче­них цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

 

1. Частина 1 ст. 44 КК передбачає вичерпний перелік правових підстав звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності, а саме: 1) у випадках, передбачених КК; 2) на підставі закону України про амністію і 3) на підставі акта про помилування.

2. КК передбачає випадки звільнення від кримінальної відповідальності як в Загальній, так і в Особливій частинах.

3. У Загальній частині КК передбачено 9 таких випадків: 1) добровільна відмова при незакінченому злочині (ст. 17); 2) добровільна відмова співу­часників (ст. 31); 3) дійове каяття (ст. 45); 4) примирення з потерпілим (ст. 46); 5) щире розкаяння особи у вчиненні злочину і наявність клопотан­ня про передачу її на поруки (ст. 47); 6) зміна обстановки (ст. 48);

7) закінчення строків давності (ст. 49); 8) звільнення від кримінальної від­повідальності неповнолітньої особи із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ч. 1 ст, 97); 9) звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітньої особи у зв'язку із закінченням строків дав­ності (ч. 2 ст. 106).

4. В Особливій частині КК передбачено 14 підстав так званих спеціаль­них видів звільнення від кримінальної відповідальності: 1) добровільна за­ява громадянином України про свій зв'язок з іноземною державою, інозем­ною організацією

або їх представниками (ч. 2 ст. 111); 2) добровільна заява іноземцем або особою без громадянства про вчинене шпигунство (ч. 2 ст. 114); 3) здійснення керівником підприємства, установи або організації виплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам до притягнення його до кримінальної відповідальності (ч. З ст. 175); 4) сплата особою податків, зборів (обов'язкових платежів), а також відшкодування шкоди, завданої державі їх несвоєчасною сплатою, до притягнення її до кримінальної відповідальності (ч. 4 ст. 212); 5) доб­ровільна заява про створення злочинної організації або участь у ній (ч. 2 ст. 255); 6) добровільне повідомлення про терористичну групу чи терорис­тичну організацію (ч. 5 ст. 258); 7) добровільне повідомлення про незакон­не воєнізоване чи збройне формування (ч. 6 ст. 260); 8) добровільна здача зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв (ч. З ст. 263); 9) добровільна заява про незаконне заволодіиня транспортним за­собом (ч. 4 ст. 289); 10) добровільна здача наркотичних засобів, психотроп­них речовин або їх аналогів (ч. 4 ст. 307); 11) добровільне лікування від нар­команії (ч. 4 ст. 309); 12) добровільна здача прекурсорів (ч. 4 ст. 311);

13) добровільна заява про давання або вимагання хабара (ч. З ст. 369);

14) звільнення особи від кримінальної відповідальності за військовий зло­чин із застосуванням до неї заходів, передбачених «Дисциплінарним стату­том Збройних Сил України» (ч. 4 ст. 401).

5. Особа може бути повністю або частково звільнена від кримінальної відповідальності за вчинений злочин на підставі закону про амністію (див. коментар до ч. 2 ст. 85 КК; ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» (ВВР. - 1996. - № 48. - С. 263).

Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію може мати місце лише за згодою особи, яка вчинила злочин. Як­що особа заперечує проти припинення провадження у справі щодо неї на підставі закону про амністію, то відповідно до ч. З ст. 6 КПК провадження у справі продовжується у загальному порядку.

6. Звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідаль­ності може мати місце на підставі акта глави держави про помилування що­до індивідуально визначеної особи, зазначеної в такому акті (див. коментар до ст. 87 КК).

7. Відповідно до ч. 2 ст. 44 КК звільнення від кримінальної відповідаль­ності у випадках, передбачених КК, здійснюється виключно судом. Таке звільнення можливе за наявності відповідної передумови та підстави, що притаманні кожному виду звільнення від кримінальної відповідальності.

8. Передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчи­нення нею певного злочину, бо вочевидь, що звільнити від відповідальності можна лише у випадку, якщо є підстава для такої відповідальності (див. ко­ментар до ст. 2 КК). Так, відповідно до статей 45 та 46 КК передумовою звільнення від кримінальної відповідальності є вчинення особою злочину невеликої тяжкості, а відповідно до статей 47 та 48 КК — злочину невели­кої або середньої тяжкості тощо. Отже, мова йде про вчинення злочину пев­ної тяжкості, яка визначається відповідно до ст. 12 КК (див. коментар до ст. 12 КК). Водночас, слід мати на увазі, що хоча передумова звільнення від кримінальної відповідальності, наприклад, у статтях 45 та 46 КК формаль­но є однаковою, але фактично дія цих статей розповсюджується не на всіх суб'єктів зазначених злочинів (див. коментар до статей 45—47). В Особливій же частині КК така передумова сформульована однозначно. Так, згідно ч. З ст. 263 КК передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності за незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами є вчинення нею одного із злочинів, передбачених частинами 1 або 2 ст. 263, а відповідно до ч. З ст. 369 — такою передумовою є давання особою хабара, тобто вчинення злочину, передбаченого частинами 1 або 2 ст. 369 КК тощо.

Передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчи­нення нею не тільки закінченого, але й незакінченого злочину, а так само вчинення такого злочину одноособове чи у співучасті.

9. Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності КК виз­нає або певну її посткримінальну поведінку, яка заохочується державою (на­приклад, діяльне або щире каяття, примирення з потерпілим, повідомлення про певний злочин тощо), або настання певної події (наприклад, зміна об­становки, закінчення строку давності тощо), з якою КК пов'язує звільнення особи від кримінальної відповідальності.

10. Кожний вид звільнення від кримінальної відповідальності характери­зується притаманною тільки цьому виду передумовою та підставою, тому застосовується самостійно і не може замінити один одного або поєднуватися з іншим.

11. Передбачені КК види звільнення від кримінальної відповідальності залежно від того, правом чи обов'язком суду є таке звільнення, поділяють­ся на два види: обов'язкові і необов'язкові (факультативні). Факультатив­ним є звільнення, передбачене ст. 47 (передача на поруки) і ст. 48 (зміна об­становки) ч. 1 ст. 97 КК (примусові заходи виховного характеру). Це озна­чає, що за наявності підстав, передбачених зазначеними статтями, суд вправі, але не зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідаль­ності. При цьому, однак, якщо суд відмовляє у звільненні особи від криміна­льної відповідальності, він повинен мотивувати таку відмову. В усіх інших випадках вимога КК про звільнення від кримінальної відповідальності є імперативною, тобто зобов'язує суд звільнити особу від кримінальної відповідальності (наприклад, при дійовому каятті або примиренні з по­терпілим, а також після закінчення строків давності і при спеціальних ви­дах звільнення, передбачених в Особливій частині КК, за винятком звільнення, передбаченого ч. 4 ст. 401 КК).

12. Звільнення особи від кримінальної відповідальності може бути безу­мовним та умовним. Безумовне звільнення означає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності остаточно, безповоротно. Таке звільнення не ставиться в залежність від подальшої поведінки особи після ухвалення рішення про її звільнення. Якщо, наприклад, особа, яка була звільнена судом від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК, після цього вчи­нить новий злочин, ця обставина не може вплинути на раніше прийняте рішення про звільнення її від відповідальності. З цього погляду всі види звільнення від кримінальної відповідальності є безумовними, крім двох, а саме: звільнення від кримінальної відповідальності з передачею особи на по­руки колективу підприємства, установи або організації (ст. 47 КК) та звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітньої особи із засто­суванням примусових заходів виховного характеру (ст. 97 КК). У випадку, передбаченому ст. 47 КК, особа звільняється від кримінальної відповідаль­ності під умовою, що протягом року виправдає довіру колективу, не ухиля­тиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку. Якщо ж ні, то вона притягається до кримінальної відповідальності за раніше вчинений нею злочин. Згідно зі ст. 97 КК неповнолітня особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона не ухилятиметь­ся від застосування до неї примусових заходів виховного характеру. У про­тивному разі ці заходи відміняються і особа притягається до кримінальної відповідальності.

13. Звільнення особи, що вчинила злочин, від кримінальної відповідаль­ності має індивідуальний характер. Звільнення однієї особи не впливає на подібне рішення щодо іншої особи. Нарешті, не можна приймати рішення про звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, якщо не вста­новлена особа, що вчинила злочин.

14. При вирішенні питання щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності суд зобов'язаний з'ясувати думку потерпілого, але ця дум­ка не є обов'язковою для суду (ст. 12 КПК), за винятком випадків, передба­чених ст. 46 КК, коли згода потерпілого на примирення з винною особою є обов'язковою умовою звільнення цієї особи від кримінальної відповідаль­ності.

15. Процесуальною формою звільнення від кримінальної відповідальності є винесення судом постанови про закриття провадження у кримінальній справі.

Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється КПК (статті 7—72, 8—111) та законом про оголошення певної амністії.

 

< Попередня   Наступна >