190

---

Стаття 48. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки

Особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визна­но, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільне небезпечною.

 

1. Передумовою для звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 48 КК є вчинення цією особою вперше злочину невеликої або середньої тяжкості (див. коментар до ст. 47 КК). Тому вчинення тяжкого або особ­ливо тяжкого злочину (закінченого або незакінченого, однією особою або у співучасті) виключає застосування ст. 48 КК. Крім того, навіть вчинення особою злочину невеликої або середньої тяжкості, але не вперше, також уне­можливлює застосування цієї статті.

2. Стаття 48 КК передбачає дві підстави звільнення особи від криміна­льної відповідальності: 1) втрата діянням суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки і 2) особа перестала бути суспільне небезпечною внаслідок зміни обстановки.

3. Необхідно розрізняти два види обстановки, що існують на час вчи­нення певною особою злочину невеликої або середньої тяжкості. Пер­ший вид обстановки — це обстановка вчинення злочину в широкому ро­зумінні цього слова як об'єктивних умов, що характеризують соціальні, еко­номічні, політичні, духовні, міжнаціональні, воєнні, міжнародні, природні, організаційні, виробничі та інші процеси в масштабах країни, регіону, об­ласті, міста, району, підприємства, установи, організації, побуту, сім'ї тощо (наприклад, перешкоджання здійсненню виборчого права в період проведен­ня виборів депутатів місцевої ради, здійснення підприємницької діяльності без отримання відповідної ліцензії в умовах зміни під

ходів держави до ліцензування такої діяльності тощо).

Другий вид обстановки — це обстановка, що склалася навколо особи під час вчинення нею злочину, тобто об'єктивні (зовнішні) умови життя та діяльності, в яких перебувала дана особа під час вчинення злочину і які значною мірою впливали на її суспільну небезпечність (наприклад, спосіб життя цієї особи, оточення, стосунки в сім'ї, зв'язок з кримінальним середо­вищем, відсутність місця роботи та коштів для існування тощо).

Вочевидь, у такий спосіб відповідна обстановка і повинна бути встанов­лена на момент вчинення особою злочину невеликої або середньої тяжкості з тим, щоб порівняти й оцінити її зміну на час розслідування або розгляду справи в суді. При цьому необхідно встановити безпосередній зв'язок між зміною відповідної обстановки, що відбулася протягом певного часу з дня вчинення злочину до моменту розслідування або розгляду справи в суді, та втратою діянням або особою суспільної небезпечності.

4. Втрата діянням суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки — це втрата ним зовсім суспільної небезпечності або втрата її в такій мірі, за якої діяння визнається незлочинним. Згідно зі ст. 11 КК суспільна небезпечність, що притаманна злочину, має місце там, де діяння заподіяло істотну шкоду або могло заподіяти таку шкоду фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Для застосування ст. 48 КК суд повинен встановити, що після вчинення певного злочину невеликої або середньої тяжкості обстановка вчинення зло­чину змінилася таким чином, що раніше вчинене діяння вже не може роз­глядатися як суспільне небезпечне. Така зміна обстановки може бути двох видів: масштабна або локальна. Масштабна зміна обстановки стосується змін у межах країни і може полягати, наприклад, у припиненні стану війни або скасуванні воєнного чи надзвичайного стану в країні, зміні економічно­го або політичного курсу країни, підходів держави до вирішення тієї чи іншої проблеми, зміні масштабу цін, високих темпах інфляції тощо.

Локальна зміна обстановки вчинення злочину — це зміна обстановки в певному регіоні, місті, підприємстві, сім'ї тощо і може виявлятися, напри­клад, у прийнятті владою таких рішень, які істотно впливають на оцінку раніше вчиненого діяння як суспільне небезпечного; ліквідації або реор­ганізації конкретного підприємства, на якому раніше був учинений злочин;

набуття згодом особою певного статусу чи документом офіційного статусу, які були відсутні саме на момент вчинення злочину; зміні природних умов або умов господарювання в певному регіоні, що впливає на оцінку раніше вчиненого діяння як суспільне небезпечного тощо.

Масштабні та локальні зміни обстановки тягнуть за собою два види втра­ти суспільної небезпечності діяння.

Перший вид пов'язаний з втратою суспільної небезпечності не тільки конкретно вчиненого діяння даною особою, а й певного виду таких діянь. Масштабні та швидкі зміни у тих або інших сферах життя суспільства та держави, можуть призвести до .ситуації, за якої законодавець не встигає змінити ознаки відповідно складу злочину або зовсім виключити його із КК. Вочевидь, зміна обстановки повинна бути настільки суттєвою, щоб вплину­ти на суспільну правосвідомість, яка в нових умовах не сприймає суспільне небезпечним діяння, яке в іншій обстановці становило значну суспільну не­безпеку. Так, ще при дії КК 1960 р. в умовах переведення економіки Ук­раїни на ринкові відносини внаслідок зміни обстановки звільнялися від кримінальної відповідальності особи, які вчинили спекуляцію, комерційне посередництво, порушення правил про валютні операції тощо.

5. Визнання судом того, що раніше вчинене певне злочинне діяння неве­ликої чи середньої тяжкості внаслідок масштабних змін обстановки в країні втратило суспільну небезпечність, свідчить про необхідність дек-риміналізації таких діянь взагалі, про що суб'єкти законодавчої ініціативи повинні бути своєчасно поінформовані. Звичайно, під час вчинення такого діяння (до зміни обстановки) існувала підстава кримінальної відповідаль­ності, оскільки особа вчинила суспільне небезпечне діяння, що містило склад певного злочину, передбаченого КК. Разом з тим під час розгляду справи в суді встановлено, що внаслідок зміни обстановки таке діяння на даний час позбавлене суспільної небезпеки — однієї з необхідних ознак зло­чину (ч. 1 ст. 11 КК). Інакше кажучи, суд констатує, що таке діяння лише формально містить ознаки певного складу злочину, а по суті не є суспільне небезпечним, тобто відсутня підстава кримінальної відповідальності. Але в такому випадку, як уже зазначалося (див. коментар до Розділу VIII Загаль­ної частини КК), особа підлягає не звільненню від кримінальної відповідальності, а така відповідальність особи виключається і справа підля­гає закриттю за п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК.

Виключення кримінальної відповідальності при втраті діянням характеру суспільне небезпечного слід відрізняти від випадків декриміналізації даного діяння, при якій законодавець виключає його з числа суспільне небезпечних і кримінальне протиправних. У такому випадку діють правила про зворот­ну дію в часі кримінального закону, що усуває караність діяння (див. комен­тар до ст. 5 КК).

6. Другий вид втрати діянням характеру суспільне небезпечного має місце при локальній зміні обстановки вчинення злочину, що тягне за собою втрату суспільної небезпеки лише окремого, конкретного діяння, вчиненого даною особою, хоча в цілому даний вид діянь, як і раніше, визнається зло­чинним. Таким чином, локальна зміна обстановки не відміняє законодавчої оцінки відповідного злочинного діяння. У цих випадках раніше вчинене осо­бою діяння в конкретних умовах зміни обстановки визнається судом таким, що не заподіяло істотної шкоди конкретному об'єкту кримінально-правової охорони. Наприклад, винахід нових ліків, що лікують раніше невиліковну інфекційну хворобу, при свідомому поставленні іншої особи в небезпеку за­раження такою хворобою (ч. 1 ст. 130 КК); офіційне визнання згодом лі­карських засобів, що раніше застосовувалися без письмової згоди пацієнта, високоякісними (ст. 141 КК); набуття спеціальної медичної освіти особою, яка раніше провела аборт (ч. 1 ст. 134 КК); визнання виборів або референ­думу неконституційними при вирішенні питання про відповідальність осо­би, яка порушила таємницю голосування (ст. 159 КК); заборона певної політичної партії, діяльності якій раніше перешкоджала особа (ст. 170 КК); отримання особою, що займається підприємницькою діяльністю, відповідної ліцензії або приведення такої діяльності до умов ліцензування (ст. 202 КК); виключення із переліку підакцизних товарів при вирішенні питання про відповідальність за незаконне їх виготовлення або збут (ст. 204 КК) тощо. На практиці мали місце випадки звільнення від кримінальної відповідальності за незаконну порубку лісу в умовах, коли після вчинення злочину було прийняте рішення про необхідність проведення меліорації на даній ділянці лісу і вирубування тут усіх дерев; за халатність, що заподіяла збитки підприємству, на якому радикально змінилися умови господарюван­ня або яке було ліквідоване тощо.

7. Звільнення від кримінальної відповідальності при втраті суспільної не­безпечності діяння внаслідок зміни локальної обстановки треба відмежову­вати від виключення кримінальної відповідальності згідно з ч. 2 ст. 11 КК (за малозначністю діяння). При застосуванні ч. 2 ст. 11 КК малозначність діяння, вчиненого особою, має місце як на час такого діяння, так і на час прийняття рішення про виключення відповідальності. При застосуванні ст. 48 КК констатується, що особа спочатку вчинила злочин невеликої або се­редньої тяжкості, а потім через певний час внаслідок зміни обстановки під час розгляду справи, суд приходить до висновку, що раніше вчинене злочин­не діяння даною особою втратило характер суспільне небезпечного (хоча для інших осіб таке діяння, як і досі, визнається суспільне небезпечним, зло­чинним).

8. Особа, яка перестала бути суспільне небезпечною внаслідок зміни об­становки — це друга підстава звільнення цієї особи від кримінальної відповідальності за ст. 48 КК.

Суспільна небезпечність особи полягає, насамперед, у вчиненні злочину, а у подальшому визначається, у першу чергу, ступенем можливості вчинен­ня нею нового тотожного або однорідного злочину. Висновок про таку мож­ливість ґрунтується на основі характеристики даної особи (соціальної, пси­хологічної, демографічної, кримінально-правової тощо), а також оточуючої її обстановки, тобто зовнішніх щодо даної особи умов (оточення в побуті, у сім'ї, на роботі тощо). Встановлення даної обстановки має значення для оцінки її зміни і впливу на суспільну небезпечність даної особи під час розслідування або розгляду справи в суді. На практиці до змін обстановки навколо особи, яка вчинила злочин, відносять призов на службу в армію особи, яка раніше була позбавлена певного контролю; влаштування на робо­ту особи, яка вчинила злочин з мотивів відсутності коштів для існування; звільнення особи з посади, що позбавляє її можливості вчинити новий зло­чин з використанням такої посади; тяжке захворювання, що позбавляє мож­ливості вчинити певні злочини; переїзд на інше місце проживання та роз­рив зв'язків з кримінальним середовищем, під впливом якого особа могла б вчинити новий злочин; поміщення неповнолітнього до інтернату під кон­троль педагогів; усунення тяжких особистих обставин, під впливом яких був вчинений злочин; припинення подружніх відносин, що стали причиною зло­чину, тощо.

9. Для звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка перестала бути суспільне небезпечною, не має значення, що саме діяння на час розслідування або розгляду справи в-суді зберігає характер суспільне небезпеч­ного.

Закон не вимагає, щоб особа після вчинення злочину довела факт свого виправлення. Тому не може бути підставою для застосування ст. 48 КК ли­ше законослухняна та добропорядна поведінка особи, яка вчинила злочин, протягом тривалого часу, сумлінне виконання нею своїх професійних та гро­мадських обов'язків без зміни обстановки. Якщо така особа не може вважа­тися суспільне небезпечною на час розгляду справи в суді, вона може бути за вироком суду звільнена від покарання (див. коментар до ч. 4 ст. 74 КК).

Необхідною підставою для застосування ст. 48 КК є встановлення того, що протягом певного часу обстановка, яка оточувала особу на момент вчи­нення злочину, змінилася таким чином, що позитивно впливає на неї і ро­бить маловірогідним вчинення даною особою нового тотожного або од­норідного злочину. Неможливо вимагати від суду, щоб на підставі оцінки зміни обстановки він прогнозував взагалі неможливість вчинення даною особою будь-якого злочину, навіть необережного.

Нарешті, не відповідає вимогам закону застосування ст. 48 КК без зміни обстановки лише з мотивів недоцільності притягнення до кримінальної відповідальності певної особи, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості.

10. Із змісту ст. 48 КК випливає, що зміна обстановки повинна мати місце після дня вчинення злочину і до часу або в період розслідування чи розгля­ду в суді кримінальної справи щодо особи, яка вчинила цей злочин. Звичайно, цей проміжок часу не повинен перевищувати строків давності, передбачених ст. 49 КК, тобто 2-3 роки для злочину невеликої тяжкості та 5 років — зло­чину середньої тяжкості (див. коментар до пунктів 1 і 2 ч. 1 ст. 49 КК).

11. Стаття 48 передбачає безумовне і факультативне (необов'язкове) звільнення особи від кримінальної відповідальності. Якщо, наприклад, суд встановить, що хоча протягом певного часу і мала місце певна зміна обста­новки, яка оточувала особу на час вчинення нею злочину, але така зміна не вплинула позитивно на цю особу, то звільнення від кримінальної відповідальності відповідно до ст. 48 КК не допускається.

 

< Попередня   Наступна >