292

---

Стаття 8. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів, вчинених іноземцями або особами без громадянства за межами України

Іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають в Україні відповідальності за цим Кодексом у випадках, передбачених міжнародни­ми договорами або якщо вони вчинили передбачені цим Кодексом особ­ливо тяжкі злочини проти прав і свобод громадян України або інтересів України.

 

1. Стаття 8 КК містить положення, які відбивають космополітичний (уні­версальний) та реальний принципи чинності закону про кримінальну відпо­відальність у просторі. Вони передбачають поширення чинності криміналь­ного законодавства України на суспільне небезпечні діяння, вчинені за ме­жами України іноземцями або особами без громадянства.

2. Космополітичний (універсальний) принцип базується на міжнародно-правових зобов’язаннях України у сфері боротьби зі злочинністю. Він поля­гає в тому, що іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно на території України, які вчинили злочини за її межами, підляга­ють в Україні відповідальності за КК у випадках, передбачених міжнарод­ними договорами.

3. Визначення поняття “іноземець” наводиться у ст. 1 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 4 лютого 1994 р. (ВВР. - 1994. - № 23. - Ст. 161). Це – особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або дер­жав (у редакції Закону від 6 лютого 2003 р. (Урядовий кур’єр. — 2003. — 1 березня).

4. Особа без громадянства (див. п. З коментарю до ст. 7 КК).

5. Особлива частина КК містить низку статей, що були включені до КК 2001 р. згідно з міжнародними договорами про боротьбу

з окремими злочи­нами. Це, зокрема, дозволяє ставити питання про видачу осіб, які вчинили на території іншої держави злочини проти інтересів України. Так, у ст. 199 КК “Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, вве­зення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї” закріплені положення “Міжнародної конвенції про боротьбу з підробкою грошових знаків”, укладеною в Женеві 20 квітня 1929 р. У статті 284 “Ненадання допомоги судну та осо­бам, що зазнали лиха”, закріплені положення Брюссельської конвенції “Про зіткнення суден на морі і про надання допомоги на морі” від 23 вересня 1910 р. (СЗ СССР. - 1926. - Отд. П. - № 31. - Ст. 188). Стаття 447 КК “Найманство” була введена до кримінального законодавства України відповідно до “Міжнародної конвенції про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців” від 4 грудня 1989 р., що була ратифікована Верховною Радою України 14 липня 1993 р. (Україна у міжнародне -правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога. — К.., 1995. — Кн. 1. - С. 293—301). На підставі космополітич­ного (універсального) принципу ці норми КК можуть застосовуватися в ме­жах положень, що відповідають міжнародним угодам, до іноземних грома­дян і осіб без громадянства, які не проживають постійно в Україні і вчини­ли злочини за її межами.

6. Згідно зі ст. 8 КК іноземці або особи без громадянства, що не прожи­вають постійно в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають відповідальності за КК також у випадках, якщо вони вчинили особливо тяжкі злочини проти прав і свобод громадян України або інтересів України. Це положення відбиває реальний принцип чинності закону про кримінальну відповідальність у просторі. Цей принцип засновується на загальновизнаних нормах і принципах міжнародного права, сутність яких полягає в тому, що будь-яка держава має право карати діяння, що вчинені іноземцями за межа­ми її території і порушують кримінальні закони, якщо ці діяння посягають на основні права і свободи її громадян або ставлять під загрозу безпеку дер­жави. Наприклад, за ст. 115 КК у разі вбивства громадянина України на те­риторії іншої держави чи за ч. 2 ст. 258 КК за вчинення поза межами Ук­раїни терористичного акту групою осіб з метою провокації воєнного кон­флікту. Уведення реального принципу до кримінального законодавства Ук­раїни є однією з форм реалізації конституційного положення, яке зобов’язує державу гарантувати піклування та захист своїм громадянам, які перебува­ють за її межами (ч. З ст. 25 Конституції України).

7. Визнання злочину особливо тяжким можливе лише на підставі КК Ук­раїни (див. коментар до ч. 5 ст. 12 КК).

8. Поняття прав і свобод громадян України (див. коментар до ст. 1 КК).

9. Поняття інтересів України є оціночним і має визначатися з урахуван­ням значущості для держави охоронюваного КК об’єкта та суспільної небез­печності посягання. Зокрема, злочинами проти інтересів України можуть бути визнані злочини проти основ національної безпеки України, певні зло­чини проти громадської безпеки, у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядуван­ня та об’єднань громадян, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

10. Застосування космополітичного (універсального) і реального прин­ципів можливе за умови, якщо іноземці або особи без громадянства, що не проживають в Україні постійно, не були засуджені в іноземній державі і притягаються до кримінальної відповідальності на території України.

 

< Попередня   Наступна >