576

---

Стаття 410. Викрадення, привласнення, вимагання військово­службовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем

1. Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пере­сування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна або заволодіння ними шляхом шахрайства — караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років. 2. Ті самі дії, вчинені військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем, або повторно, або за попередньою змовою гру­пою осіб, або такі, що заподіяли істотну шкоду, — караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. 3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо во­ни вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, розбій з ме­тою заволодіння зброєю, бойовими припасами, вибуховими чи іншими бойовими речовинами, засобами пересування, військовою та спеціальною технікою, а також вимагання цих предметів, поєднане з насильством, не­безпечним для життя і здоров'я потерпілого, — караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років.

1. Об'єктом цього злочину є право власності на військове майно (закони України «Про власність» від 7 лютого 1991 р.; «Про правовий режим май­на у Збройних Силах України» від 21 вересня 1999 р.; «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» від 21 вересня 1999 р.; «Про держав­ну підтримку підприємств, науково-дослідних інститутів і організацій, які розробляють та виготовляють боєприпаси, їх елементи та вироби спецхімії» від 21 вересня 2000 р.; Постанова Верховної Ради України «Про затверджен­ня Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» від 23

червня 1995 р.).

2. Предмет злочину — зброя, бойові припаси, вибухові або інші бойові речовини, засоби пересування, військова і спеціальна техніка чи інше військове майно.

Під зброєю треба розуміти тільки штатну вогнепальну та холодну зброю, яка є на балансі тієї чи іншої військової частини, тобто предмети спеціаль­но призначені для ураження живої цілі (постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про розкрадання, виготов­лення, зберігання та інші незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами» від 26 квітня 2002 р.).

Бойові припаси — це патрони до зброї, артилерійські снаряди, бомби, міни, бойові частини ракет, а також інші вироби та знаряддя, споряджені ви­буховою речовиною та призначені для ведення стрільби або руйнування різноманітних об'єктів.

Піротехнічні, імітаційні, навчальні, холості та інші подібні засоби, що не містять вибухових речовин, не відносяться до бойових припасів.

Вибухові речовини — це тверді, рідкі або у вигляді газу речовини та суміші, призначені для проведення вибухів і здатні до хімічної реакції без доступу кис­ню з виділенням газів з такою інтенсивністю, температурою та тиском, які здатні виконувати роботу метання та руйнування. До вибухових речовин належать, зокрема, тротил, гексоген, порох, динаміт, пропанкиснева суміш то­що. До вибухових речовин у розумінні ст. 410 КК також належать так звані знаряддя вибуху, що містять у собі вибухові речовини. Це вогнепровідні та де­тонуючі шнури, капсули, детонатори тощо. Поряд з цим не можуть роз­глядатись як вибухові речовини знаряддя вибуху, що не містять речовин, здатних до самостійного вибуху, — динамо-машини, елементи живлення тощо.

Про засоби пересування, військову, спеціальну техніку та інше військове майно див. коментар до статей 411—413 та 415 КК.

3. Об'єктивна сторона цього злочину виявляється у різних способах ви­крадення зазначених предметів: їх крадіжці, грабежі, розбої, вимаганні, ша­храйстві, привласненні, розтраті, заволодінні із зловживанням службовим становищем. Їх ознаки див. у коментарі до статей 185—187, 189—191 КК.

4. Розкрадання деталей (складових частин) вогнепальної зброї та бойо­вих припасів повинне оцінюватися залежно від того, який комплект деталей викрадений. Якщо викраденого комплекту деталей (складових частин) достатньо для складання придатних для використання зброї чи бойових припасів, скоєне слід кваліфікувати як закінчений злочин за ст. 410 КК. Під достатнім комплектом треба розуміти таку сукупність деталей (складових частин), яка дозволяє без додаткової доробки та пристосувань використо­вувати зброю для стріляння (наприклад, за наявності ствола та ударного механізму), а бойові припаси — за їх призначенням.

5. У випадку викрадення з комплекту окремої деталі або деталей (складо­вих частин), що не є достатнім для складання зброї чи бойових припасів, і винна особа мала намір виготовити відсутні частини, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю за ст. 410 КК та як виготовлення чи замах на виготовлення зброї або бойових припасів (ст. 263 КК).

6. Викрадення таких складових частин бойових припасів, які містять ви­бухові речовини, в будь-якому випадку утворює закінчений склад злочину, передбаченого ст. 410 КК, — розкрадання вибухових речовин.

7. Коли винна особа викрала несправні зброю або бойові припаси, а також непридатні для використання вибухові речовини і при цьому поми­лялася щодо їх якостей, вчинене слід розглядати як замах на розкрадання відповідних предметів чи речовин.

8. Суб'єктивна сторона злочину характеризується тільки прямим умис­лом. Умислом особи охоплюються насамперед спеціальні ознаки предмета злочину. Мета та мотив можуть бути різними та для кваліфікації значення не мають.

9. Суб'єктом злочину можуть бути військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань.

10. Кваліфікуючі ознаки: вчинення цих дій військовою службовою осо­бою (ч. 2); повторно (ч. 2); за попередньою змовою групою осіб (ч. 2); що заподіяло істотну шкоду (ч. 2); в умовах воєнного стану чи в бойовій обста­новці (ч. 3).

11. Повторність за ст. 410 КК означає, що особа раніше вже вчинила розкрадання вогнепальної зброї, бойових припасів або вибухових речовин. При цьому не має значення, чи була ця особа засуджена за перший злочин. Проте не повинні скінчитися строки давності, а також строки погашення судимості.

12. Про попередню змову групи осіб див. коментар до ст. 185 КК.

13. Про воєнний стан та бойову обстановку див. коментар до ст. 401 КК.

 

< Попередня   Наступна >