152

---

Стаття 397. Втручання в діяльність захисника чи представника особи

1. Вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи по наданню правової допомо­ги або порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та про­фесійної таємниці — карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. 2. Ті самі дії, вчинені службовою особою з використанням свого служ­бового становища, — караються штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

 

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він пору­шує нормальну діяльність осіб, які беруть участь у здійсненні правосуддя в цивільному, адміністративному та кримінальному процесі й надають не­обхідну правову допомогу юридичним та фізичним особам у представленні їхніх законних інтересів, захисту прав та свобод при провадженні дізнання, досудового слідства й у суді.

2. Потерпілими від злочину є: а) захисник у кримінальному (ст. 44 КПК) та адміністративному (ст. 271 КпАП) процесі; б) представник (законний представник) потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, цивільного пози­вача та відповідача, а також юридичної особи у цивільному (статті ПО-112 ЦПК), кримінальному (п. 10 ст. 32, ст. 52, п. З ч. 1 ст. 253, статті 441-443 КПК) чи адміністративному (ст. 270 КпАП) процесі.

3. Склад злочину, передбачений ст. 397 КК, є формальним і з об'єктив­ної сторони вчиняється шляхом дії, яка є втручанням у будь-якій формі в правомірну (законну) діяльність захисника чи п

редставника особи і полягає: а) у створенні перешкод для здійснення правомірної діяльності захисника або представника особи; б) у порушенні встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці.

Втручання є впливом на свідомість та волю захисника або представника особи, для здійснення якого винний може використовувати різні способи (форми) як активної (дія), так і пасивної (бездіяльність) поведінки. Злочин визнається закінченим з моменту вчинення самого діяння, спрямованого на створення перешкод для здійснення законної діяльності зазначених осіб з надання правової допомоги чи на порушення гарантій такої їх діяльності та професійної таємниці.

4. Вчинення в будь-якій формі перешкод означає створення перешкод для здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи з на­дання правової допомоги шляхом застосування психічного або фізичного впливу (погрози, залякування, підкуп, відмова в наданні необхідних ма­теріалів, документів або іншої інформації, незаконне позбавлення права за­хищати чи представляти інтереси клієнта в процесі тощо). На кваліфікацію злочину не впливає, на якій стадії процесу створюються перешкоди для за­конної діяльності захисника чи представника особи і при розгляді якої ка­тегорії справ здійснюється втручання. Форми (усна, письмова) та способи такого втручання можуть бути різними: прохання, умовляння, рекомендації, вказівки, вимоги, розпорядження, обіцянки різних вигод тощо.

5. Однак, якщо способом втручання в діяльність захисника чи представни­ка особи є вчинення більш тяжкого злочину проти правосуддя, відпо­відальність винного настає за спеціальною нормою КК. Зокрема, якщо фізич­не насильство чи погроза його застосуванням (ст. 398 КК), знищення чи по­шкодженням майна (ст. 399 КК) або посягання на життя захисника чи пред­ставника особи (ст. 400 КК) використовувались як спосіб створення перешкод у їх діяльності з надання правової допомоги або порушення її гарантій та про­фесійної таємниці і тим самим були формою втручання в здійснення такої діяльності, то дії винного слід кваліфікувати тільки за статтями 398—400 КК.

6. Порушенням встановлених законом гарантій діяльності та професійної таємниці захисника чи представника особи є будь-які протиправні дії, які можуть полягати: в проханні, вимозі чи примушуванні надання відомостей, що складають адвокатську таємницю; у незаконному прослуховуванні їхніх телефонних розмов; у порушенні порядку призначення захисника або допу­ску представника до участі в справі; у необгрунтованій забороні використан­ня науково-технічних засобів під час провадження слідчих дій; у відмові в наданні доказів тощо.

7. Втручання повинне мати незаконний характер, а діяльність захисника чи представника, навпаки, — законний. Якщо втручання в діяльність захис­ника чи представника особи містить ознаки підбурювання до вчинення кон­кретного злочину (наприклад, до знищення чи підроблення документів), дії винного утворюють сукупність злочинів.

8. Діяльність захисника чи представника особи, в яку здійснюється неза­конне втручання, має бути пов'язана з наданням правової допомоги. Тому втручання в іншу діяльність (наприклад, наукову, публіцистичну, педа­гогічну тощо) не утворює складу злочину, передбаченого ст. 397 КК.

Не може розглядатись як втручання в діяльність захисника чи представ­ника особи і звичайне прохання, не пов'язане з впливом на них, або загальні заклики до справедливості та гуманізму (наприклад, звернення родичів підзахисного до адвоката з проханням врахувати які-небудь обставини).

Не можуть кваліфікуватися за ст. 397 КК і такі дії винного, які вчиня­ються ним з мотивів помсти вже після того, як захисник чи представник осо­би виконали свої обов'язки з надання правової допомоги. За інших не­обхідних умов такі дії можуть містити ознаки одного зі злочинів, передба­чених статтями 398—400 КК.

9. За частиною 2 ст. 397 КК настає відповідальність за спеціальний вид службового зловживання (див. коментар до ст. 364 КК), яке являє собою втручання в діяльність захисника чи представника особи, вчинене службо­вою особою, яка використовує для цього своє службове становище. Якщо такою службовою є особа, яка провадить дізнання, досудове слідство, про­курор або суддя, і її втручання в діяльність захисника призводить до пору­шення права на захист підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, вчи­нене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 374 та 397 КК (див. коментар до ст. 374 КК).

10. Суб'єктивна сторона злочину припускає наявність тільки прямого умислу.

11. Суб'єктом злочину за ч. 1 ст. 397 КК є приватна особа, яка досягла 16-річного віку, а за ч. 2 ст. 397 КК — тільки службова особа.

 

< Попередня   Наступна >