Головна Науково-практичні коментарі Кримінальний кодекс Особлива частина Розділ XV (ст.338-360) Стаття 343. Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу

Стаття 343. Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу

Особлива частина - Розділ XV (ст.338-360)
157

Стаття 343. Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу

1. Вплив у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийняття незаконних рішень — карається штрафом від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців. 2. Ті самі дії, якщо вони перешкодили запобіганню злочину чи затри­манню особи, яка його вчинила, або вчинені службовою особою з вико­ристанням свого службового становища, — караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або арештом на строк до шес­ти місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років.

 

1. Для правоохоронних органів діяльність з підтримання правопорядку, запобігання правопорушенням є основною і полягає у невідкладному й адек­ватному реагуванні на факти невиконання або неналежного виконання ви­мог і приписів правових норм з боку юридичних і фізичних осіб. Працівни­ки правоохоронних органів повинні діяти на основі закону і не мають пра­ва виходити за межі наданих повноважень.

Ефективне функціонування правоохоронних органів може бути забезпе­чене лише у разі створення належних умов для їх діяльності. Однією з га­рантій успішної діяльності цих органів є неприпустимість стороннього впли­ву при здійсненні службових повноважень.

Як зазначається у ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Ук­раїні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути приму­шений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної вла­ди та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Консти­туцією та законами України.

У статті 7 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. № 1789-ХП (ВВР. - 1991. - № 53. - Ст. 793) . закріплюється, що втручання органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових осіб засобів масової інформації, громадсько-політичних організацій (рухів) та їх представників у діяльність прокурату­ри щодо нагляду за додержанням законів або розслідування діянь, що містять ознаки злочину, забороняється.

Названі положення поширюються на діяльність працівників й інших пра­воохоронних органів.

2. Суспільна небезпечність втручання в діяльність працівника правоохо­ронного органу полягає в тому, що такі дії порушують нормальну діяльність цих органів, підривають авторитет державної влади, впливають на ефек­тивність функціонування всієї правової системи України. Перешкоджання виконанню службових обов'язків працівниками правоохоронних органів ста­вить під загрозу правопорядок та права і законні інтереси окремих фізичних та юридичних осіб.

3. Потерпілим від злочину є працівник правоохоронних органів. Про по­няття працівників правоохоронних органів див. коментар до п. З ст. 342 КК.

4. Об'єктивна сторона злочину виявляється у діянні, що полягає у будь-якій формі впливу на працівника правоохоронного органу.

Під втручанням у діяльність працівника правоохоронного органу слід ро­зуміти конкретні дії, спрямовані на перешкоджання виконанню цим працівником службових обов'язків або на те, щоб добитися прийняття неза­конного рішення. Втручання може виявлятися в умовлянні, шантажуванні потерпілого, погрозі відмовити у наданні законних благ, а також у будь-якій іншій формі впливу (абз. 1 п. 11 постанови ПВСУ «Про застосування суда­ми законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» від 26 червня 1992 р. № 8). Вплив може здійснюватися усно, письмово (у тому числі й анонімно), за допомогою засобів масової інформації (публі­кацій у газетах, виступах по радіо, телебаченню тощо), як особисто, так і за допомогою інших осіб.

Умовляння — це прохання, переконання, поради, обіцянка надати будь-які послуги, схиляння потерпілого до вчинення чи невчинення будь-яких дій, що перешкоджають виконанню ним службових обов'язків, прийняттю закон­ного рішення.

Разом з тим прохання, наприклад, батьків або інших родичів правопо­рушника про прийняття працівником правоохоронного органу рішення в інтересах цього правопорушника не утворює складу цього злочину (абз. 1 п. 11 постанови ПВСУ «Про застосування судами законодавства, що перед­бачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів»).

Не утворює складу розглядуваного злочину також письмове звернення громадян, службових осіб, захисника до працівника правоохоронного орга­ну з проханням про проведення слідчих дій, закриття кримінальної справи, долучення нових доказів тощо.

Шантажування — це погроза розголосити відомості, що ганьблять по­терпілого чи близьких йому осіб, або інші відомості, які потерпілий хотів би зберегти в таємниці тощо.

Інші форми впливу — незаконна відмова у наданні певних благ, проти­правне позбавлення пільг, переваг, втручання в особисте життя, погроза на­сильством тощо.

Якщо вплив на працівника правоохоронного органу здійснюється шляхом погрози вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням його майна або близьких родичів, застосування насильства підлягає додатковій кваліфікації за відповідними статтями Особливої частини КК (статті 342, 345, 348).

Вплив на працівника правоохоронного органу шляхом захоплення чи ут­римання заручниками його самого або близького родича, або співробітника охоплюється ст. 147 і додаткової кваліфікації за ст. 343 КК не потребує.

Вплив на працівника правоохоронного органу шляхом підкупу належить кваліфікувати за сукупністю статей 343 і 369 КК як давання хабара, а якщо це перешкодило запобігти злочину чи затримати особу, яка його вчинила, то і за ч. 2 ст. 343 КК.

5. Під виконанням службових обов'язків розуміється виконання тих обов'язків працівника правоохоронного органу, в яких втілюються його пра-возастосовні та правоохоронні функції, передбачені відповідними законами та підзаконними актами.

Обов'язки працівників правоохоронних органів можуть полягати у про­вадженні і розслідуванні кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення; проведенні оперативно-розшукової діяльності; здійсненні контролю за переміщенням людей, транспортних засобів, товарів та інших предметів та речовин через державний і митний кордон України; встанов­ленні обмежень щодо зайняття певною діяльністю; здійсненні різноманітних перевірок; нагляді і контролі за виконанням законів; запобіганні злочинам та адміністративним правопорушенням тощо.

6. Злочин є закінченим з моменту втручання у діяльність працівника пра­воохоронного органу незалежно від того, чи призвело це до прийняття ним незаконного рішення, чи перешкодило виконанню своїх обов'язків.

7. Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел, поєднаний з метою перешкодити виконанню працівником правоохоронного органу своїх служ­бових обов'язків або добитися прийняття незаконних рішень. Особа усвідо­млює суспільну небезпечність впливу на працівника правоохоронного орга­ну і бажає перешкодити виконанню ним своїх службових обов'язків або до­битися прийняття незаконних рішень.

8. Суб'єктом злочину є будь-яка особа, яка досягла 16-ти років.

9. У частині 2 ст. 343 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, як­що вони: 1) перешкодили попередженню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила; 2) вчинені службовою особою з використанням свого служ­бового становища.

Перешкоджання запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчи­нила, має місце тоді, коли саме через втручання винної особи працівник пра­воохоронного органу не зміг запобігти злочину чи затримати особу, яка вчи­нила злочин.

Вчинення даного злочину службовою особою з використанням свого служ­бового становища — це спеціальний вид зловживання службовими повнова­женнями. Їх використання може виявитися як у вчиненні дій, що входять в коло повноважень винного, так і в перевищенні службових повноважень, а також у використанні авторитета посади, яку він обіймає.

У цьому випадку суб'єктом злочину є службова особа. Про поняття службової особи див. примітку до ст. 364 КК.

 

< Попередня   Наступна >