Головна Науково-практичні коментарі Кримінальний кодекс Особлива частина Розділ ХІІ (ст.293-304) Стаття 302. Створення або утримання місць розпусти і звідництво

Стаття 302. Створення або утримання місць розпусти і звідництво

Особлива частина - Розділ ХІІ (ст.293-304)
146

Стаття 302. Створення або утримання місць розпусти і звідництво

1. Створення або утримання місць розпусти, а також звідництво для розпусти — караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років. 2. Ті самі дії, вчинені з метою наживи або особою, раніше судимою за цей злочин, або вчинені організованою групою, — караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. 3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені із залученням неповнолітнього, — караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.

 

1. Суспільна небезпечність злочину полягає в тому, що дії, які їх утво­рюють, посягають на суспільні відносини, що забезпечують основні засади суспільної моральності у сфері статевих стосунків, вони сприяють поширен­ню розпусти та аморальності в інтимних стосунках людей. У відповідності до ст. 2 «Конвенції про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією про­ституції третіми особами» від 21 березня 1949 р. сторони в цій Конвенції зо­бов'язуються накладати кару на кожного, хто: а) утримує будинок розпусти чи управляє ним або свідомо фінансує, чи бере участь у його фінансуванні;

б) здає в оренду або наймає будівлю чи інше місце, або його частину, зна­ючи, що вони будуть використані з метою проституції третіми особами.

Зміст ст. 302 КК повністю відповідає основним положенням цієї Кон­венції.

2. Місцем розпусти визнається будь-яке приміщення або інше місце, спеціально підготовлене чи пристосоване для постійного або періодичного вчинення розпусних дій (притон розпусти) невизначеним колом осіб, або постійними відвідувачами, які змінюють партнерів. Таке місце призначене для заняття проституцією, для безладних сексуальних стосун

ків між особа­ми різної або однієї статі, для задоволення сексуальних нахилів протипри­родним способом і тому подібних дій. Ним може бути будинок, квартира, кімната в гуртожитку, номер у готелі, офіс чи інше службове приміщення, намет, підсобні приміщення (підвал, сауна, сарай, гараж та ін., що викорис­товуються для розпусних дій).

Термін «місця розпусти» використано в законі в розумінні різноманітності таких місць, а не їх кількості в кожному випадку вчинення злочину.

3. Об'єктивну сторону злочину утворює одна із трьох дій: 1) створення місця розпусти; 2) його утримання; 3) звідництво для розпусти.

Створення місця розпусти — це, наприклад, завершений пошук відпо­відного приміщення чи іншого місця, відкриття закладу (масажний салон, сауна), яким маскується місце розпусти, облаштування такого місця, підбір обслуги, забезпечення засобами зв'язку, транспорту. Утримання місця роз­пусти означає вчинення дій, що забезпечують його використання та фун­кціонування. Це — пошук клієнтів, оплата оренди приміщення, транспорт­них витрат, інші фінансові розрахунки, придбання і реалізація для клієнтів білизни, напоїв, продуктів тощо. Звідництво — це своєрідне посередництво, що виявляється в сприянні добровільним сексуальним стосункам незнайо­мих осіб між собою. Воно може полягати в знайомстві або організації зуст­річей таких осіб, у пошуку осіб, які згодні займатися розпустою, у схилянні осіб до розпусти та ін.

Злочин визнається закінченим визнається з моменту вчинення будь-якої із зазначених у законі дій.

4. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умис­лом. Особа усвідомлює фактичні обставини дії, яку вчиняє, її суспільне не­безпечний характер і бажає вчинення такої дії. Мотиви і мета вчинення зло­чину можуть бути різноманітними. Однак за наявності мети наживи дії вин­ного підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 302 КК.

5. Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку. У разі вчинення цього злочину службовою особою з використанням влади чи сво­го службового становища її дії підлягають кваліфікації за сукупністю статей 302 і 364 КК.

6. У частині 2 ст. 302 КК передбачена відповідальність за дії, зазначені в ч. 1 цієї статті, якщо вони вчинені з метою наживи особою раніше судимою за такий злочин, або вчинені організованою групою.

Дії, вчинені з метою наживи, визнаються у разі наявності у винного наміру отримати матеріальну винагороду в будь-якому виді, наприклад, шляхом вчинення чи участі у вчиненні таких дій ухилитися від сплати бор­гу або інших сум, які він повинен був сплатити. Тому мета наживи має місце і тоді, коли з якої-небудь причини обіцяна винагорода за вчинену дію не була отримана. Друга кваліфікуюча ознака має місце у випадку вчинен­ня цього злочину особою, яка раніше була судима за такий злочин, за умо­ви, що судимість ця не знята і не погашена. Третя кваліфікуюча ознака — вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті, організованою групою (про по­няття такої групи див. коментар до ч. З ст. 28 КК).

7. Частина 3 ст. 302 КК посилює відповідальність за дії, передбачені в перших двох частинах цієї статті, що вчинені із залученням неповнолітньо­го. Наявність цієї ознаки припускає будь-яким способом залучення неповно­літнього до участі у вчиненні таких діянь чи безпосереднє залучення такої особи для вчинення або участі у вчиненні розпусних дій у місцях розпусти.

Суб'єктом злочину, передбаченого ч. З цієї статті, може бути лише повно­літня особа.

Додаткової кваліфікації за втягнення неповнолітніх у злочинну діяль­ність (ст. 304 КК) чи за розбещення неповнолітніх (ст. 156 КК) не потрібно.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук