143

---

Стаття 283. Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда

1. Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда стоп-краном чи шляхом роз'єднання повітряної гальмової магістралі або іншим способом, якщо це створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, — карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або аре­штом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. 2. Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки,— караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

 

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що самовільна зупинка поїзда зазначеними способами поза контролем машиніста порушує нормальне функціонування залізничного транспорту і може викликати тяжкі наслідки — загибель людей або спричинення їм тілесних ушкоджень, інші тяжкі наслідки.

2. Цей злочин вчиняється на залізничному транспорті. Йдеться про зупи­нення поїзда, а не інших транспортних засобів на цьому виді транспорту. Для кваліфікації значення не має те, який поїзд зупинено — пасажирський, вантажний, далекого сполучення, приміський електричний чи дизельний.

3. З об'єктивної сторони злочин виявляється в самовільному, без нагаль­ної потреби зупиненні поїзда, якщо це створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого.

4. Самовільною визнається така зупинка поїзда, яка вчинена без дозволу начальника поїзда чи кондуктора вагона, машиніста чи іншого працівника залізничного транспорту. Ця зупинка вчиняється за власним бажанням осо­би для того, щоб зійти з поїзда раніше, ніж це передбачено розкладом руху поїздів, або з

іншим наміром, у тому числі з хуліганських мотивів.

5. Зупинка поїзда вчиняється без нагальної потреби. Оправданою може бути зупинка поїзда, якщо вона вчинена самовільно, але для затримання не­безпечного злочинця, відвернення загрози настання тяжких наслідків через пожежу чи інше стихійне лихо, для надання допомоги тяжко хворій людині, для відвернення катастрофи чи аварії поїзда. Відповідальність не настає, як­що особа діяла в стані крайньої необхідності.

6. Зупинка поїзда може здійснюватися стоп-краном, шляхом роз'єднання повітряної гальмової магістралі або іншим способом — наприклад, шляхом подачі сигналів зупинки, включення автоблокування або з допомогою руч­ного гальма чи роз'єднання автозчеплення вагонів.

7. Якщо зупинка поїзда вчинена шляхом пошкодження шляхів сполучен­ня та транспортних засобів, то відповідальність настає за ст. 277 КК.

8. Наслідками злочину, передбаченого ч. 1 статті, є: створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяння шко­ди здоров'ю потерпілого. Загроза загибелі людей має місце тоді, коли зу­пинка поїзда створює реальну можливість настання смерті хоча б однієї людини. Потерпілим від цього злочину може бути працівник транспорту, пасажир або інша особа. До інших тяжких наслідків належить катастрофа чи аварія на залізничному транспорті, спричинення потерпілому тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, або заподіяння великої ма­теріальної шкоди. Під шкодою, заподіяною здоров'ю потерпілого, слід ро­зуміти спричинення легкого тілесного ушкодження одному або кільком потерпілим.

9. В частині 2 статті наслідками є загибель людей (смерть хоча б однієї людини) або інші тяжкі наслідки (див. п. 15 коментарю до ст. 278 КК).

10. Між діянням та наслідками повинен бути встановлений причинний зв'язок.

11. Суб'єктивна сторона злочину характеризується психічним ставлен­ням особи до вчиненого діяння та до його наслідків. Самовільне зупинення поїзда вчиняється з прямим умислом. Особа усвідомлює, що вона са­мовільно без нагальної потреби протиправне зупиняє поїзд і бажає вчинити такі дії. Мотив та мета самовільної без нагальної потреби зупинки поїзда мо­жуть бути різні. Як засвідчує судова практика, частіше зустрічаються випад­ки зупинки поїзда для того, щоб вийти з нього або з хуліганських мотивів. Щодо наслідків, то вина може бути лише необережною (злочинна самовпев­неність або злочинна недбалість).

12. Суб'єктом злочину є особа, яка досягла 16-річного віку.

 

< Попередня   Наступна >