131

---

Стаття 289. Незаконне заволодіння транспортним засобом

1. Незаконне заволодіння транспортним засобом з будь-якою метою — карається штрафом від однієї тисячі до однієї тисячі двохсот неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. 2. Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або повтор­но, або поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя або здо­ров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинені з проникненням у приміщення чи інше сховище, або якщо вони завдали значної матеріальної шкоди потерпілому, — караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. 3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з по­грозою застосування такого насильства, або вчинені організованою гру­пою, або щодо транспортного засобу, вартість якого у двісті п'ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, — караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна. 4. Звільняється від кримінальної відповідальності судом особа, яка вперше вчинила дії, передбачені цією статтею (за винятком випадків не­законного заволодіння транспортним засобом із застосуванням будь-якого насильства до потерпілого чи погрозою застосування такого на­сильства), але добровільно заявила про це правоохоронним органам, по­вернула транспортний засіб власнику і повністю відшкодувала завдані збитки. Примітка. 1. Під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи кори­стувача всупереч їх волі. 2. Відповідно до частини другої цієї статті під повторністю слід ро­зуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заво-лодіння транспортним засобом або злочин, передбачений статтями 185,

186, 187, 189-191, 262 цього Кодексу.

 

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що керування транспортним засобом, яким протиправне заволоділа особа, часто здійснюється з порушенням правил дорожнього руху, з перевищенням швидкості, проїздом на заборонені знаки та сигнали світлофора, або рух вночі без увімкнутих фар, що створює загрозу для безпеки руху. Заволо-діння транспортними засобами інколи здійснюють особи, які не мають по­свідчення водія або певних навичок керування транспортним засобом цього типу. При заволодінні винна особа може не знати про можливі несправності транспортного засобу, що також може викликати настання тяжких наслідків. Інколи заволодіння здійснюють неповнолітні або особи, які перебувають у стані сп'яніння, що також створює небезпеку для життя і здоров'я людей. Суспільна небезпека цього злочину значно зростає у випадках, коли заво­лодіння транспортним засобом поєднане з насильством або погрозою його застосування.

2. Перелік транспортних засобів, на яких може бути вчинений цей зло­чин, дається у примітці до ст. 286 КК (див. коментар до зазначеної статті).

3. Об'єктивна сторона цього злочину виражається в незаконному заво­лодінні транспортним засобом. Воно може бути вчинене лише шляхом ак­тивної поведінки особи, тобто вчиненням дій. Пункт 1 примітки до цієї статті розкриває це поняття як протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі.

4. Вилучення транспортного засобу може здійснюватися шляхом запуску двигуна або на буксирі з допомогою іншого транспортного засобу. Заво­лодіння може вчинятися таємно або відкрито, шляхом обману чи зловжи­вання довірою, із застосуванням насилля чи погрози його застосування, з місця його стоянки або під час руху транспортного засобу, коли винна осо­ба примушує водія виконувати його розпорядження і їхати у вказаному на­прямку. Закінченим цей злочин є з моменту початку руху транспортного за­собу з допомогою двигуна чи буксируванням. Якщо заволодіння транспорт­ним засобом вчиняється під час його руху, то закінченим цей злочин є з мо­менту встановлення контролю над транспортним засобом. Проникнення в кабіну, гараж чи інше сховище, спроба запустити двигун або буксирувати повинні розглядатися як замах на вчинення цього злочину.

5. Заволодіння транспортним засобом повинне бути незаконним. Це озна­чає, що винна особа не має права використовувати транспортний засіб для поїздки на ньому. Не є протиправною поїздка на транспортному засобі в стані крайньої необхідності, тобто для того, щоб терміново доставити тяжко хвору людину до лікарні, для гасіння пожежі або усунення іншої небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам особи, суспільним чи державним інтересам тощо.

6. Суб'єктивна сторона цього злочину полягає у прямому умислі. Особа розуміє, що протиправне заволодіває транспортним засобом, усвідомлює суспільну небезпеку цього діяння і бажає його вчинити. Якщо особа допустила фактичну помилку і вважала, що завдяки її службовому стану або дружнім стосункам чи на правах родича, вона має право користуватися транспортним засобом, то відповідальність за цією статтею не настає.

7. Незаконне заволодіння транспортним засобом може вчинятися з будь-якою метою або мотивом. Часто цей злочин вчиняється для того, щоб пока­татись, доїхати до місця свого призначення або доставити майно, для вико­ристання транспортного засобу як знаряддя для вчинення іншого злочину.

8. Згідно з чинним законодавством метою вилучення транспортного засо­бу може бути подальше обернення його на свою або інших осіб користь. За Кримінальним кодексом 1960 р. угон транспортних засобів міг вчинятися без мети їх викрадення. Про наявність такої мети можуть свідчити: зміна зовнішнього виду транспортного засобу, заміна номерів кузова і головних агрегатів, підроблення документів тощо.

9. Суб'єктом злочину є особа, яка досягла 16-ти років (ч. 1 ст. 289 КК) або 14-річного віку при вчиненні злочину з кваліфікуючими обставинами (частини 2, 3 цієї статті).

Суб'єктом злочину в судовій практиці не визнають членів сім'ї власника або законного користувача транспортного засобу, водіїв транспортних за­собів державних чи громадських організацій, які без належного дозволу здійснюють поїздку на закріпленому за ним транспортному засобі, а також службові особи підприємства, які мають право розпоряджатися користуван­ням чи експлуатацією транспортних засобів. Не визнаються суб'єктами цьо­го злочину охоронці гаражів та стоянок транспортних засобів, слюсарі, які ремонтують або обслуговують транспортні засоби.

10. У частині 2 статті передбачені кілька кваліфікуючих обставин, які за­слуговують роз'яснення.

11. Заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб має місце у випадках, коли дві і більше особи заздалегідь домовились про спільне його вчинення. Домовленість повинна бути до початку вилучен­ня транспортного засобу. Крім того, особи, які беруть участь у вчиненні цьо­го злочину, повинні бути співвиконавцями, тобто вони спільними діями за­володівають транспортним засобом. Для кваліфікації не має значення, хто з цих осіб керував транспортним засобом. Співвиконавцями є й інші особи, які знаходились у кабіні чи салоні транспортного засобу. Проте не підляга­ють кримінальній відповідальності особи, які не брали участі у вилученні транспортного засобу, але після заволодіння ним здійснювали поїздку на цьому транспортному засобі.

12. Якщо заволодіння транспортним засобом вчинене однією особою, але в ньому брали участь інші співучасники (пособник, підбурювач), то в цьо­му випадку відсутня ця кваліфікуюча обставина, а дії співучасників кваліфікуються з посиланням на відповідну частину ст. 27 КК.

13. Повторним відповідно до ч. 2 цієї статті слід вважати вчинення таких дій вдруге, незалежно від того, чи притягалась ця особа до кримінальної відповідальності за перший злочин. Значення не має, чи були це закінчені злочини, чи один із них був замахом або приготуванням до злочину.

14. Якщо два і більше злочини вчинені однією особою, яка виконувала роль виконавця, були закінченими і при цьому відсутні інші кваліфікуючі обстави­ни, то скоєне кваліфікується за ч, 2 статті як повторне вчинення злочину.

15. Відповідно до п. 2 примітки до цієї статті повторним визнається та­кож заволодіння транспортним засобом, якщо воно вчинене після злочинів, передбачених статтями 185, 186, 187, 189, 190, 191, 262 КК.

Не будуть повторним заволодінням транспортним засобом неодноразові спроби вчинити цей злочин, якщо це відбувається в одному місці з невели­ким проміжком часу.

16. Заволодіння, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для жит­тя або здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильст­ва, передбачене також і в ст. 278 КК (див. коментар до цієї статті).

17. Заволодіння транспортним засобом з проникненням у приміщення чи інше сховище.

Проникнення — це протиправне вторгнення у приміщення або інше схо­вище з метою заволодіння транспортним засобом. Воно може здійснювати­ся таємно або відкрито, з подоланням перешкод або опору людей. Вторгнен­ня може вчинятися і шляхом обману або підкупу людей всупереч волі осо­би, яка охороняє транспортні засоби.

18. Приміщенням визнається будівля, споруда, яка призначена для розміщення транспортних засобів або іншого майна. Інше сховище — це при­значена для постійного чи тимчасового збереження (стоянки) транспортних засобів ділянка території, обладнана огорожею, навісом, іншими технічними засобами чи забезпечена охороною.

19. Якщо особа має доступ до приміщення чи іншого сховища завдяки своєму службовому становищу чи роботі, яку виконує (робітник, контролер, охоронець тощо), то заволодіння транспортним засобом при виконанні ним своїх службових обов'язків не є кваліфікованим складом злочину за цією ознакою.

20. Дії, що завдали значної матеріальної шкоди потерпілому, є кваліфіку­ючою обставиною, яка передбачена ч. 2 цієї статті. При вирішенні цього пи­тання потрібно враховувати передусім вартість пально-мастильних ма­теріалів, які були витрачені при використанні транспортного засобу. Крім того, якщо було пошкоджено транспортний засіб при його використанні, то потрібно враховувати вартість ремонту. Крім прямих матеріальних збитків, потрібно враховувати нестримані прибутки, які можуть бути спричинені внаслідок того, що власник або користувач не може використовувати транс­портний засіб за призначенням — для перевезення вантажів, пасажирів чи виконання робіт.

21. Частина 3 статті передбачає відповідальність за дії, поєднані з насиль­ством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою за­стосування такого насильства (див. коментар до ст. 278 КК), або вчинені ор­ганізованою групою, або щодо транспортного засобу, вартість якого у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

22. В частині 4 статті передбачені умови звільнення від кримінальної відповідальності. Це питання може вирішувати лише суд.

По-перше, це можливо за умови, що особа вперше вчинила цей злочин без застосування будь-якого насильства до потерпілого чи погрози його за­стосування.

По-друге, особа повинна добровільно заявити про це правоохоронним органам.

По-третє, особа повинна повернути транспортний засіб власнику чи ко­ристувачу і повністю відшкодувати завдані збитки.

23. Заволодіння транспортним засобом за багатьма ознаками має схожість з викраденням чужого майна. Відмінність цих злочинів можна провести за їх об'єктом і предметом.

Об'єктом викрадення чужого майна є відносини власності, а об'єктом цього злочину є відносини, які забезпечують безпеку руху та експлуатації механічного транспорту. Предметом викрадення є будь-яке чуже майно. Предметом цього злочину є транспортні засоби, які згідно з чинним законо­давством визнаються джерелом підвищеної небезпеки.

24. Проте це не виключає кваліфікації цього злочину за сукупністю із злочинами проти власності. Так, якщо особа незаконно заволоділа транс­портним засобом, користувалася ним, а потім викрала магнітофон, інші речі в транспортному засобі і залишила його, то вона буде притягатись до відпо­відальності за цей злочин і за крадіжку чужого майна.

25. Якщо при керуванні транспортним засобом, яким особа незаконно за­володіла, порушені правила дорожнього руху, що викликало смерть по­терпілого або спричинення йому тяжких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, то відповідальність настає за сукупністю злочинів (статті 286 і 289 КК).

26. За сукупністю злочинів настає відповідальність особи, яка при заво-лодінні транспортним засобом, поєднаним із насиллям, спричинила смерть потерпілому (статті 115 і 289 КК).

 

< Попередня   Наступна >