83

---

Стаття 258. Терористичний акт

1. Терористичний акт, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяж­ких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжна­родного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинен­ня або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями грома­дян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до пев­них політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а та­кож погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою — караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. 2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків, — караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років. 3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що при­звели до загибелі людини, — караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі. 4. Створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності те­рористичної групи чи терористичної організації — караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років. 5. Звільняється від кримінальної відповідальності за діяння, передбаче­не в частині четвертій цієї статті, особа, крім організатора і керівника, яка добровільно повідомила про нього правоохоронний орган і сприяла при­пиненню існування або діяльності терористичної групи чи організації або розкриттю злочинів, вчинених у зв'язку із створенням або діяльністю та­кої гру

пи чи організації, якщо в її діях немає складу іншого злочину.

 

1. Терористичний акт (від лат. їеггог — страх, жах) є одним із найнебез-печніших злочинів проти громадської безпеки. Він створює загальну небез­пеку, може заподіювати або заподіює значну чи тяжку шкоду життю і здо­ров'ю ні в чому не винним людям, власності, довкіллю, нормальному функціонуванню органів влади, підприємств, установ чи організацій, харак­теризується невиборним використанням зброї, жорстокістю, насильством, здатний дестабілізувати соціально-політичну обстановку в суспільстві чи в окремих регіонах, дезорганізувати роботу органів влади, викликати у насе­лення паніку, шок, почуття напруги, незахищеності і громадського неспо­кою, тривоги і занепокоєння, посіяти страх і безпорадність тощо.

2. Об'єктивна сторона цього злочину виявляється в двох формах: 1) за­стосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків; 2) погроза вчинення зазначе­них дій.

3. Під застосуванням зброї слід розуміти використання її вражаючих вла­стивостей проти життя, здоров'я, майна чи довкілля.

4. Поняття вибуху, підпалу розглянуті при аналізі складу диверсії (ст. 113 КК).

5. До інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я люди­ни або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, можуть бути віднесені застосування радіоактивних, отруйних та інфекційних речовин, біотероризм, затоплення, обвали, каменепади, газові атаки, зруйнування будівель, споруд, доріг, засобів зв'язку, пошкодження об'єктів довкілля, нафтових родовищ, систем життєзабезпечення тощо.

6. Для закінченого складу терористичного акту у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших загальнонебезпечних дій, не­обхідно щоб будь-яка з них створювала реальну небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших . тяжких наслідків.

7. Небезпека для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної ма­теріальної шкоди чи настання інших тяжких наслідків — це -реальна мож­ливість, висока, максимальна вірогідність настання цих наслідків. Вона дорівнює або наближається до неминучості, призвела 6 до настання тяжких наслідків, якби її не було зупинено, усунено.

8. Погроза (див. коментар до статей 129 та 195 КК) вчинення загально-небезпечних дій передбачає доведення до відома органів державної влади чи місцевого самоврядування, службових осіб, об'єднань громадян, юридичних або фізичних осіб, наміру готовності винного вчинити зазначені дії. З мо­менту такої погрози терористичний акт вважається закінченим злочином. Погроза може бути виявлена як безпосередньо, так і опосередковано, як відкрито, публічно, так і анонімно, усно чи письмово тощо.

9. З суб'єктивної сторони терористичний акт може бути вчинений лише з прямим умислом. При погрозі не має значення чи справді винний мав умисел привести її до виконання. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сто­рони терористичного акту є наявність мети: 1) порушення громадської без­пеки; 2) залякування населення; 3) провокація воєнного конфлікту, міжна­родного ускладнення; 4) вплив на прийняття рішень чи вчинення або невчи-нення дій державною владою чи органами місцевого самоврядування, служ­бовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами;

5) привертання уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста).

10. Порушення громадської безпеки як мета терористичного акту є нама­ганням винного терориста кинути певний виклик суспільству, його захище­ності, гарантованості від загроз, позбавити людей почуття безпеки (спокою), поставити в небезпеку життя і здоров'я людей та інші цінності суспільства, створити і продемонструвати небезпеку настання тяжких наслідків або їх за­подіяння.

11. Залякування населення — це прагнення терориста викликати у насе­лення терофобію, зробити його боязким, лякливим, застрашувати його, посіяти страх, жах, паніку тощо.

12. Провокація воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення — це підби­вання (підбурювання) до настання таких подій.

13. Вплив на прийняття рішення чи вчинення дій органами державної вла­ди чи місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднан­нями громадян, юридичними особами означає тиск на зазначені органи чи особи.

14. Привертання уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста) — це прагнення зробити свої погляди об'єктом уваги громадськості, примусити її до цього.

15. Якщо дії, передбачені ст. 258 КК, вчинені з метою ослаблення держа­ви, то відповідальність настає за диверсію (див. коментар до ст. 113 КК).

16. Суб'єктом терористичного акту може бути будь-яка особа, яка досяг­ла 14-ти років.

17. Про повторність терористичного акту (ч. 2 ст. 258 КК) див. коментар до ч. 1 ст. 32 КК.

18. Про вчинення терористичного акту за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 258 КК) див. коментар до ч. 2 ст. 28 КК.

19. Про заподіяння значної майнової шкоди (ч. 2 ст. 258 КК) див. комен­тар до п. 2 примітки до ст. 185 КК.

20. До інших тяжких наслідків, передбачених ч. 2 ст. 258 КК, слід відно­сити екологічне, зокрема, радіоактивне забруднення значних територій, ма­сове отруєння чи захворювання людей, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій, заподіяння тяжкого тілесного ушкодження хоча б одній людині або середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом або більше особам, аварія поїзда, судна, тривале порушення нормальної роботи транспорту, під­приємств та організацій, теракт, поєднаний з нападом на об'єкти, на яких є предмети, що становлять небезпеку для оточення, загострення міжна­ціональних відносин, тривалу перерву функціонування елементів систем за­безпечення життєдіяльності населення тієї чи іншої території, ускладнення відносин між державами (наприклад, згортання чи суттєве обмеження торгівлі, туристичного обміну) тощо.

21. Під загибеллю людини, передбаченою ч. З ст. 258 КК, необхідно ро­зуміти загибель однієї або декількох осіб.

22. Про поняття створення терористичної групи чи терористичної ор­ганізації як спеціального виду злочинної організації, керівництво такою гру­пою чи організацією або участь у ній, а так само матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терори­стичної організації див. коментар до частин 3 і 4 ст. 28, ч. 1 ст. 255, статей 256 та 257 КК.

23. Згідно з ч. 5 ст. 258 КК для звільнення від кримінальної відповідаль­ності за діяння, передбачене в ч. 4 цієї статті, необхідно, щоб особа: 1) не була організатором, керівником терористичної групи і терористичної орга­нізації; 2) добровільно повідомила про нього правоохоронний орган;

3) сприяла припиненню існування або діяльності терористичної групи чи організації або розкриттю злочинів, вчинених у зв'язку із створенням або діяльністю такої групи чи організації; 4) якщо в її діях немає складу іншо­го злочину.

24. Добровільність повідомлення про існування терористичної групи чи ор­ганізації (ч. 5 ст. 258 КК) означає вчинення цих дій з власної волі, з різних мотивів, при усвідомленні об'єктивної можливості продовжувати брати участь у ній або сприяти її діяльності.

 

< Попередня   Наступна >