128

---

Стаття 247. Порушення законодавства про захист рослин

Порушення правил, установлених для боротьби зі шкідниками і хворо­бами рослин, та інших вимог законодавства про захист рослин, що спри­чинило тяжкі наслідки, — карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або обмеженням волі на строк до двох років.

 

1. Суспільна небезпечність порушення законодавства правил боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, а також щодо їх захисту полягає в тому, що порушення посягає на суспільні відносини у сфері рослинного світу, який складає невід'ємну частку людського існування.

Відносини у сфері захисту рослин регулюються законами України «Про рослинний світ» від 9 квітня 1999 р. (ВВР. - 1999. - № 22-23. - Ст. 198), «Про захист рослин» від 14 жовтня 1998 р. (ВВР. — 1998. — № 50—51. — Ст. 310), «Про пестициди і агрохімікати» від 2 березня 1995 р. (ВВР. — 1995. — № 14. — Ст. 91), «Про карантин рослин» від ЗО червня 1993 р. (ВВР, — 1993. — № 34. — Ст. 352) та іншими нормативно-правовими ак­тами.

2. Об'єктом даного злочину є встановлений законодавством порядок за­хисту рослин від шкідників і хвороб.

3. Предметом злочину є рослинний світ (рослини) — сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території (ст. З Закону України «Про рослинний світ»).

4. Об'єктивна сторона порушення законодавства про захист рослин ха­рактеризується порушенням правил, установлених для боротьби зі шкідни­ками і хворобами рослин, та інших вимог законодавства про захист рослин, настанням у результаті цих порушень тяжких наслідків і причинного зв'яз­ку між порушенням правил і наслідків.

Шкідники рослин — це види тварин (комахи, кліщі, мікроорганізми), здатні за

подіяти шкоду рослинам, чагарникам, деревам, продукції рослинно­го походження, збитки від якої економічно доцільно відвернути (ст. 1 Зако­ну України «Про захист рослин»).

Хвороби рослин — це порушення нормального обміну речовин у рослині під впливом фітопатогенів (віруси, бактерії, гриби) або несприятливих умов середовища (ст. 1 Закону України «Про захист рослин»).

Захист рослин — це комплекс заходів, спрямованих на зменшення втрат урожаю та запобігання погіршенню стану рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, продукції рослинного походження через шкідників, хвороби і бур'яни. Методи захисту рослин — способи, за допомо­гою яких здійснюється захист рослин (організаційно-господарські, агро­технічні, селекційні, фізичні, біологічні, хімічні та ін.). Засоби захисту рос­лин — хімічні, біологічні та інші засоби, які використовуються для захисту рослин від шкідників, хвороб і бур'янів.

5. Основними законодавче встановленими вимогами щодо захисту рослин є:

додержання технології вирощування рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту;

екологічне та економічне обґрунтування доцільності захисту рослин від шкідливих організмів;

обов'язковість здійснення заходів щодо захисту рослин підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та громадянами, діяльність яких пов'язана з користуванням землею, лісом, водними об'єктами, вирощу­ванням рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, а та­кож реалізацією, переробкою, зберіганням і використанням рослин та про­дукції рослинного походження;

суворе додержання регламентів зберігання, транспортування та застосу­вання засобів захисту рослин;

збереження корисної флори і фауни;

недопущення пошкодження рослин, погіршення їх стану та забруднення продукції рослинного походження і довкілля засобами захисту рослин.

6. Порушення законодавства про захист рослин — це дія або бездіяльність щодо невиконання вимог тих нормативно-правових актів, які регулюють пи­тання захисту рослин.

Диспозиція статті є бланкетною, тому як приклади порушень законодав­ства про захист рослин згідно із Законом України «Про захист рослин» можна зазначити:

поширення шкідливих організмів внаслідок порушення технології виро­щування рослин сільськогосподарського та іншого призначення;

екологічно необгрунтоване здійснення захисту рослин;

недодержання вимог нормативно-правових актів з питань захисту рослин, що призвело до пошкодження, погіршення стану рослин та якості продукції рослинного походження, а також забруднення довкілля;

неповідомлення (приховування) або надання неправдивої інформації про загрозу посівам, деревним насадженням, іншій рослинності відкритого та за­критого ґрунту, а також продукції рослинного походження від шкідливих організмів;

завезення на територію України та реалізація засобів захисту рослин, а також речовин і сировини для їх виготовлення, що не пройшли державних випробувань і реєстрації;

ухилення від пред'явлення або непред'явлення засобів захисту рослин для проведення їх огляду, досліджень;

невиконання законних вимог посадових осіб, які здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист рослин, тощо.

7. Зважаючи на бланкетність диспозиції, для притягнення до відповідаль­ності за нею потрібно точно встановити, які з правил були порушені і в чо­му це порушення виявилося (наслідки).

Кримінальна відповідальність за даною статтею може наставати лише за наявності тяжких наслідків. Характер цих наслідків і їх «вага» визначають­ся відповідно до характеру порушення й з урахуванням всіх обставин спра­ви в сукупності. Тяжкими можуть бути. заподіяння значного матеріального збитку, зараження хворобами або загибель значної частини площ лісу, зали­шення великої площі землі без посадок та ін. До цього слід долучити також і заподіяння шкоди життю та здоров'ю людей у результаті вживання про­дуктів з рослин, що піддалися псуванню або захворюванню.

8. Суб'єктивна сторона злочину має складний характер і визначається окремо до дії й окремо до наслідків, що настали. Порушення відповідних правил може бути вчинене як умисно, так і з необережності. Щодо наслідків вина виражається тільки в необережності.

Умисел щодо наслідків допускає наявність іншого складу злочину — умисне знищення майна, а також заподіяння шкоди життю і здоров'ю лю­дей.

9. Суб'єктом злочину є особи, які досягли 16-річного віку і на яких по­кладені обов'язки щодо здійснення заходів боротьби зі шкідниками і хворо­бами рослин (керівники господарств, власники земельних ділянок, державні інспектори з карантину рослин та ін.).

При кваліфікації слід відмежовувати даний склад злочину від інших, зо­крема, коли вказані дії вчинені з метою ослаблення держави (поширення епіфітотій), вони кваліфікуються як диверсія (ст. 113 КК).

 

< Попередня   Наступна >