72

---

Стаття 201. Контрабанда

1. Контрабанда, тобто переміщення товарів через митний кордон Ук­раїни поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або ви­бухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України, — карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією предметів контрабанди. 2. Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, — караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна. Примітка. Контрабанда товарів вважається вчиненою у великих розмірах, якщо їх вартість у тисячу і більше разів перевищує неоподатко­вуваний мінімум доходів громадян.

 

1. Суспільна небезпечність контрабанди визначається тим, що вона за­вдає шкоди економічним інтересам держави, оскільки до бюджету не надхо­дять мито і збори, а також може бути заподіяна шкода громадській безпеці, якщо предметом контрабанди є зброя, боєприпаси, наркотики та інші загаль-нонебезпсчні предмети, вилучені з вільного обігу.

2. Безпосередній об'єкт контрабанди — суспільні відносини, що забезпе­чують нормальний товарообіг через митний кордон і внесення до бюджету мита і зборів. Додатковий безпосередній об'єкт — громадська безпека при контрабанді зброї, а також здоров'я населення — при контрабанді отруйних, сильнодіючих і радіоактивних речовин.

3. Предметом контрабанди можуть бути будь-які товари, а також істо­ричні і куль

турні цінності, отруйні, сильнодіючі, радіоактивні або вибухові речовини, зброя і боєприпаси (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а також стратегічно важливі сировинні товари, щодо яких законодавством встановлені відповідні правила вивезення за межі України.

Предмети контрабанди поділяються на дві групи: 1) предмети (товари), незаконне переміщення яких через митний кордон України утворить склад контрабанди тільки у випадку вчинення його у великих розмірах; 2) пред­мети, спеціально зазначені в ст. 201 КК, незаконне переміщення яких через митний кордон України утворить склад контрабанди незалежно від його розміру.

Товари — будь-яке рухоме майно (у тому числі валютні та культурні цінності), електрична, теплова та інші види енергії, а також транспортні за­соби, за винятком транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України (п. 39 ст. 1 Митного кодексу України, прийнятого 11 липня 2002 р. (далі — МК) (Голос України. — 2002. — 16 серпня).

До валютних цінностей згідно з п. 1 ст. 1 МК належать:

валюта України — грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які пе­ребувають в обігу;

іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казна­чейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові зна­ки, які перебувають в обігу;

платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, де­позитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України, в іноземній валюті або банківських металах;

банківські метали — золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Не є предметом цього злочину речі, що відповідно до законодавства Ук­раїни не підлягають обов'язковому декларуванню і не обкладаються митом, предмети, які вивозяться (пересилаються) у зв'язку з виїздом за межі України на постійне місце проживання; предмети, які входять до складу спадщини, оформленої в Україні на користь громадянина-нерезидента, за умови підтвер­дження складу спадщини органами, що вчиняють нотаріальні дії; товари, які тимчасово вивозяться (пересилаються) за межі митної території України під письмове зобов'язання про їх зворотне ввезення; товари, які були тимчасово ввезені на митну територію України під зобов'язання про їх зворотне виве­зення, що підтверджується відповідними документами; предмети, одержані громадянами-нерезидентами у вигляді призів і нагород за участь у змаганнях, конкурсах, фестивалях тощо, які проводяться на території України, що підтверджується відповідними документами та ін. (ст. 250 МК).

Культурні цінності — об'єкти матеріальної і духовної культури, що ма­ють художнє, історичне, етнографічне і наукове значення і підлягають збе­реженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України (п. 11 ст. 1 МК). Предметом контрабанди можуть бути як культурні цінності України, так і культурні цінності інших держав статті 1, 3 Закону України «Про вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей» від 21 верес­ня 1999 р. (ВВР. - 1999. - № 48. - Ст. 405). Належність того або іншого предмета до культурних цінностей і його вартість встановлюються на підставі висновків експертизи. Вивезенню з території України не підляга­ють: культурні цінності, занесені до Державного реєстру національного культурного надбання, культурні цінності, включені до Національного архівного фонду; культурні цінності, включені до Музейного фонду Ук­раїни. Історичні цінності є частиною культурних цінностей.

Отруйні речовини — це речовини, які при надходженні до організму лю­дини навіть у невеликих дозах здатні викликати отруєння чи смерть (миш'як, ціаністий калій, сулема, фенол, ерготамін, зміїна отрута тощо).

Сильнодіючі речовини — це речовини, здатні викликати опіки або інші ушкодження організму (кислоти, їдкі луги тощо), а також деякі лікувальні препарати (снодійні, знеболюючі тощо), які при передозуванні можуть за­подіяти шкоду здоров'ю чи навіть викликати смерть.

Радіоактивні речовини — це речовини природного або штучного поход­ження, що мають здатність до іонізуючого розпаду, який призводить до еле­ктромагнітного чи корпускулярного випромінювання в дозах, шкідливих для життєдіяльності і структури живих організмів (радій, уран, стронцій, цезій тощо). Ці речовини можуть перебувати в будь-якому фізичному стані, в установці або виробі, будь-якому іншому вигляді («Положення про ос­новні принципи організації перевезення радіоактивних матеріалів через те­риторію України», затверджене постановою КМ від 29 листопада 1997 р. № 1332 (ОВУ. - 1997. - № 49. - С. 38-42).

Вибухові речовини — порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин і інші хімічні сполуки чи суміші, здатні до вибуху в результаті запалювання, удару, дето­нації, виготовлені фабричним шляхом чи саморобні («Інструкція про поря­док виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та викорис­тання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічни­ми за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, і за­значених патронів, а також боєприпасів до зброї і вибухових матеріалів», за­тверджена наказом МВС від 21 серпня 1998 р. № 622 (ОВУ. - 1998. -№ 42. - Ст. 1547; 1999. - № 19. - Ст. 856).

Зброя — предмети (пристрої), призначені для знищення живої та іншої цілі, що відповідають стандартним зразкам або історично виробленим типам.

Зброя може бути різних видів: вогнепальною (крім гладкоствольної мис­ливської), холодною, ядерною, хімічною, біологічною, нейтронною, лазер­ною, газовою (нервово-паралітичної дії), електрошоковою тощо.

Бойові припаси — це пристрої або предмети, які конструктивно призна­чені для пострілу зі зброї відповідного виду.

Стратегічно важливі сировинні товари — товари щодо яких Президентом і (або) Урядом України встановлені спеціальні правила вивезення, особли­во важливі з погляду завдань забезпечення економічної безпеки України. Предметом контрабанди виступають не будь-які стратегічні товари, а тільки ті з них, що є сировинними товарами, за умови їх вивезення за межі Ук­раїни. Такими товарами, крім тих, експорт яких підлягає ліцензуванню або квотуванню (Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. (ВВР. - 1991. - № 29. - Ст. 377); Декрет КМ України «Про квотування і ліцензування експорту товарів (робіт, послуг)» від 12 січня 1993 р. № 6-93 (ВВР. - 1993. - № 12. - Ст. 109), є також окремі види сировини, що можуть бути використані для створення зброї, військо­вої і спеціальної техніки, що підлягають державному експортному контролю відповідно до «Положення про державний експортний контроль в Україні», затвердженого Указом Президента України від 13 лютого 1998 р. № 117/98 СОВУ. — 1998. — № 7. — Ст. 242) та Закону України «Про державний кон­троль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» від 20 лютого 2003 р. (ОВУ. — 2003. — № 12. — Ст. 518).

Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів тягне відповідальність за ст. 305 КК.

Перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту через мит­ний кордон поза митним контролем або з приховуванням від митного кон­тролю підроблених національної валюти України, іноземної валюти, держав­них цінних паперів чи білетів державної лотереї слід кваліфікувати за ст. 199 КК.

4. Об'єктивна сторона злочину полягає у переміщенні через митний кор­дон України поза митним контролем або з приховуванням від митного кон­тролю предметів контрабанди.

5. Під переміщенням варто розуміти ввезення товарів на митну територію України, вивезення з цієї території чи переміщення їх по митній території України транзитом.

Митну територію України становлять: територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні ос­трови, установки і споруди, що створюються у виключній морській еко­номічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України (ч. 1 ст. 5 МК).

6. Митний кордон — це межі митної території України. Митний кордон збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон є складо­вою частиною митного кордону України (ст. 6 МК).

7. Митний контроль — сукупність заходів, що здійснюються митними ор­ганами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому за­коном порядку (п. 15 ст. 1 МК).

8. Переміщення товарів чи інших предметів, зазначених у ч. 1 ст. 201 КК, через митний кордон України поза митним контролем має місце в таких ви­падках: 1) переміщення предметів поза місцем розташування митного орга­ну; 2) переміщення предметів поза часом здійснення митного оформлення; 3) переміщення предметів через митний кордон України з використанням незаконного звільнення від митного контролю внаслідок зловживання служ­бовим становищем службовими особами митного органу (ст. 351 МК).

9. Переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю здійснюється: 1) з використанням спеціально виго­товлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів; 2) шляхом надання одним товарам вигляду інших;

3) із поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроб­лених документів чи одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві дані (ст. 352 МК).

Спеціально виготовлене сховище (тайник) — сховище, виготовлене з ме­тою незаконного переміщення товарів через митний кордон України, а та­кож обладнані і пристосовані з цією ж метою конструктивні ємності та пред­мети, які попередньо піддавалися розбиранню, монтажу тощо (п. 37 ст. 1 МК).

Використанням інших засобів, що утруднюють виявлення предметів, виз­нається приховування останніх у валізах, одязі, взутті, головних уборах, ре­чах особистого користування, на тілі або в організмі людини або тварини.

Надання одним товарам вигляду інших — це зміна їх зовнішніх ознак (форми і стану, пакування, ярликів, етикеток тощо).

Підставою для переміщення предметів через митний кордон України є передбачені нормативними актами документи, без яких неможливо одержа­ти дозвіл митниці на пропуск предметів через митний кордон. Зокрема, це може бути митна декларація, коносамент, ліцензія, квота, товаро-супровідні документи, дозволи відповідних державних органів тощо. Використання інших підроблених документів може кваліфікуватися за наявності до того підстав за ст. 358 КК.

Підробленими слід вважати як цілком фальшиві документи, так і справжні, у які внесені неправдиві відомості або окремі зміни, що перекру­чують зміст інформації щодо фактів, які ними засвідчуються, а також доку­менти з підробленими відбитками печаток, штампів, підписами тощо.

Під незаконно одержаними розуміють документи, які особа одержала при відсутності законних підстав або з порушенням встановленого порядку.

Документами, що містять помилкові (неправдиві) дані, є такі, у яких відомості щодо сутності угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості предметів, щодо відправника або одержувача, щодо держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщаються тощо, не відповідають дійсності. Приховуванням від митного контролю з використанням документів, що містять неправдиві відомості, судовою практикою визнаються випадки, ко­ли предмети умисно ввозяться в Україну під виглядом транзиту через її те­риторію, наприклад, легкові машини іноземного виробництва, а фактично з метою їх реалізації в Україні.

Використання завідомо підроблених документів при переміщенні пред­метів через митний кордон України охоплюється ст. 201 КК і додаткової кваліфікації за ч. З ст. 358 КК не потребує.

10. Під незаконним переміщенням історичних і культурних цінностей, от­руйних, сильнодіючих, радіоактивних, вибухових речовин, зброї і бойових припасів, стратегічно важливих сировинних товарів через митний кордон варто також розуміти їх переміщення поза митним контролем чи з прихову­ванням від митного контролю.

11. Переміщення товарів через митний кордон України визнається злочи­ном лише за умови, що воно вчинене у великих розмірах. Згідно з приміткою до ст. 201 КК, контрабанда визнається вчиненою у великих розмірах, якщо вартість товарів у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Вартість предметів контрабанди визначається в національній валюті України на підставі нормативних актів про ціну і ціно­утворення на відповідні товари, вільних ринкових цін на них, а у випадку відсутності таких цін — на підставі висновків товарознавчої експертизи. Митна вартість товарів обчислюється на момент перетинання товарами мит­ного кордону України відповідно до положень Митного кодексу України (глави 46, 47, 48). Дії особи, яка мала намір на незаконне переміщення че­рез митний кордон товарів у великому розмірі, але перемістила їх невели­кими частинами, слід розглядати як продовжуваний злочин і кваліфікувати за ст. 201 КК.

12. Злочин вважається закінченим з моменту фактичного переміщення предметів через митний кордон України. Затримка особи в межах митного кордону України в момент його перетинання з предметами контрабанди кваліфікується як замах на цей злочин.

13. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мотив і мета вчинення контрабанди для кваліфікації за ст. 201 КК значен­ня не мають. Якщо метою незаконного переміщення товарів через митний кордон було ухилення від сплати митних платежів і зборів або податків і зборів на території України, дії винного можуть кваліфікуватися за су­купністю злочинів — статті 201 і 212 КК за наявності всіх інших ознак цих злочинів.

14. Суб'єктом контрабанди може бути особа, яка досягла 16-ти років. Вчинення контрабанди службовою особою з використанням свого службо­вого становища необхідно додатково кваліфікувати за ст. 364 КК. Дії служ­бової особи, що сприяли незаконному переміщенню предметів через митний кордон з використанням свого службового становища, слід розглядати як пособництво в контрабанді і, за наявності підстав, як відповідний службо­вий злочин.

15. Якщо дії особи, крім ознак контрабанди, передбаченої ст. 201 КК, містять ознаки ще й іншого складу злочину (наприклад, у випадках пе­реміщення через митний кордон предметів, коштів й іншого майна, завідо­мо здобутих злочинним шляхом (статті 198, 209 КК), або коли вони поєднані з незаконним перетинанням державного кордону (ст. 331 КК), або незаконними діями з отруйними і сильнодіючими речовинами (ст. 321 КК), радіоактивними матеріалами (ст. 265 КК), вибуховими речовинами, зброєю, бойовими припасами (ст. 263 КК), то вчинене необхідно кваліфікувати за сукупністю відповідних злочинів. Контрабанда, пов'язана з вивезенням за межі України сировини, матеріалів, устаткування, технологій, що можуть бути використані для створення ракетної, ядерної, хімічної, інших видів зброї, військової і спеціальної техніки, кваліфікується не тільки за ст. 201 КК, але і за ст. 333 КК.

16. Частина друга ст. 201 КК передбачає відповідальність за контрабан­ду, вчинену за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше суди­мою за контрабанду.

Про вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ч. 2 ст. 28 КК і коментар до неї.

Раніше судимою за злочин, передбачений ст. 201 КК, визнається особа, що раніше була засуджена за ч. 1 або ч. 2 ст. 201 КК і судимість з якої не знята або не погашена у встановленому законом порядку.

 

< Попередня   Наступна >