Головна Науково-практичні коментарі Кримінальний кодекс Особлива частина Розділ VII (ст.199-235) Стаття 209. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом

Стаття 209. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом

Особлива частина - Розділ VII (ст.199-235)
162

Стаття 209. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом

1. Вчинення фінансової операції чи укладення угоди з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільне небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незакон­ного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, пе­реміщення, а так само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільне небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, — караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років з конфіскацією коштів або іншого май­на, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна. 2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі, — караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією коштів або іншого май­на, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна. 3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або в особливо великому розмірі, — караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією коштів або іншого май­на, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна. Примітка. 1. Суспільне небезпечним протиправним діянням, що пере­дувало легалізації (відмиванню) доходів, відповідно до цієї статті є діян­ня, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк

від трьох і більше років (за винятком діянь, пе­редбачених статтями 207 і 212 Кримінального кодексу України) або яке визнається злочином за кримінальним законом іншої держави і за таке ж саме діяння передбачена відповідальність Кримінальним кодексом Ук­раїни та внаслідок вчинення якого незаконно одержані доходи. 2. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, визнається вчиненою у великому розмірі, якщо предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує шість тисяч неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян. 3. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, визнається вчиненою в особливо великому розмірі, якщо предметом зло­чину були кошти або інше майно на суму, що перевищує вісімнадцять ти­сяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

(У редакції Закону України від 16.01.2003 р. № 430-ІУ)

 

1. Законодавче регулювання відповідальності за відмивання «брудних» грошей необхідне, насамперед, в інтересах боротьби з організованою зло­чинністю. Колосальні цінності, отримані від торгівлі наркотиками, ігорного і порнобізнесу, контрабанди, розкрадань, іншої незаконної діяльності, зло­чинці прагнуть легалізувати, надати їм вигляд законних. Засоби їх «відми­вання» надзвичайно різноманітні. Наприклад, готівка перетворюється в інші цінності, внески в банки чи нерухоме майно. Нерухомість потім продається, а кошти, отримані від перепродажу, мають вигляд законних. Нерідко з ме­тою відмивання «брудних» грошей створюються спеціальні підприємства або ці гроші вкладаються в заново створювані чи реально діючі комерційні структури.

2. Безпосередній об'єкт злочину — суспільні відносини у сфері зайнят­тя господарською діяльністю.

3. Предмет злочину — грошові кошти та інше майно, здобуті злочинним шляхом. Грошові кошти — це готівка і безготівкові гроші в будь-якій національній валюті, у тому числі в гривнях. До іншого майна належать цінні папери, рухомі і нерухомі речі (будівлі, автотранспорт, сировина, ма­теріали, товари, земельні ділянки тощо). І грошові кошти, й інше майно ви­ступають предметом легалізації за умови, що вони здобуті злочинним шля­хом. У диспозиції ст. 209 КК спеціально підкреслюється злочинний харак­тер здобування майна. Це означає, що вони з'явилися в результаті здійснен­ня іншого, первинного злочину. Таким первинним злочином може бути тільки діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачене покаран­ня у виді позбавлення волі на строк від трьох і більше років (див. примітку до ст. 209 КК). Тут йдеться про злочини, при здійсненні яких особа одер­жує злочинний дохід, тобто збільшує своє майно, здобуваючи злочинним шляхом те, чого раніше в неї не було. Тому не може бути предметом ле­галізації майно, одержане в результаті вчинення злочинів, передбачених ст. 207 КК (ухилення від повернення виручки в іноземній валюті) і ст. 212 КК (ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових пла­тежів), оскільки вони не приносять особі, яка їх вчинила, злочинного дохо­ду в зазначеному вище смислі (див. примітку до ст. 209 КК). У результаті їх здійснення відбувається злочинне незменшення, збереження розмірів сво­го майна чи майна підприємства.

Предметом цього злочину можуть бути також грошові кошти чи інше майно, отримані внаслідок вчинення діяння, що визнається злочином за кримінальним законом іншої держави, за умови, якщо за таке ж діяння пе­редбачена відповідальність у КК України (див. примітку до ст. 209 КК). У такому випадку будь-яких обмежень щодо первинних злочинів, вчинених в іншій державі (за розміром покарання у виді позбавлення волі, передбаче­ному санкцією відповідної статті чи за колом злочинів) закон не передбачає. Досить тільки, щоб те діяння, що визнається злочином в іншій державі, бу­ло злочином і в Україні.

Предметом злочину, передбаченого ст. 209 КК, крім грошових коштів і майна, може бути також і право на грошові кошти чи майно, одержане за­значеним вище шляхом. Воно може бути закріплене в різних документах, наприклад, у цінних паперах, у дорученні на одержання тих чи інших цінностей, у заповіті тощо.

Вказівка закону на винятково злочинний характер походження предмета злочину, що розглядається, не означає, що застосування ст. 209 КК вимагає попереднього винесення обвинувального вироку за первинний злочин. До­сить усвідомлення винним того, що він вчиняє дії з предметом, здобутим злочинним шляхом.

Грошові кошти чи майно, а також право на грошові кошти та майно, що з'явилися у особи в результаті здійснення іншого правопорушення, що не є злочином, виключає наявність складу даного злочину.

4. Об'єктивна сторона злочину полягає в легалізації (відмиванні) грошо­вих коштів чи майна, одержаних злочинним шляхом або права на такі гро­шові кошти чи майно. Вона може полягати в таких діях: 1) набутті, во­лодінні чи використанні грошових коштів або іншого майна, що були одер­жані внаслідок здійснення зазначеного в примітці до ст. 209 КК злочину, а також здійсненні фінансової операції чи укладенні угоди з такими предме­тами; 2) вчиненні дій, спрямованих на приховання або маскування злочин­ного походження зазначених вище грошових коштів чи майна або володіння ними, а також прав на такі грошові кошти чи майно, джерела їх походжен­ня, місцезнаходження, переміщення.

5. Набуття грошових коштів чи іншого майна, одержаних злочинним шляхом — це здійснення сплатних чи безоплатних дій (купівля, одержання в дарунок, в обмін, у рахунок боргу, у порядку відшкодування збитків то­що), що забезпечують можливість розпоряджатися такими грошима чи май­ном як своїм власним, тобто володіти ним, відчужувати або особисто вико­ристовувати його; при цьому юридичне право власності на зазначені пред­мети не переходить.

6. Володіння — це фактичне володіння винним грошовими коштами чи майном, які були отримані злочинним шляхом. Зазначені предмети можуть перебувати в особи при собі, у приміщенні, у схованці та інших місцях. Три­валість володіння на кваліфікацію не впливає.

7. Використання грошових коштів чи майна, одержаних злочинним шля­хом, означає їх застосування, наприклад, у сфері господарської діяльності, підприємницької, політичної, соціальної тощо. Як окремі види такого вико­ристання в диспозиції ст. 209 КК виділяються здійснення фінансової опе­рації і укладення угоди. До фінансових відносяться операції по переміщен­ню капіталу: зарахування грошових коштів на рахунок, розосередження їх на внесках у різних банках, переказ в іншу валюту, придбання на злочинно здобуті гроші цінних паперів, переказ грошових коштів за кордон фізични­ми чи юридичними особами чи на рахунки в банках з наступним їх повер­ненням звідти тощо. Угоди, за допомогою яких відбувається легалізація, — це будь-які угоди, наприклад, купівля-продаж, застава, оренда, обмін, дару­вання. Як правило, для відмивання злочинно придбаних грошових коштів чи іншого майна використовують не одну, а декілька послідовних і часто різних угод і операцій, у результаті яких губляться сліди походження отри­маних коштів, наприклад, купівля акцій, нерухомості тощо, потім їх продаж, переказ грошових коштів на рахунки в закордонних банках тощо.

8. Під вчиненням дій, спрямованих на приховання чи маскування незакон­ного походження, володіння, місцезнаходження, переміщення зазначених у ст. 209 КК предметів, а також прав на такі предмети слід розуміти будь-які за своїм характером дії, що відбуваються для приховання, маскування зло­чинного походження грошових коштів чи майна або права на них, джерела їх походження, а також їх володіння, місцезнаходження, переміщення, наприклад, підроблення відповідних документів.

9. Злочин вважається закінченим з моменту здійснення дій, описаних у диспозиції ч. 1 ст. 209 КК.

10. Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у виді прямо­го умислу. Особа усвідомлює суспільну небезпечність вчинених дій, завідо-мо знаючи про злочинне походження грошових коштів чи майна або прав на такі кошти чи майно і бажає вчинити ці дії. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину є спеціальна мета легалізації, тобто надання правомірного вигляду володінню, користуванню і розпорядженню предмета­ми, зазначеними у ст. 209 КК, яка прямо не вказує на мету здійснення зло­чину, однак її назва «Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочин­ним шляхом», а також зміст диспозиції статті самого злочину дозволяють зробити такий висновок.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 28 листопада 2002 р. (Голос України. — 2002. — 10 грудня. — № 233) легалізація (відми­вання) доходів — це вчинення дій, визначених ст. 2 цього Закону, з метою . надання правомірного вигляду володінню, користуванню або розпоряджен­ню доходами або дій, спрямованих на приховування джерел походження та­ких доходів. ,

11. Суб'єктом злочину може бути будь-яка фізична особа, що досягла 16-річного віку, у тому числі й особа, яка брала участь (як виконавець чи співучасник) у здійсненні первинного злочину. Особа, яка бере участь у здійсненні первинного злочину, внаслідок вчинення якого були одержані грошові кошти чи інше майно або право на них, а потім легалізує їх, може нести відповідальність за правилами сукупності злочинів: за відповідною статтею Особливої частини КК і за ст. 209 КК. *'

12. У частині 2 ст. 209 КК передбачена відповідальність за ті ж дії, вчи­нені повторно або за попередньою змовою групою осіб, чи у великому розмірі.

Про поняття повторності див. ст. 32 КК і коментар до неї.

Про поняття здійснення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 28 КК і коментар до неї. .

Відповідно до примітки до ст. 209 КК великий розмір має місце, якщо предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує шість тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

13. У частині 3 визначається відповідальність за дії, передбачені частина­ми 1 або 2 цієї статті, вчинені організованою групою чи в особливо велико­му розмірі.

Про поняття вчинення злочину організованою групою див. ст. 28 КК і ко­ментар до неї.

Відповідно до примітки до ст. 209 КК особливо великий розмір має місце, якщо предметом злочину були грошові кошти або інше майно на суму, що перевищує вісімнадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян.

14. Легалізація (відмивання) грошових коштів чи іншого майна, одержа­них злочинним шляхом, відрізняється від злочину, передбаченого ст. 198 КК «Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом», зокрема такими ознаками: 1) суб'єктом легалізації є також особи, які безпосередньо злочинним шляхом здобули відповідне майно; 2) придбан­ня чи збут майна, завідомо здобутого злочинним шляхом, кваліфікується за ст. 209, а не за ст. 198 КК, якщо умисел особи, що бере участь у цій угоді, спрямований на легалізацію (відмивання) грошових коштів чи іншого май­на, здобутих злочинним шляхом, впровадження їх у легальний обіг.

У випадку легалізації грошових коштів чи майна, одержаних у результаті здійснення злочину, передбаченого ст. 198 КК, відповідальність настає за статтями 209 і 198 КК.

15. Розміщення коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних за­собів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів, у банках, на підприємствах, в установах, організаціях та їх підрозділах чи використання таких коштів для придбання об'єктів, майна, що підлягають приватизації, або обладнання для виробничих чи інших потреб, або використання таких доходів (коштів і майна) з метою продовження незаконного обігу наркотич­них засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів тягне відповідальність за ст. 306 КК. Додаткової кваліфікації за ст. 209 КК не потрібно.

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук