Стаття 185. Крадіжка

Особлива частина - Розділ VI (ст.185-198)
66

Стаття 185. Крадіжка

1. Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) — карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років. 2. Крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб, — карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. 3. Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому, — карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років. 4. Крадіжка, вчинена у великих розмірах, — карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років. 5. Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою, — карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Примітка. 1. У статтях 185, 186 та 189—191 повторним визнається зло­чин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, перед­бачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу. 2. У статтях 185, 186, 189 та 190 цього Кодексу значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян. 3. У статтях 185—191 цього Кодексу у великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину. 4. У статтях 185—187 та 189—191 цього Кодексу в особливо великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

 

1. Частина 1 ст. 185 КК визначає крадіжку як таємне викрадення чужо­го майна.

e="text-align: justify;">З об'єктивної сторони крадіжка відноситься до злочинів з матеріальним складом. Тому, крім діяння (таємного викрадення), обов'язковими її ознака­ми є позитивна матеріальна шкода, спричинена власнику викраденого майна, яка визначається його вартістю, а також причинний зв'язок між цією шкодою і таємним викраденням.

Викрадення полягає в дії (активній поведінці) і означає незаконне, безоплатне вилучення чужого майна поза волею власника. Таке вилучення обов'язково повинне бути таємним, тобто непомітним: за відсутності влас­ника або в присутності власника чи інших осіб, але за умови, що вони не здатні усвідомлювати факт викрадення внаслідок, наприклад, нетверезого стану, малолітства та ін.

Таємним є і викрадення в присутності осіб, які усвідомлюють, що вчи­няється крадіжка, але суб'єкт знає, що ці особи не будуть йому перешкод­жати: він впевнений у їх мовчазній згоді, невтручанні (наприклад, крадіжка продуктів на м'ясокомбінаті працівником цього підприємства в присутності інших працівників).

Вилучення майна буде таємним і тоді, коли дії особи фактично помічені іншою особою, але суб'єкт цього не усвідомлює і вважає дії таємними.

Викрадення має бути безоплатним: винний не повертає викрадене, не оплачує його вартість, не відшкодовує ЇЇ будь-яким еквівалентом.

Крадіжка вважається закінченою з моменту вилучення майна і реальної можливості розпоряджатися ним як своїм власним: продати, сховати, пода­рувати, використати на свої потреби тощо. Якщо такої можливості не було, вчинене повинне кваліфікуватися як замах на крадіжку (див. ст. 15 КК).

2. З суб'єктивної сторони крадіжка передбачає тільки прямий умисел (див. ч. 2 ст. 24 КК): особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, таємно вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає спричинити та­ку шкоду.

Обов'язковими суб'єктивними ознаками крадіжки є корисливий мотив — спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корис­лива мета — збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний. ^

Суб'єктом крадіжки є фізична, осудна особа, яка досягла 14-ти років до моменту вчинення крадіжки.

3. Частина 2 ст. 185 КК передбачає кваліфікуючі ознаки крадіжки: по­вторність та вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб.

Повторність крадіжки відповідно до примітки 1 до ст. 185 КК має місце як тоді, коли крадіжка вчинена після крадіжки, так і тоді, коли вона вчинена після злочинів, передбачених статтями 186, 189—191 або статтями 187, 262 КК. При цьому, якщо крадіжка вчиняється після крадіжки (тотожні злочини), то кваліфікація буде тільки за ч. 2 ст. 185 КК (тобто тільки за правилами повтор­ності). Винятком із цього правила є випадки, коли особа вчинила дві крадіжки, але перша крадіжка була закінченим злочином, а друга — замахом чи готуван­ням (або навпаки). У таких випадках кваліфікація кожного злочину повинна бути самостійною, наприклад, за ч. 1 ст. 185 і частинами 2 чи 3 ст. 15 та ч. 2 ст. 185 КК. За таким же правилом кваліфікуються дві крадіжки, якщо в одній особа була виконавцем, а в другій, вчинюваній у співучасті, виконувала роль організатора, підбурювача, пособника. Наприклад, ч. 1 ст. 185 та ч. 4 ст. 27 і ч. 2 ст. 185 КК. Тільки така кваліфікація буде відображати повністю всі кон­кретні обставини вчинення двох або більше крадіжок.

Якщо ж крадіжка вчиняється після інших (однорідних) злочинів (пе­релічених у примітці 1 до ст. 185), то кваліфікація повинна бути як за пра­вилами повторності, так і за правилами сукупності (див. ч. 2 ст. 33 КК). На­приклад, якщо особа вчинила грабіж, а потім крадіжку, то (при відсутності кваліфікуючих ознак) кваліфікація буде така: ч. 1 ст. 186 та ч. 2 ст. 185 КК.

Для повторності крадіжки не має значення, чи була особа засуджена за попередній злочин, чи ні. Повторність крадіжки виключається, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності або якщо судимість за раніше вчинений злочин була пога­шена або знята (див. ч. 4 ст. 32 КК).

Повторну крадіжку слід відрізняти від продовжуваної крадіжки, при якій відповідно до ч. 2 ст. 32 КК особа вчиняє два або більше тотожних викра­дань майна, об'єднаних єдиним, злочинним наміром. Так, не буде повторної крадіжки, коли особа, що працює на будівництві, частками викрадає бу­дівельні матеріали з метою їх продажу.

4. Другою кваліфікуючою ознакою, передбаченою в ч. 2 ст. 185 КК, є вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб, яка відповідно до ч. 2 ст. 28 КК буде мати місце тоді, коли крадіжку спільно вчинили дві або більше особи, які заздалегідь, до початку крадіжки, домовилися про спільне її вчинен­ня. Розподіл функцій виконання тут не має значення: один зламує двері, дру­гий стоїть на сторожі, третій збирає майно, четвертий складає його на маши­ну та ін. Домовленість на спільне вчинення крадіжки повинна мати місце до початку її вчинення злочину, тобто до виконання тих дій, що утворюють об'єктивну сторону крадіжки. При цьому співучасники можуть бути співвико-навцями, а можуть виконувати різні ролі (див. коментар до ст. 27 КК).

За який саме час до початку крадіжки виникла домовленість для кваліфікації, не має значення. Так, крадіжка буде вважатися вчиненою за по­передньою змовою як тоді, коли особи домовилися про вчинення крадіжки за місяць до початку її вчинення, так і коли така змова відбувалася за кілька хвилин до початку викрадення.

Якщо ж одна особа почала, наприклад, зламувати двері у крамницю з ме­тою викрадення майна, а інша приєднується до неї в цей час, то крадіжки за попередньою змовою тут не буде (див. коментар до ч. 1 ст. 28 КК).

5. Частина 3 ст. 185 КК передбачає крадіжку, поєднану з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або таку, що завдала значної шкоди потерпілому.

Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи схо­вище, передбачає визначення, по-перше, ознак «житло», «інше приміщення», «сховище»; по-друге, ознак «проникнення». Тільки сукупність цих ознак дає можливість кваліфікувати крадіжку за ч. З ст. 185 КК.

Житло — це приміщення, призначене для постійного або тимчасового проживання людей (будинок, квартира, дача, номер у готелі тощо). До жит­ла прирівнюються і його складові частини, де може зберігатися майно (бал­кон, льох тощо), за винятком господарських приміщень, не пов'язаних без­посередньо з житлом (гараж, сарай тощо).

Приміщення — це різного роду споруди, будови, в яких постійно чи тим­часово знаходиться майно: крамниця, елеватор, база, промислове підприємство, музей тощо.

Інше сховище — поняття широке — будь-яке місце, яке призначене для постійного чи тимчасово зберігання майна і має засоби охорони від досту­пу сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо). Це мо­же бути контейнер, товарний вагон, охоронюваний загін та ін.

Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище розуміється не­законне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; обманним шляхом; з викори­станням підроблених документів тощо).

Обов'язковою ознакою проникнення є його незаконність, тобто відсутність у особи права перебувати у перелічених місцях, де знаходиться майно, і

З суб'єктивної сторони проникнення вчиняється обов'язково з метою крадіжки. Якщо особа увійшла у приміщення не з метою крадіжки, але, пе­ребуваючи там, вчинила крадіжку, то ознаки проникнення не буде. ;

Так, І. прийшов в гуртожиток до своєї знайомої, якої в кімнаті не було. І. пішов шукати її в інших кімнатах. Побачивши, що в одній із кімнат, в якій нікого не бу­ло, на столі лежав гаманець, викрав його. У цьому випадку відсутня крадіжка з про­никненням у житло.

Для проникнення не має значення, чи винний проник сам (фізично) у житло, приміщення чи використав певні знаряддя, якими, наприклад, через відкриту кватирку витяг майно.

6. Крадіжка, що завдала значної шкоди потерпілому (ч. З ст. 185 КК), має визначатися за обов'язкової сукупності двох умов, передбачених у примітці 2 до ст. 185: 1) врахування матеріального стану потерпілого та 2) спричинення йому збитків на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян. Матеріальний стан потерпілого встановлюється в кожному конкретному випадку на підставі оцінки за­робітної плати, інших доходів, кількості членів сім'ї, наявності малолітніх, хворих тощо.

7. Крадіжка, вчинена у великих розмірах, передбачена ч. 4 ст. 185 КК, відповідно до примітки 3 до ст. 185, має місце, коли вона вчинена однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п'ятдесят і більше разів пере­вищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

8. Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах, передбачена ч. 5 ст. 185 КК, визнається такою, якщо вона, відповідно до примітки 4 до ст. 185 КК, вчинена однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

9. Частина 5 ст. 185 КК передбачає також таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення крадіжки організованою групою, ознаки якої передбачені в законі (див. коментар до ч. З ст. 28 КК).

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук