120

---

Стаття 194. Умисне знищення або пошкодження майна

1. Умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, — карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років. 2. Те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загально-небезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, — карається позбавленням волі на строк від трьох до п'ятнадцяти років.

 

1. Безпосереднім об'єктом цього злочину є відносини власності з належ­ності матеріальних благ (при знищенні майна) і використання матеріальних благ (при пошкодженні майна). Додатковим об'єктом умисного знищення чи пошкодження чужого майна, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК є життя і здо­ров'я людини.

2. Предмет злочину — майно, що належить державним, комунальним ор­ганізаціям, а також приватне майно. Воно може бути рухомим і, на відміну від викрадення, заволодіння і привласнення чужого майна, нерухомим — будівлі, споруди, обладнання тощо. Майно як предмет злочину повинне ма­ти товарну, мінову вартість. При цьому воно повинне бути для особи, яка вчиняє цей злочин, чужим — тобто належати на праві власності іншій особі і на це майно винний не має ні дійсного, ні передбачуваного права.

Знищення і пошкодження спеціальних видів майна або природних ба­гатств (об'єктів) у їх природному стані вимагає кваліфікації за іншими стат­тями КК. Зокрема, знищення або пошкодження лісових масивів і зелених насаджень, незаконна вирубка лісу, умисне знищення або пошкодження те­риторій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фон­ду, за наявності ознак складу злочину, підлягає кваліфікації відповідно за статтями 24

5 або 246, або 252 КК; пошкодження шляхів сполучення і транс­портних засобів — за ст. 277 КК; нищення, руйнування чи псування пам'ят­ників історії або культури — за ст. 298 КК. Застосовуються спеціальні нор­ми (статті 290, 292, 347, 352, 399, 411 КК) і у випадках знищення або по­шкодження інших спеціальних видів майна. Стаття 194 КК тут не застосо­вується, за виключенням випадків, якщо знищення або пошкодження спеціальних видів майна підпадає під ознаки ч. 2 ст. 194 КК і карається більш суворо, ніж передбачено санкціями статей, що закріплюють спеціаль­ні норми.

3. Об'єктивна сторона цього злочину полягає у знищенні або пошкод­женні чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах.

Знищення чужого майна — це такий протиправний руйнуючий вплив на майно, внаслідок якого воно повністю втрачає свою споживчу або еко­номічну цінність, приведення його до такого стану, за якого воно взагалі не може бути використане за своїм призначенням, причому втрачені майном властивості не можуть бути відновлені: майно (речі, гроші, цінні папери, будівлі, споруди тощо) — внаслідок знищення перестає існувати як таке.

Пошкодження чужого майна полягає в такому протиправному впливі на предмет, внаслідок якого він частково, не в повному обсязі, втрачає свої спо­живчі властивості та економічну цінність і при цьому істотно обмежується можливість його використання за призначенням. Пошкоджене майно може бути відновлене і знову набути тимчасово або частково втрачених корисних якостей для використання його за функціональним призначенням лише після необхідних фінансових, трудових та інших витрат.

Суспільна небезпечні наслідки як ознака об'єктивної сторони злочину полягають у шкоді у великих розмірах. Шкода у великих розмірах — понят­тя оціночне, яке уточнюється у кожному конкретному випадку, з урахуван­ням матеріального становища потерпілого, вартості майна, його цінності то­що. Між знищенням або пошкодженням чужого майна і заподіяною шкодою має бути встановлений причинний зв'язок.

4. Суб'єктивна сторона характеризується умисною формою вини — пря­мий або непрямий умисел. Мотив та мета можуть бути різними. Але якщо винний діє з метою ослаблення держави, вчинене має кваліфікуватися за ст. 113 КК.

5. Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку, а за ч. 2 ст. 194 КК — особа, яка досягла 14-річиого віку.

6. Частина 2 ст. 194 КК передбачає відповідальність за те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричини­ло загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу. Підпал — це знищен­ня чи пошкодження майна вогнем, коли створюється загроза життю чи здоров'ю людей або заподіяння великих матеріальних збитків, загроза знищення інших матеріальних об'єктів. Знищення майна вогнем, коли не створювалася така загроза (наприклад, знищення майна вогнем у печі), не може розглядатися як знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу і не може кваліфікуватися за ч. 2 ст. 194 КК (див. коментар до ст. 113 КК).

Ті ж дії, вчинені шляхом вибуху. Вибух — це знищення або пошкодження майна за допомогою застосування вибухових речовин чи вибухових пред­метів, вибухових пристроїв, що містять порох, динаміт, тротил, інші хімічні речовини і їх сполуки, що можуть вибухнути. При способі вибуху завжди створюється загроза життю, здоров'ю людей, знищення або пошкодження інших майнових об'єктів (див. коментар до ст. 113 КК).

Ті ж дії (знищення чи пошкодження майна) іншим загальнонебезпечним способом. Загальнонебезпечний спосіб — це такий спосіб знищення чи по­шкодження майна, за якого створюється небезпека для життя і здоров'я людей, а також загибелі чи пошкодження майна фізичних чи юридичних осіб (наприклад, отруєння тварин, затоплення майна тощо).

Знищення чи пошкодження майна, що заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах. Поняття особливо великого розміру є оціночним і визна­чається на підставі всіх конкретних обставин злочину. Вартісний критерій майнової шкоди в особливо великих розмірах законом не встановлено, мо­же визначатися в кожному конкретному випадку відповідно до примітки до ст. 185 КК (ч. 4) сумою, що на момент здійснення злочину в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний податком мінімум доходів гро­мадян. При цьому, безумовно, повинно враховуватися матеріальне станови­ще потерпілого, мотиви і мета дій винного тощо.

Загибель людей при умисному знищенні чи пошкодженні майна передба­чає настання смерті від цього діяння хоча б однієї людини.

До інших тяжких наслідків слід відносити заподіяння тяжкого тілесного ушкодження одному чи кільком особам або тілесного пошкодження серед­ньої тяжкості двом чи більше особам. Якщо при знищенні чи пошкодженні чужого майна особа бажала або свідомо допускала настання смерті по­терпілого або інших тяжких наслідків, вчинене слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 194 КК і відповідними статтями КК, що передбачають відповідальність за умисний злочин проти життя чи здоров'я людини (статті 115, 121, 122 КК та ін.).

Умисне знищення чи пошкодження чужого майна за обтяжуючих наслідків (ч. 2 ст. 194 КК), поєднане з вимаганням, потребує кваліфікації за сукупністю злочинів (ст. 189 і ч. 2 ст. 194 КК). Знищення чи пошкодження електричних систем, кабельних ліній зв'язку і їх устаткування у процесі ви­крадення чужого майна слід кваліфікувати за сукупністю злочинів (статті 188 і 194 КК).

 

< Попередня   Наступна >