124

---

Стаття 172. Грубе порушення законодавства про працю

1. Незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю — караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними робота­ми на строк до двох років. 2. Ті самі дії, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, — караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи зай­матися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними робо­тами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

 

1. Поняття «порушення законодавства про працю», яке закон використо­вує в ст. 172 КК, передбачає відповідальність, по-перше, за умисне посяган­ня на загальні умови праці, і по-друге, за таке посягання, що не пов'язане із створенням небезпеки для життя і здоров'я робітника або службовця. За ци­ми двома ознаками даний злочин відрізняється від злочинів, що вказані в статтях 271—275 КК, та передбачають відповідальність за порушення пра­вил безпеки виробництва, яке могло спричинити загибель людей, каліцтво, втрату працездатності або інші тяжкі наслідки.

2. Диспозиція ст. 172 КК бланкетна, тому для з'ясування характеру пору­шення слід звертатися до відповідних норм Кодексу законів про працю Ук­раїни. Це, наприклад, норми про право на відпустку (ст. 74 КЗпП), про нор­мування праці (статті 85—92 КЗпП); про оплату праці (статті 94—117 КЗпП) тощо.

3. Частина 1 ст. 172 КК передбачає кримінальну відповідальність за не­законне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе п

орушення законодавства про працю.

4. Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він пося­гає на трудові права особи, закріплені в Конституції України.

5. Потерпілим від даного злочину є працівник, тобто особа, на яку поши­рюється законодавство України про працю і яка є відповідною стороною трудових правовідносин. Особи, що мають спеціальні звання, військово­службовці, працівники міліції та ін., не можуть бути потерпілими від дано­го злочину. Порушення щодо них законодавства, яке регулює проходження ними служби, має розглядатися як службові зловживання і, за наявності до того підстав, кваліфікуватися, наприклад, за статтями 364, 365, 423, 424 КК.

6. Об'єктивна сторона цього злочину передбачає встановлення: а) пору­шення конкретної норми трудового законодавства, що пов'язане з незакон­ним звільненням працівника з роботи або іншим грубим порушенням зако­нодавства про працю; б) наявність грубого характеру цього порушення.

Звільнення з роботи працівника вважається незаконним, якщо воно здійсне­не з порушенням установленого порядку або без законних підстав до цього.

Під «грубим порушенням законодавства про працю» слід розуміти випад­ки обмеження трудових прав громадян або зневажливого до них ставлення. Поняття «грубе порушення» має оціночний характер, і в кожному конкрет­ному випадку воно повинне встановлюватися виходячи з кількості по­терпілих, тяжкості можливих наслідків, тривалості, систематичності пору­шень, злісності мотивів тощо. Так, грубим порушенням буде вважатися си­стематичне порушення тривалості робочого часу, ненадання протягом три­валого часу відпустки, на яку має право працівник, ненадання передбачених законом пільг, компенсацій, незаконне накладення матеріальної відповідаль­ності тощо.

7. Грубе порушення угоди про працю, яке вчинене шляхом обману або зловживання довірою, містить самостійний склад злочину, що передбачений у ст. 173 КК. Порушення угоди про працю іншими способами, за наявності до того підстав, містить склад злочину, передбаченого ст. 172 КК.

8. Даний злочин вважається закінченим з моменту порушення трудових прав громадян, наприклад, при незаконному звільненні з роботи — з момен­ту фактичного припинення трудових відносин з конкретним працівником; а при іншому грубому порушенні законодавства про працю — з моменту фак­тичного вчинення такого діяння.

9. Суб'єктивна сторона даного злочину виявляється в прямому умислі. При цьому незаконне звільнення передбачає як обов'язкову ознаку на­явність особистих мотивів (наприклад, помста за критику тощо). Інше гру­бе порушення законодавства про працю може здійснюватися за будь-якими мотивами.

10. Суб'єкт даного злочину спеціальний — особа, на яку покладений обов'язок дотримання трудового законодавства: службові особи, наділені правом прийому та звільнення, керівники, власники або уповноважені ними особи, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності.

11. Частина 2 ст. 172 КК встановлює відповідальність за ті самі дії, вчи­нені щодо неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до 14-ти років або дитину-інваліда.

Під неповнолітнім слід розуміти особу, яка не досягла 18-річного віку. Про поняття «вагітна жінка» див. коментар до ст. 115 КК. Дитина-інвалід — це дитина, яка має стійкий розлад функцій організму, викликаний вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, травма­ми, іншим захворюванням, що обмежують її нормальну життєдіяльність.

Щодо зазначених осіб даний злочин може проявлятись у безпідставній відмові у прийнятті їх на роботу, звільненні з роботи з мотивів вагітності або неповноліття, залученні неповнолітніх осіб до важких робіт і до робіт зі шкідливими умовами праці, до нічних, надурочних робіт тощо.

 

< Попередня   Наступна >