108

---

Стаття 173. Грубе порушення угоди про працю

1. Грубе порушення угоди про працю службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а та­кож окремим громадянином або уповноваженою ними особою шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою, — карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займа­тися певною діяльністю на строк до п'яти років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років. 2. Ті самі дії, вчинені стосовно громадянина, з яким укладена угода щодо його роботи за межами України, — караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

 

1. Трудові відносини між наймачем і працівником регулюються не тільки законами, а й колективним договором, а також індивідуальними угодами між наймачем (службовими особами підприємств, установ, організацій, не­залежно від форм власності; окремими громадянами або уповноваженими ними особами) і працівником.

2. Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він пося­гає на право кожної людини на працю, що передбачене ст. 43 Конституції України.

3. Потерпілим від даного злочину є працівник, з яким укладено трудову угоду про працю. Про поняття «працівник» див. коментар до ст. 172 КК.

4. З об'єктивної сторони цей злочин виявляється в грубому порушенні угоди про працю шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою (це, наприклад, погроза звільнен­ням, якщо працівник не погодиться виконувати роботу, не обумовлену уго­дою).

Угода про працю — це укладений у пись

мовій або усній формі трудовий договір, а також трудовий контракт між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, за яким працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цим догово­ром, а власник або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для ви­конання роботи.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є спосіб даного злочину: а) обман; б) зловживання довірою; в) примус до виконання роботи, не обу­мовленої угодою.

Про поняття обману та зловживання довірою див. коментар до ст. 190 КК. Під примусом слід розуміти погрозу насильством або інший про­типравний вплив на особу з метою примусити її виконувати роботу, що не­обумовлена угодою про працю. За наявності до того підстав, якщо примус полягав у діяннях, які самі по собі є кримінальне караними, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів: ст. 173 КК та відповідними статтями про відповідальність за злочини у сфері службової діяльності або проти осо­би, наприклад, статтями 126, 129 КК тощо.

5. Даний злочин вважається закінченим з моменту грубого порушення угоди про працю. Діяння, передбачене ст. 173 КК, є спеціальним складом грубого порушення законодавства про працю, а тому його вчинення не по­требує додаткової кваліфікації за ст. 172 КК.

6. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Вин­на особа усвідомлює, що грубо порушує угоду про працю і бажає вчиняти такі дії.

7. Суб'єктом даного злочину є службова особа підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, окремий громадянин або упов­новажена ним особа, які уклали з працівником угоду про працю.

8. Частина 2 ст. 173 КК передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені щодо громадянина, з яким укладена угода про його роботу за межами Ук­раїни.

Дана кваліфікуюча ознака злочину матиме місце тоді, коли українські працівники, що працюють за кордоном на підставі міжнародних договорів про економічне, наукове та інше співробітництво, залишаються у трудових відносинах з організацією, що їх відрядила за кордон, і на них поширюється вітчизняне законодавство про працю. Якщо трудові відносини громадян ре­гулюються законодавством іноземних держав, склад злочину, що тут розгля­дається, буде відсутнім.

 

< Попередня   Наступна >