85

---

Стаття 150. Експлуатація дітей

1. Експлуатація дітей, які не досягли віку, з якого законодавством доз­воляється працевлаштування, шляхом використання їх праці з метою отримання прибутку — карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 2. Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей або якщо вони спричинили істотну шкоду для здоров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня ди­тини, або поєднані з використанням дитячої праці в шкідливому вироб­ництві, — караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяль­ністю на строк до трьох років.

 

1. У частині 2 ст. 52 Конституції України зазначено: «Будь-яке насильст­во над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом». Стаття 150 уведена до КК на розвиток цього конституційного положення, тому безпо­середнім об'єктом злочину, передбаченого цією статтею, є суспільні відно­сини, що забезпечують особисту волю дитини, її фізичне і психічне здоров'я. Потерпілою особою є дитина, яка не досягла віку, з якого законодавством про працю дозволяється працевлаштування. Умови залучення неповнолітніх до праці викладені у ст. 188 Кодексу законів про працю України.

2. З об'єктивної сторони цей злочин полягає в експлуатації дитини, яка не досягла віку, з якого дозволяється працевлаштування, шляхом викорис­тання її праці з метою отримання прибутку. Це, наприклад, використання праці підлітка підприємцем у своїй майстерні без належної оплати або ви­користання підлітка для миття автомашин, що знаходяться на стоянці, з вилученням у нього повністю або в більшій частині отриманої від клієнтів ви­нагороди. Частиною 1 ст. 150 КК охоплюються також випадки експлуатації кількох дітей, коли ви

користання праці кожної із них здійснюється в різний час і містить ознаки самостійного злочину.

3. Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел, поєднаний з корисли­вою метою — отримання від праці потерпілого (потерпілих) прибутку. Ця мета є поряд з виною обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони цього зло­чину.

4. Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-ти років. Якщо за­значені в ст. 150 КК діяння вчинить службова особа, то її дії кваліфікують­ся за сукупністю ст. 150 та ст. 364 або ст. 365 КК, якщо діяння, передбачені останніми статтями, містять всі ознаки складу відповідного злочину.

5. У частині 2 ст. 150 КК зазначені такі обставини, що обтяжують відпо­відальність: вчинення злочину щодо кількох дітей або якщо була спричине­на істотна шкода для здоров'я, фізичного розвитку або освітнього рівня ди­тини, або якщо дії, зазначені в ч. 1 ст. 150 КК, були поєднані з використан­ням дитячої праці в шкідливому виробництві.

Експлуатація кількох дітей означає, що винна особа використовує одно­часно працю двох або більше підлітків, які не досягли віку, з якого законо­давством дозволяється працевлаштування, для виконання спільної роботи.

Істотна шкода для здоров'я дитини. Це випадки спричинення з необереж­ності потерпілому тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження під час або внаслідок експлуатації його праці. Умисне спричинення тілесних ушкоджень дитині, наприклад, з метою примусити працювати або як пока­рання за недоброякісно виконану роботу, потребує кваліфікації за су­купністю ч. 2 ст. 150 та відповідно за статтями 121, 122 або 125 КК.

Істотною шкодою для фізичного розвитку дитини визнаються випадки суттєвого гальмування або припинення взагалі її фізичного розвитку.

Істотною шкодою для освітнього рівня дитини слід визнавати випадки тривалого припинення навчання дитини у школі, що призвело до суттєвого відставання її освітнього рівня від ровесників.

Для з'ясування показників, що свідчать про настання зазначених видів шкоди, необхідно призначати відповідну судову експертизу.

Шкідливе виробництво — це певні роботи або види виробничої діяльності, які у фізичному або моральному відношенні є шкідливими для не­повнолітніх. До таких належать не тільки безпосередньо шкідливі, а й важкі роботи або роботи з небезпечними умовами праці, на яких забороняється за­стосування праці неповнолітніх (наприклад, «Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється засто­сування праці неповнолітніх», затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31 березня 1994 р. № 46 (Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1999. — № 12; Охорона праці в Україні. — С. 258—325). Визнання виробництва шкідливим для дитини, праця якої ви­користовується, встановлюється на підставі законодавства про працю.

 

< Попередня   Наступна >