200

---

Стаття 123. Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання

Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душев­ного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насиль­ства або тяжкої образи з боку потерпілого, — карається громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двох­сот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

 

1. Умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження в стані сильного ду­шевного хвилювання визнається законодавцем як вчинене при пом'якшую­чих обставинах. Відповідальність у цих випадках пом'якшується з урахуван­ням особливого психічного стану винного, обумовленого поведінкою самого потерпілого.

Прикладом злочину, що розглядається, можуть бути дії Ф., які були кваліфіко­вані як тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилю­вання. Під час посадки в автобус Ф. допомагав хлопчику-інваліду піднятися в ма­шину через передні двері. Потерпілий К., який перебував у стані сп'яніння, виш­товхнув хлопчика з автобуса. Хлопчик при цьому упав. К., побачивши, що Ф. допо­магає хлопчику піднятися, намагався ударити його. Ф. зумів відхилитися і у відповідь ударив К. в обличчя, заподіявши йому тяжке тілесне ушкодження (Рад. право. - 1970. - № 1. - С. 101).

2. Об'єктивна сторона характеризується: 1) діями, спрямованими на за­подіяння тяжкого тілесного ушкодження; 2) наслідком у вигляді тяжкого тілесного ушкодження; 3) причинним зв'язком між зазначеними діями та наслідком; 4) певною обстановкою вчинення злочину.

3. Про поняття тяжкого тілесного ушкодження див. коментар до ст. 121 КК. За заподіяння (умисно або через необережність) середньої тяж­кості чи легкого

тілесного ушкодження у стані сильного душевного хвилю­вання, викликаного неправомірною поведінкою потерпілого, кримінальної відповідальності чинним КК не встановлено (п. 25 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи»).

4. Про поняття сильного душевного хвилювання див. п. 4 коментарю до ст. 116 КК.

5. Для застосування ст. 123 КК необхідно, щоб сильне душевне хвилю­вання було викликане протизаконним насильством або тяжкою образою з боку потерпілого. Лише наявність зазначених приводів для виникнення сильного душевного хвилювання може свідчити про наявність злочину, пе­редбаченого ст. 123 КК. Якщо таке хвилювання було обумовлене іншими об­ставинами, склад злочину, що розглядається, відсутній.

Так, ВСУ визнав неправильною кваліфікацію дій К. як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження в стані сильного душевного хвилювання. Встанов­лено, що К. приревнував свою знайому Г. до її сусіда Л. Прийшовши до Г., К. по­чав з'ясовувати, де вона була, а після того, як почув, що вона була у Л., вибивши двері, ввірвався до нього в квартиру і безпричинно почав бити його по голові та об­личчю, чим заподіяв тяжке тілесне ушкодження. Приймаючи рішення про пере­кваліфікацію дій К. на умисне тяжке тілесне ушкодження, Верховний Суд вказав, що потерпілий Л. не вчинив щодо К. будь-яких протиправних дій, не ображав і не бив його (ВВСУ. - 2001. - № 3. - С. 12-13).

Про поняття протизаконного насильства та тяжкої образи див. пунк­ти 6—8, 10—12 коментарю до ст. 116 КК.

На відміну від умисного вбивства, вчиненого у стані сильного душевно­го хвилювання (ст. 116 КК), заподіяння тяжкого тілесного ушкодження внаслідок систематичного знущання з боку потерпілого не може бути підставою для кваліфікації таких дій за ст. 123 КК як вчинених у стані силь­ного душевного хвилювання, якщо при цьому не було вчинено протизакон­ного насильства або тяжкої образи.

6. З суб'єктивної сторони такий злочин характеризується прямим або не­прямим умислом. Необережне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження в стані сильного душевного хвилювання не повинне визнаватися злочинним.

7. Заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного на­сильства або тяжкої образи з боку потерпілого, не може кваліфікуватися як умисне тяжке тілесне ушкодження при обтяжуючих обставинах, хоча б такі зазначені в законі обставини й містилися в діях винного. Відповідальність у таких випадках повинна наставати за ст. 123 КК. Так, якщо тяжкі тілесні ушкодження були заподіяні в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло, то, навіть якщо вони призвели до смерті потерпілого, вчи­нене слід кваліфікувати не за ч. 2 ет. 121, а за ст. 123 КК.

Саме таке рішення було прийняте ВСУ у справі Ш. Встановлено, що до неї, ко­ли вона доїла корів, причепився п'яний М., хапав її за груди, тягнув за волосся, а потім повалив па землю. Ш. вдалося за допомогою доярок звільнитися і вона, пе­ребуваючи в етапі сильного душевного хвилювання, викликаного діями М., завдала йому удару сапою по голові. Від заподіяного йому тілесного ушкодження М. помер. Дії Ш. було кваліфіковано як умисне тяжке тілесне ушкодження в стані сильного душевного хвилювання (Рад. право. — 1991. — № 1. — С. 83).

8. Слід мати на увазі, що протизаконне насильство за своїм характером може створювати у суб'єкта право на необхідну оборону або затримання злочинця. Тому можливі випадки заподіяння тяжкого тілесного ушкоджен­ня при перевищенні меж необхідної оборони, або заходів, необхідних для за­тримання злочинця, коли винний до того ж перебував у стані сильного ду­шевного хвилювання, викликаного протизаконним насильством. Такі випад­ки слід відрізняти від дій винного, в яких містяться ознаки тільки ст. 123 КК. Для злочинів, вчинених у стані сильного душевного хвилюван­ня, характерним є заподіяння шкоди потерпілому не з метою захисту або за­тримання особи і, отже, не у стані необхідної оборони чи затримання зло­чинця. Крім того, обов'язковою ознакою для злочинів, вчинених у стані сильного душевного хвилювання, є заподіяння шкоди під впливом саме та­кого хвилювання.

Заподіяння тяжкого тілесного ушкодження хоча і у стані сильного ду­шевного хвилювання, але яке було наслідком перевищення меж необхідної оборони або заходів, необхідних для затримання злочинця, слід кваліфіку­вати не за ст. 123, а за ст. 124 КК. Це пояснюється тим, що законодавець вважає заподіяння тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні меж не­обхідної оборони або заходів, необхідних для затримання злочинця, менш небезпечним, ніж злочин, що розглядається. Тому при кваліфікації дій вин­ного за ст. 123 КК, коли тяжке тілесне ушкодження заподіяне у стані силь­ного душевного хвилювання, викликаного протизаконним фізичним насиль­ством, необхідно передусім виключити можливість застосування ст. 124 КК.

 

< Попередня   Наступна >