Головна Науково-практичні коментарі Кримінальний кодекс Особлива частина Розділ ІІ (ст.115-145) Стаття 139. Ненадання допомоги хворому медичним працівником

Стаття 139. Ненадання допомоги хворому медичним працівником

Особлива частина - Розділ ІІ (ст.115-145)
140

Стаття 139. Ненадання допомоги хворому медичним працівником

1. Ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, на­дати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, — карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займати­ся певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років. 2. Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть хворого або інші тяжкі наслідки, — карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавлен­ням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

 

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що медичний працівник не надає допомоги хворому, інваліду, потерпілому від нещасного випадку або при гострому захворюванні, що призводить часто до настання смерті або інших тяжких наслідків. Відповідно до ст. 78 «Основ законодав-.ства України про охорону здоров'я» медичні та фармацевтичні працівники зобов'язані безплатно надавати першу невідкладну медичну допомогу грома­дянам у разі нещасного випадку та в інших екстремальних ситуаціях.

2. З об'єктивної сторони злочин виявляється в бездіяльності медичного працівника — ненаданні допомоги хворому. Необхідність надання такої допомоги може виникнути на роботі, вдома, на вулиці чи в зоні відпочинку або медичному закладі.

3. Крім обов'язку медичного працівника надати допомогу, він повинен мати можливість виконати цей обов'язок. Поважними причинами, які не да­ли можливості надати допомогу, можуть визнаватися: дія нездоланної сили, поломка автомобіля, на якому медичний працівник добирався до хворо

го, знесений повністю міст через річку, дія інших стихійних сил природи. По­важною причиною може також визнаватися хвороба самого медичного працівника, відсутність у нього медикаментів чи інструментів або практич­ного досвіду тощо. Питання про визначення причини поважною вирішує суд. Посилання медичного працівника на інші обставини: неробочий час чи день, перебування у відпустці чи на відпочинку не повинне вважатися по­важною причиною.

4. Можливість настання тяжких наслідків для хворого повинна бути ре­альною. Це такий стан хворого, за якого невтручання медичного працівни­ка, тобто ненадання необхідної допомоги, може призвести до його смерті чи настання інших тяжких наслідків (тілесні ушкодження, ускладнення хворо­би тощо).

5. Злочин є закінченим з моменту неиадання допомоги хворому, якщо ме­дичний працівник мав можливість таку допомогу надати.

6. Суб'єктивна сторона злочину полягає у прямому умислі щодо факту ненадання допомоги хворому, якщо медичний працівник усвідомлює, що це може викликати тяжкі наслідки для хворого.

7. Суб'єктом злочину є медичний чи фармацевтичний працівник неза­лежно від його освітньо-кваліфікаційного рівня (лікар, медсестра, фельдшер, фармацевт) у тому числі й особи, яким надана ліцензія на зайняття інди­відуальною підприємницькою діяльністю в галузі охорони здоров'я.

8. Частина 2 статті передбачає більш сувору відповідальність за ненадан­ня допомоги, якщо воно спричинило смерть хворого або інші тяжкі наслідки. Це можуть бути тяжкі тілесні ушкодження або середньої тяжкості, або якщо це викликало важкі ускладнення хвороби.

9. Між ненаданням допомоги і зазначеними наслідками повинен бути встановлений причинний зв'язок. Якщо буде встановлено, що такі наслідки настали неминуче незалежно від того надавалася допомога, чи ні, то тяжкі наслідки не можуть інкримінуватися медичному працівнику через від­сутність причинного зв'язку. Але це не виключає відповідальності за ч. 1 ст. 139 КК.

10. Якщо медичним працівником допомога хворому надавалася, але внаслідок недбалого чи несумлінного виконання своїх професійних обов'язків настала смерть чи інші тяжкі наслідки, то відповідальність повин­на настати за ст. 140 КК — «Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником».

 

< Попередня   Наступна >
 
Авторизація
Пошук