379

---

Стаття 90. Тимчасове залишення засудженого в слідчому ізоляторі і переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора

У порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України (1001-05,1002-05,1003-05), засуджений при необхідності провадження слідчих дій у справі про злочин, вчинений іншою особою або цією ж особою, за який вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді може бути тимчасово залишений в слідчому ізоляторі або переведений з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора.

1. Тимчасове залишення засудженого в слідчому ізоляторі і переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора може мати місце у випадках:а) необхідності провадження за участю цього засудженого слідчих дій у справі про злочин, вчинений іншою особою;б) необхідності провадження за участю цього засудженого слідчих дій у справі про злочин, вчинений цією ж особою (за умови, що за вчинення даного злочину особа ще не була засуджена);в) у зв'язку з розглядом у суді справи про злочин, вчинений іншою особою;г) у зв'язку з розглядом у суді справи про злочин, вчинений цією ж особою (за умови, що за вчинення даного злочину особа ще не була засуджена).2. У коментованій статті встановлено, що тимчасове залишення засудженого в слідчому ізоляторі і переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора, здійснюється в порядку, передбаченому КПК України.у ст. 410-1 КПК України встановлено лише одну підставу для тимчасового залишення або переведення засудженого з установи виконання покарань до слідчого ізолятору — необхідність провадження слідчих дій у справах інших осіб (тобто як свідки, потерпілі тощо).Однак необхідність участі

засудженого у провадженні процесуальних дій по іншій кримінальній справі може виникнути не тільки в період попереднього слідства цієї справи, а й після направлення її до суду. Тому цілком закономірним є те, що зі змісту ст. 410-1 КПК України випливає ще одна підстава для тимчасового залишення або переведення засудженого з установи виконання покарань до слідчого ізолятора — необхідність його участі в судовому розгляді справи про злочин, вчинений іншою особою.3. Питання тимчасового залишення засудженого або його переведення до слідчого ізолятора вирішуються слідчим або органом дізнання.При цьому воно може мати місце тільки з санкції прокурора чи постанови суду, залежно від того, якою необхідністю викликана потреба у тимчасовому залишенні засудженого або його переведенні до слідчого ізолятору.Санкцію на тимчасове залишення засудженого або його переведення до слідчого ізолятора у зв'язку з необхідністю провадження слідчих дій у справах інших осіб може дати прокурор Автономної Республіки Крим, області, прокурор міста Києва, а також прирівняні до них прокурори, заступник Генерального прокурора України та Генеральний прокурор України.Залишення засудженого або його переведення з установи виконання покарань до слідчого ізолятора у зв'язку з необхідністю його участі в судовому розгляді справи про злочин, вчинений іншою особою, може мати місце за постановою суду.4. Закон обмежує строки, на які засуджений з вищевказаних підстав може бути тимчасово залишений або переведений до слідчого ізолятора.Якщо підставою залишення або переведення засудженого до слідчого ізолятора є необхідність провадження слідчих дій у справах інших осіб, то засуджений може бути залишений чи переведений до слідчого ізолятора на строк:— до двох місяців — з санкції прокурора Автономної Республіки Крим, області, прокурора міста Києва, а також прирівняних до них прокурорів;— до чотирьох місяців — з санкції заступника Генерального прокурора України;— до шести місяців — з санкції Генерального прокурора України.Після закінчення вказаних строків засуджений повинен бути направлений до місця відбування покарання та подальше продовження його тримання у слідчому ізоляторі не допускається.5. У випадках, коли підставою залишення або переведення засудженого до слідчого ізолятора є необхідність провадження за участю цього засудженого слідчих дій у справі про злочин, вчинений цією ж особою та у зв'язку з розглядом в суді справи про злочин, вчинений цією ж особою, таке залишення чи переведення здійснюється на загальних підставах. Тобто, шляхом обрання щодо такого засудженого міри запобіжного заходу у виді взяття під варту, оскільки відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» в слідчому ізоляторі тримаються лише особи, відносно яких обрано тільки цей запобіжний захід.Така особа спочатку у встановленому законом порядку притягується до кримінальної відповідальності, а потім щодо неї обирається міра запобіжного заходу, в тому числі і взяття під варту (КПК України (ст. 148,155,165-2) передбачає обрання цієї міри запобіжного заходу в разі порушення кримінальної справи за новий злочин відносно особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі).При цьому дане питання може вирішуватись і без безпосередньої присутності особи, оскільки, виходячи із змісту ч. 4 ст. 165-2 КПК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України (постанова № 4 від 25.04.2003 р.), присутність обвинуваченого, підозрюваного при розгляді питання щодо обрання відносно нього міри запобіжного заходу у виді взяття під варту є обов'язковою лише у тому випадку, коли така особа перебуває на волі.Іншого порядку (без обрання міри запобіжного заходу у виді взяття під варту) переведення чи залишення засудженого у слідчому ізоляторі діючим законодавством не передбачено.6. Аналогічно (тобто через слідчий ізолятор після обрання міри запобіжного заходу у виді взяття під варту) зазвичай здійснюється і доставка засуджених, вирок відносно яких вступив в законну силу, з установ виконання покарань до суду. їх затримання на території виправних колоній або вивезення до суду безпосередньо з них законодавством не передбачені.7. За встановленим порядком конвоювання підсудних (засуджених) здійснюється військовими частинами і з'єднаннями внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України за місцем їх дислокації залізничним, повітряним, водним та автомобільним транспортом.Однак у окремих випадках (зокрема, коли у даному пункті немає військових частин (підрозділів) внутрішніх військ, що здійснюють конвоювання підсудних (засуджених), ці завдання виконуються силами органів внутрішніх справ або службою охорони виправної колонії, оскільки подібний механізм прямо передбачений Інструкцією про порядок конвоювання та тримання в судах підсудних (засуджених) за вимогою судових органів. Крім цього, у «Службовій книжці молодшого інспектора відділу охорони виправної колонії» зазначається, що ця служба у подібних випадках здійснює перевезення засуджених до позбавлення волі спеціальним транспортом або супроводження їх пішки до місць відбування покарання або для проведення судових дій.7. У випадку, коли підставою залишення або переведення засудженого до слідчого ізолятора є притягнення його до кримінальної відповідальності та обрання щодо нього міри запобіжного заходу у виді взяття під варту (з огляду на необхідність провадження за участю цього засудженого слідчих дій у справі про злочин, вчинений цією ж особою чи у зв'язку з розглядом в суді справи про цей злочин), строки тримання у слідчому ізоляторі визначаються КПК України.У ст. 156 КПК України встановлено, що тримання під вартою під час досудового розслідування не повинно тривати більше двох місяців.У випадках, коли у строк, передбачений частиною першою цієї статті, розслідування справи закінчити неможливо, а підстав для скасування чи заміни запобіжного заходу на більш м'який немає, він може бути продовжений:1) до чотирьох місяців — за поданням, погодженим з прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів органами дізнання і досудового слідства, або самим цим прокурором, суддею того суду, який виніс постанову про застосування запобіжного заходу;2) до дев'яти місяців — за поданням, погодженим з заступником Генерального прокурора України, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів, або самим цим прокурором у справах про тяжкі і особливо тяжкі злочини, суддею апеляційного суду;3) до вісімнадцяти місяців — за поданням, погодженим з Генеральним прокурором України, його заступником, або самим цим прокурором в особливо складних справах про особливо тяжкі злочини, суддею Верховного Суду України.8. У разі закінчення строку тримання під вартою як запобіжного заходу, передбаченого частинами першою і другою вищевказаної статті, якщо цей строк не продовжено у встановленому цим Кодексом порядку, орган дізнання, слідчий, прокурор зобов'язаний негайно звільнити особу з-під варти. Начальник місця досудового ув'язнення зобов'язаний негайно звільнити з-під варти обвинуваченого, щодо якого постанова судді про продовження строку тримання під вартою на день закінчення строків тримання під вартою, передбачених частинами першою, другою і шостою ст. 156 КПК України, не надійшла.9. При залишенні засудженого у слідчому ізоляторі у зв'язку з необхідністю його участі в судовому розгляді справи про злочин, вчинений іншою особою, він може бути залишений на період розгляду справи в судовій інстанції, та період вступу вироку в законну силу. Інше вирішення питання могло б привести до того, що засудженого, що тільки-но був направлений в колонію, прийшлося б етапувати назад до слідчого ізолятора, оскільки апеляційна чи касаційна інстанція відмінила вирок та направила' справу на новий розгляд.10. Про режим тримання засуджених, які тимчасово залишені або переведені у слідчий ізолятор, дивись коментар до статті 102 КВК України. < Попередня   Наступна >