ІСТОРІЯ МІЖНАРОДНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ КРИМІНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ - ІНТЕРПОЛ
Інтерпол. Міжнародна організація кримінальної поліції : Навчальний посібник/ Старжинський, Харків 2006 ІСТОРІЯ МІЖНАРОДНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ КРИМІНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ - ІНТЕРПОЛ
Наприкінці XIX - початку XX сторіччя перед правоохоронними органами усього світу дедалі частіше почало поставати питання розшуку і затримання осіб, які скоїли злочини і переховуються від кримінальної відповідальності за кордоном. Реалії суспільного життя, а саме розвиток економічних, політичних і соціальних зв'язків між державами сприяли інтегруванню злочинності на міжнародний рівень. Саме тоді виникла потреба у створенні міжнародної поліцейської організації для забезпечення належної співпраці правоохоронних органів різних держав у боротьбі проти транснаціональної злочинності.
У 1889 р. відбулось установче засідання Міжнародного союзу кримінального права. Його учасники констатували появу міжнародної злочинності і закликали поліцейських різних країн до узгоджених дій для її подолання. Водночас з'явилися пропозиції підвести під співпрацю поліції постійно діючу, організаційно оформлену базу - спочатку на національному, а потім і на міжнародному рівні.
У 1905 р. на міжнародній конференції криміналістів германомов-них країн було зроблено чергову спробу об'єднати зу
Проблеми боротьби з міжнародною злочинністю обговорювалися на багатьох конференціях і конгресах: 1905 р. (Буенос-Айрес), 1909 р. (Мадрид), 1912 р. (Сан-Паулу) і 1913 р. (Вашингтон).
У 1914 р. у Монако відбувся перший міжнародний конгрес кримінальної поліції, представлений фахівцями з Австрії, Великобританії, Італії, Росії, Франції. До порядку денного конгресу було внесено чотири питання:
Міжнародна організація кримінальної поліції
13
1. Уніфікація процедури екстрадиції злочинців;
2. Міжнародна превентивна антропометрія;
3. Створення відділу з обліку міжнародної кримінальної інформації;
4. Розробка заходів щодо прискорення і спрощення арешту злочинців.
У підкомітетах офіційні представники поліцейських сил обговорювали технічні питання, пов'язані з захистом офіцерів поліції, прийняттям міжнародного кодексу поліції.
Перша секція розглядала загальні проблеми поліції. Друга і третя -окремі питання роботи міжнародної поліції та особливості законодавств різних країн. Учасники форуму звернулися до уряду Монако з проханням взяти на себе ініціативу щодо створення у Парижі міжнародних комісій з розробки уніфікованих стандартів посвідчень особи і організації єдиного міжнародного бюро обліку міжнародних злочинів. Водночас вони домовились про нову зустріч через два роки у Бухаресті на Другому міжнародному конгресі кримінальної поліції. Проте за Першої світової війни пішли в небуття не лише ці надії, а й усі прийняті в Монако резолюції.
Після Першої світової війни на порядку денному стояла та сама проблема - міжнародна злочинність, але вже у гострішій формі. Дала себе знати мораль військового часу - різко підвищився рівень злочинності, зокрема, на підґрунті наркоманії та алкоголізму. Тому питання об'єднання зусиль кримінальної поліції проти злочинності на міжнародному рівні набуло особливої актуальності.
У вересні 1923 р. у Відні (Австрія) відбувся Міжнародний поліцейський конгрес, представлений усіма континентами, крім Австралії. У ньому взяли участь криміналісти, кримінологи і дипломати з Австрії, Бельгії, Греції, Данії, Єгипту, Італії, Латвії, Литви, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Румунії, Сполучених Штатів Америки, Туреччини, Угорщини, Франції, Чехословаччини, Швейцарії та Швеції.
Однією з резолюцій конгрес заснував Міжнародну комісію кримінальної поліції (МККП), з її першою офіційною штаб-квартирою у Відні, яка негайно розпочала роботу над програмою дій. Отже, 7 вересня 1923 р. вважають датою народження Міжнародної організації кримінальної поліції-Інтерполу. У 1924 р. МККП прийняла резолюцію з п'яти важливих питань, які визначили напрями розвитку на багато
років уперед, а саме:
- створення інформаційних відділень зі збирання фактів прояву
міжнародної злочинності;
- розробка систем доказів та міжнародного розшуку злочинців;
14
- організація відділень з ідентифікації осіб на відстані;
- видання газети міжнародної поліції;
- створення загальної програми з попередження і виявлення підроблених банкнот і документів.
У 1930 р. МККП розроблено принципи здійснення екстрадиції.
У березні 1938 р. німецькі війська окупували Австрію, а через 18 місяців рсо, :очалася Друга світова війна. Діяльність МККП було згорнуто. З 1940 р. МККП очолював шеф німецької служби безпеки Гейдрих. Адміністрацію МККП і Міжнародне бюро переведено до Берліну.
Протягом другої світової війни не відбулося жодного офіційного конгресу МККП.
У 1946 р. представники 17 держав у відповідь на заклик уряду Бельгії зустрілися в Брюсселі з метою відтворення Міжнародної комісії кримінальної поліції. Було прийнято рішення про перенесення її штаб-квартири до Парижа (Франція). 19 країн поновили свою участь у МККП, серед них Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Єгипет, Іран, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Сполучені Штати Америки, Туреччина, Франція, Чехословаччина, Чилі, Швейцарія, Швеція і Югославія.
Вперше слово «Інтерпол» (так само як і сучасний знак - символ Організації) у 1914 р. з'явилося на сторінках «Journal de Monaco» у статті про Перший міжнародний конгрес кримінальної поліції. А з 22 липня 1946 р. використовується як телеграфне позначення адреси штаб-квартири у Парижі.
У1956 р. у Відні на ювілейній 25-й сесії Генеральної асамблеї МККП прийнято Статут Організації, у ст. 1 якого зазначено, що віднині Міжнародна комісія кримінальної поліції називатиметься Міжнародною організацією кримінальної поліції (МОКП) - Інтерпол. Статутом передбачено співпрацю на світовому рівні, до цього - вплив Організації поширювався в основному на європейські держави. У 1989 р. її штаб-квартиру передислоковано до м. Ліона (Франція).
Отже, за час існування МККП відбулися три важливі зміни. Перше: її дія поширилась на весь світ внаслідок вступу до неї нових учасників. Друге: у 1956 р. Міжнародна комісія кримінальної поліції перейменована на Міжнародну організацію кримінальної поліції - Інтерпол. Третє: прийнято Статут Інтерполу, який, практично не змінюючись, чинний донині.
Головні завдання та цілі Інтерполу, згідно зі Статутом: - забезпечення найширшої співпраці між зацікавленими органами кримінальної поліції у межах чинного національного законо-
Міжнародна організація кримінальної поліції
давства країн - учасниць Інтерполу і у строгій відповідності до положень Всесвітньої декларації з прав людини; - створення і розвиток ефективних органів для боротьби із за-
гальнокримінальною злочинністю.
Відповідно до Статуту Інтерпол не займається діяльністю політичного, військового, релігійного і расового характеру і не втручається в неї. Співпраця поліцейських органів у межах Інтерполу заснована на діях, які застосовуються цими органами на території своїх країн і у строгій відповідності до їх національних законодавств. Усі країни, які входять до Інтерполу, мають рівні права незалежно від розміру їхніх фінансових внесків.
< Попередня Наступна >