83

---

Глава 38 ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ

Стаття 390. Іноземні інвестори

1. Іноземними інвесторами визнаються такі суб'єкти, що здійснюють інвестиційну діяльність на території України: юридичні особи, утворені за законодавством іншим, ніж законодавство України; іноземці та особи без громадянства, які не мають постійного місця проживання на те­риторії України; міжнародні урядові та неурядові організації; інші держави; інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, визначені законом.

 

1. Загальні правові умови інвестиційної діяльності на території України визначені Зако­ном України від 18 вересня 1991 р. «Про інвестиційну діяльність» [295]. Відповідно до цього Закону інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність здійснюється, зокрема, і на основі іноземного інвестування іноземними громадянами, юридичними особами, державами та спільного інвестування українськими й іноземними громадянами, юридичними особами та державами (ст. 2 Закону «Про інвестиційну діяльність»). Особливості режиму іноземних інвестицій на території України визначаються Законом «Про режим іноземного інвестуван­ня» [438].

2. Відповідно до частини 2 статті 116 ГК та пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про режим іноземного інвестування» іноземними інвестиціями визнаються цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до зако­нодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Таким чином, критерієм віднесення інвестицій до іноземних є здійснення таких інвестицій спе­ціальним суб'єктом - іноземним інвестором.

Виникнення правового статусу іноземного інвестора пов'язане з фактом зд

ійснення інвес­тиційної діяльності на території України. Інвестиційна діяльність іноземних інвесторів на те­риторії України є видом зовнішньоекономічної діяльності (див. коментар до ст. 377 ГК).

Юридичні особи визнаються іноземними інвесторами, якщо вони утворені (зареєстровані) за законодавством іншим, ніж законодавство України.

Відповідно до статті 1 Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» [415] іноземцем є особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підда­ним) іншої держави або держав, особою без громадянства - особа, яку жодна держава відпо­відно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Іноземці та особи без громадянства визнаються іноземними інвесторами, якщо вони не мають постійного місця проживання на території України. Постійним місцем проживан­ня є місце проживання на території якої-небудь держави не менше одного року фізичної осо­би, яка не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір прожива­ти на території цієї держави протягом необмеженого строку, не обмежуючи таке прожи­вання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом) (ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»). Іноземці та особи без громадянства можуть виступати іноземними інвесторами, якщо вони не обмежені у дієздатності.

Міжнародними організаціями, які здійснюють інвестиційну діяльність в Україні, є перед­усім міжнародні фінансові організації, правові основи взаємодії з якими закріплені, зокрема, Законом «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реко­нструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій» [89]. Міжнародні організації здійс­нюють інвестиції в Україні на підставі відповідних міжнародних договорів України з цими організаціями (Гарантійна угода (Проект розвитку експорту) між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку від 15 травня 1997 р., ратифікована Законом від 15 липня 1997 р. [427]; Гарантійна угода (Програма інвестицій та розвитку системи водопостачання та очищення води м. Запоріжжя) між Україною та Європейським банком реконструкції та роз­витку від 21 травня 1999 р., ратифікована Законом від 19 жовтня 1999 р. [426] тощо).

Інші держави, які беруть участь в інвестиційній діяльності на території України, діють як юридичні особи згідно з законами України (ч. 2 ст. З Закону України «Про зовнішньоеконо­мічну діяльність»).

До інших іноземних суб'єктів інвестиційної діяльності за змістом укладених Україною двосторонніх угод про взаємне сприяння та захист інвестицій (двосторонні інвестиційні уго­ди) слід, передусім, віднести організації, створені відповідно до іноземного законодавства, що не визнаються юридичними особами згідно з цим законодавством. Так, пункт «б» части­ни 2 статті 1 Угоди між Урядом України та Урядом Чеської Республіки про сприяння та вза­ємний захист інвестицій від 17 березня 1994 р., ратифікованої Законом України від 20 жовт­ня 1995 р. [435], визначає інвестором Договірної Сторони, зокрема, будь-яку організацію осіб, що не має статусу юридичної особи, проте розглядається як компанія її законами.

Двосторонні інвестиційні угоди містять власні критерії віднесення інвесторів до інозем­них, як-от: постійне проживання фізичної особи на території іноземної Договірної сторони незалежно від критерію громадянства (наприклад, Угода між Урядом України та Урядом Ка­нади про сприяння та захист інвестицій від 24 жовтня 1994 р., ратифікована Законом від 2 червня 1995 р. [433]), перебування організації під контролем фізичних осіб або організацій, що визнаються відповідною угодою іноземними інвесторами (наприклад, Угода між Урядом України та Урядом Французької Республіки про взаємне сприяння та взаємний захист інвес­тицій від 3 травня 1994 р., ратифікована Законом від 2 червня 1995 р. [434], Угода між Укра­їною і Республікою Австрія про сприяння та взаємний захист інвестицій від 8 листопада 1996 р., ратифікована Законом від 11 квітня 1997 р. [432] тощо). Згідно із статтею 400 ГК у разі якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, що передбачено зако­нодавством України про іноземні інвестиції, застосовуються правила міжнародного догово­ру. Тому в разі розбіжностей між критеріями іноземних інвесторів, закріпленими ГК та стат­тею 1 Закону України «Про режим іноземного інвестування», і критеріями, закріпленими двосторонніми інвестиційними угодами, останні мають пріоритет.

 

Наступна >