127

---

Стаття 382. Зовнішньоекономічні договори (контракти)

1. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовніш­ньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодав­ством України. 2. Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається в письмовій формі, якщо інше не встановлено законом або чинним міжнародним договором, згоду на обов'язко­вість якого надано Верховною Радою України. 3. Форма зовнішньоекономічного договору (контракту) визначається правом місця його укладення. Місце укладення договору (контракту) визначається відповідно до за­конів України. 4. Форма зовнішньоекономічних договорів (контрактів) щодо земельних ділянок, бу­дівель та іншого нерухомого майна, розташованого на території України, визначається законами України. 5. Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаю­ться правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. Порядок визначен­ня права, яке має застосовуватися до договору (контракту) у разі недосягнення згоди сторін стосовно вказаного порядку, встановлюється законом про зовнішньоекономіч­ну діяльність. 6. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судо­вому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнарод­ним договорам, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. 7. Законом може бути встановлений особливий порядок укладення, виконання і ро­зірвання окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

 

1. Свобода договору є однією з основних засад цивільного законодавства. Вона надає суб'єктам цивільного права можливість самостійно обирати контрагента, визначати зміст договору тощо. Сторони можуть укладати передбачені чинним законодавством договори, а також ті договори, які ним не передбачені, за умови, що вони прямо не заборонені зако­ном. Сторони самостійно

визначають умови зовнішньоекономічного договору, при цьому вони мають враховувати вимоги закону щодо його істотних умов.

Зовнішньоекономічним договором (контрактом) є матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зов­нішньоекономічній діяльності.

Дослідження природи зовнішньоекономічного договору дає можливість виділити ряд ознак, які притаманні цьому виду договорів. По-перше, однією зі сторін зовнішньоеконо­мічного договору є іноземний суб'єкт господарювання. По-друге, виконання договору пов'язано з перетином митного кордону держави певним майном чи робочою силою.

2. Згідно з чинним законодавством України зовнішньоекономічні операції мають оформ­лятися в письмовій формі шляхом укладення відповідного договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прий­няття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Зазначимо, що за загальним правилом зовнішньоекономічний договір є укладеним з мо­менту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прий­няття цієї пропозиції.

Договір вважається таким, що вчинений у письмовій формі, в тих випадках, коли його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обміняли­ся сторони; якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншо­го технічного засобу зв'язку. Сторони зовнішньоекономічного контракту повинні підписа­ти його. При цьому, якщо стороною є юридична особа, контракт підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими акта­ми цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Зазначимо, що сторони при укладенні зовнішньоекономічного договору (українські су­б'єкти господарювання й іноземні суб'єкти господарської діяльності) мають керуватися По­ложенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженим Мінеко­номіки [222].

Практична цінність цього Положення полягає в тому, що воно містить перелік основних та додаткових умов зовнішньоекономічного договору. До основних умов віднесені: назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення; преамбула; предмет договору (контракту); кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг); базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг); ціна та загальна вартість договору (контракту); умови платежів; умови приймання-здавання товару (робіт, послуг); упаковка та маркування; форс-мажорні обставини; санкції та рекламації; врегулю­вання спорів у судовому порядку; місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіж­ні реквізити сторін. Додатковими умовами є: умови про страхування, гарантії якості, умо­ви залучення субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на товар, збереження торгових марок, порядок сплати податків, митних зборів, різного роду захис­ні застереження, з якого моменту договір (контракт) починає діяти, кількість підписаних примірників договору (контракту), можливість та порядок внесення змін до договору (контракту) та ін.

3. Частина 3 коментованої статті встановлює, що форма зовнішньоекономічного догово­ру (контракту) визначається правом місця його укладення. Місце укладення договору (кон­тракту) визначається відповідно до законів України. При цьому укладена за кордоном уго­да не може бути визнана недійсною внаслідок недодержання форми, якщо додержано вимог законів України.

Беручи до уваги те, що зовнішньоекономічний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферентом), відповіді про прийняття цієї пропозиції, місцем укладення договору слід вважати місцезнаходження оферента.

Якщо ж сторони оформлюють договір у вигляді одного документа, місце його укладення зазначається в самому тексті договору.

4. Частина 4 коментованої статті встановлює, що виключно законами України визначаєть­ся форма зовнішньоекономічних договорів (контрактів) щодо земельних ділянок, будівель та іншого нерухомого майна, розташованого на території України.

5. Зовнішньоекономічний договір є підставою виникнення зобов'язань у сторін такого до­говору. Одним з елементів будь-якого зобов'язання є його зміст (суб'єктивні права та обо­в'язки учасників).

Відповідно до положень цієї статті права та обов'язки сторін зовнішньоекономічного до­говору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. Вважаємо це положення таким, що ускладнює з'ясування змісту й обсягу прав і обов'язків сторін, оскільки при укладенні контракту важливим є встановлення права, яке за­стосовується до його форми та до змісту зобов'язань сторін. У першому випадку застосову­ватися має право країни місця укладення договору, а в другому - право країни, де заснована, має своє місце проживання або основне місце діяльності сторона контракту, визначена в ко­лізійних нормах.

Сторони можуть встановити у договорі порядок визначення права, яке має застосовувати­ся до змісту зобов'язань. В іншому випадку, відповідно до чинного законодавства, застосо­вується право країни, де заснована, має своє місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка є:

- продавцем - у договорі купівлі-продажу;

- наймодавцем — у договорі майнового найму;

- ліцензіаром - у ліцензійному договорі про використання виключних або аналогічних прав;

- охоронцем — у договорі зберігання;

- комітентом (консигнантом) - у договорі комісії (консигнації);

- довірителем - у договорі доручення;

- перевізником - у договорі перевезення;

- експедитором - у договорі транспортно-експедиторського обслуговування;

- страхувачем {страховиком) - у договорі страхування;

- кредитором - у договорі кредитування;

- дарувальником- у договорі дарування;

- поручителем - у договорі поруки;

- заставником {заставодавцем) - у договорі застави.

До зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про виробниче співробітництво, спеціа­лізацію і кооперування, виконання будівельно-монтажних робіт застосовується право кра­їни, де здійснюється така діяльність або де створюються передбачені договором (контрак­том) результати, якщо сторони не погодили інше.

До зовнішньоекономічного договору (контракту) про створення спільного підприємства застосовується право країни, на території якої спільне підприємство створюється і офіційно реєструється.

До зовнішньоекономічного договору (контракту), укладеного на аукціоні, в результаті конкурсу або на біржі, застосовується право країни, на території якої проводиться аукціон, конкурс або знаходиться біржа.

До прав і обов'язків за іншими зовнішньоекономічними договорами (контрактами) засто­совується право країни, де заснована чи має місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка здійснює виконання такого договору (контракту), що має вирішальне значення для його змісту.

6. При вирішенні питання про недійсність зовнішньоекономічного договору слід врахову­вати положення ЦК, який встановлює загальні підстави недійсності правочинів.

Зазначимо, що новий Цивільний кодекс поширив на зовнішньоекономічні договори пра­вила, згідно з яким недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недій­сність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі. До набрання чинно­сті цим Кодексом, відповідно до частини 2 статті 45 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, недодержання форми зовнішньоторговельних угод і порядку їх підписання тягло за собою недійсність угоди.

7. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Законом може бути встановлений особливий порядок укладення, виконання і розірвання окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Такий порядок встановлює, зокрема, Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартер­них) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» [436] для бартерних, товарообмін­них договорів.

 

< Попередня   Наступна >