142

---

Стаття 367. Форма і реєстрація договору комерційної концесії

1. Договір комерційної концесії повинен бути укладений у письмовій формі у вигляді єдиного документа. Недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору. 2. Договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації органом, який здійс­нив реєстрацію суб'єкта господарювання, що виступає за договором як правоволоділець. Якщо правоволоділець зареєстрований як суб'єкт господарювання не в Україні, реєстрація договору комерційної концесії здійснюється органом, який зареєстрував суб'єкта господарювання, що є користувачем. 3. У відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесії мають пра­во посилатися на договір лише з дня його державної реєстрації. Відсутність реєстрації договору позбавляє сторони права в разі спору посилатися на цей договір. 4. Інші вимоги щодо укладення договору комерційної концесії встановлюються зако­ном.

 

1. Відповідно до частини 7 статті 179 ГК господарські договори укладаються за правила­ми, встановленими ЦК, з урахуванням особливостей, передбачених ГК, іншими норматив­но-правовими актами щодо окремих видів договорів.

На цій підставі коментована стаття встановлює обов'язкові вимоги щодо форми договору комерційної концесії та наслідки її недодержання. Такий договір повинен бути укладений у письмовій формі у вигляді єдиного документа.

Названі вимоги обумовлені власне специфікою договору комерційної концесії, оскільки він регулює комплекс взаємопов'язаних відносин, підґрунтям яких є права інтелектуальної власності. Ці вимоги випливають також з частини 2 статті 1107 ЦК, за якою договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій фор­мі. У разі недодержання письмової форми він є нікчемним.

Договір комерцій

ної концесії може бути укладений лише складанням одного документа. Отже, він не може бути укладений у спрощений спосіб (ст. 181 ГК) шляхом обміну докумен­тами з використанням поштового, телеграфного, факсимільного, електронного чи іншого зв'язку.

Разом з тим, договір комерційної концесії повинен укладатись з дотриманням загального порядку укладення господарських договорів, установленого статтею 181 ГК, зокрема, про­ект його як єдиного документа надається другій стороні договору в двох примірниках.

Недодержання встановленої частиною першою статті 367 ГК вимоги до форми договору комерційної концесії тягне за собою недійсність договору. Відповідно до статті 215 ЦК та­кий договір є нікчемним. Визнання його недійсним судом не вимагається. Правові наслідки недійсності договору встановлені статтями 216-218 ЦК.

2. Договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації. Це викликано, в першу чергу, суспільною значимістю такого договору, оскільки його кінцевою метою є задоволен­ня певних потреб, як правило, широкого кола споживачів. Саме тому вимоги щодо укла­дення такого договору встановлюються законом, а не нормативно-правовим актом нижчого рівня (див. ч. 4 коментованої статті).

Крім того, на підставі договору комерційної концесії виникають багатогранні правовідно­сини, учасниками яких є не тільки його сторони, а й численні споживачі відповідних продук­тів чи послуг. Тому державна реєстрація такого договору є певною гарантією захисту спожи­вачів від можливих зловживань, зокрема, встановленням обмежувальних умов договору, які суперечать законодавству, в тому числі законодавству про захист економічної конкуренції.

Отже, державна реєстрація договору комерційної концесії має на меті засвідчити відпо­відність його закону та інтересам споживачів.

На підставі статті 210 ЦК договір комерційної концесії вважається укладеним з моменту його державної реєстрації.

За загальним правилом договір комерційної концесії реєструється органом, який здійснив державну реєстрацію суб'єкта господарювання, що виступає за договором як правоволоділець.

Якщо ж правоволоділець зареєстрований як суб'єкт господарювання не в Україні, реє­страція договору комерційної концесії здійснюється органом, який зареєстрував суб'єкта господарювання, що виступає за договором як користувач.

Відповідно до статті 58 ГК органом державної реєстрації суб'єкта господарювання є ви­конавчий комітет міської, районної у місті ради або районна державна адміністрація за міс­цезнаходженням чи місцем проживання суб'єкта господарювання, якщо інше не передбаче­но законом.

Забезпечення державної реєстрації комерційного договору покладається на правоволодільця, якщо інше не встановлено цим договором (див. ч. 2 ст. 370 ГК).

3. ГК та ЦК не встановлюють недійсності договору комерційної концесії через недодер­жання вимоги частини 2 коментованої статті щодо його державної реєстрації. Тому відповід­но до презумпції правомірності правочину, встановленої статтею 204 ЦК, такий договір є правомірним, якщо він не визнаний недійсним судом згідно з частиною 3 статті 215 ЦК. Тоб­то відсутність державної реєстрації не впливає на взаємні зобов'язання сторін договору. Вони можуть проводити передбачене договором навчання персоналу користувача, забезпечувати державну реєстрацію відповідних договорів щодо розпорядження правами інтелектуальної власності, будувати необхідні приміщення, придбавати спеціальне устаткування тощо.

Разом з тим, у разі відсутності державної реєстрації договору комерційної концесії сторо­ни договору не мають права посилатися на нього у відносинах з третіми особами та в разі спору. За цих обставин сторони договору не мають можливості належною мірою виконувати договір та вирішувати спірні питання, зокрема, вони не можуть посилатися на договір перед споживачами, в рекламі та перед судом.

4. Додаткові вимоги щодо укладення договору комерційної концесії встановлюються ін­шим законом. Серед них доцільно передбачити порядок державної реєстрації договору з ви­значенням переліку додаткових документів, необхідних і достатніх для її здійснення.

 

< Попередня   Наступна >