105

---

Стаття 341. Розрахункові операції банків

1. Розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері. 2. Для здійснення розрахунків суб'єкти господарювання зберігають грошові кошти в установах банків на відповідних рахунках. 3. Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формі платіжних доручень, пла­тіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у міжнародній бан­ківській практиці. 4. При безготівкових розрахунках усі платежі провадяться через установи банків шляхом перерахування належних сум з рахунка платника на рахунок одержувача або шляхом заліку взаємних зобов'язань і грошових претензій. Платежі здійснюються у ме­жах наявних коштів на рахунку платника. У разі потреби банк може надати платникові кредит для здійснення розрахунків. 5. Установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування. Договір повинен містити реквізити сторін, умови відкриття і закриття рахунків, види послуг, що надаються бан­ком, обов'язки сторін та відповідальність за їх невиконання, а також умови припинення договору.

 

1. Розрахункові операції банків відносяться до основних видів банківських операцій. Во­ни спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відно­син (оплата продукції, робіт, послуг), а також інших розрахунків у фінансовій сфері (напри­клад платежів до бюджету тощо).

2. За загальним правилом на території України всі юридичні особи усіх форм власності, а також фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які є суб'єктами господарювання, здійснюють між собою розрахунки у безготівко

вій та готівко­вій формах через установи банків відповідно до правил здійснення розрахункових та касо­вих операцій, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до частини 1 статті 1087 ЦК розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в без­готівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді. Отже, сфера застосування готівкового обігу досить обмежена і визначається спе­ціальними нормами.

Переважна ж більшість розрахунків між суб'єктами господарювання проводиться у без­готівковій формі на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електрон­ному вигляді. Як встановлено частиною 2 статті 1087 ЦК, розрахунки між юридичними осо­бами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підпри­ємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами мо­жуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Для здійснення розрахунків суб'єкти господарювання зберігають грошові кошти в уста­новах банків на відповідних рахунках (див. коментар до ст. 342 ГК).

3. Частина 3 коментованої статті наводить перелік платіжних інструментів, за допомогою яких суб'єкти господарювання можуть здійснювати безготівкові розрахунки. Такі розрахун­ки можуть здійснюватися у формі платіжних доручень, платіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

Платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми грошей зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Платіжна вимога - це розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або при до­говірному списанні отримувача до обслуговуючого платника банку здійснити без погоджен­ня з платником переказ визначеної суми грошей з рахунка платника на рахунок отримувача.

Платіжна вимога-доручення — це розрахунковий документ, що містить вимогу отримува­ча безпосередньо до платника сплатити суму грошей та доручення платника банку, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної платником суми грошей зі свого рахунка на ра­хунок отримувача.

Вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Видавати переказні й прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Розрахунковий чек - це паперовий розрахунковий документ, що містить нічим не обумов­лене розпорядження платника банку, що його обслуговує, провести переказ суми грошей на користь визначеного в ньому отримувача.

Платіжна картка - це спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установлено­му законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу грошей з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, пе­редбачених відповідним договором.

До інших дебетових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у міжна­родній банківській практиці, відносяться акредитивна та інкасова форма розрахунків, а та­кож форма розрахунків за гарантійним зобов'язанням тощо.

4. При безготівкових розрахунках усі платежі провадяться через установи банків шляхом перерахування належних сум з рахунка платника на рахунок одержувача або шляхом заліку взаємних зобов'язань і грошових претензій. Слід, проте, мати на увазі, що відповідно до статті 1087 ЦК та частини 3 статті 47 Закону «Про банки і банківську діяльність» відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошо­вих коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них мають право здійснювати й інші юридичні особи на підставі ліцензії на здійснення окре­мих банківських операцій.

Платежі здійснюються у межах наявних коштів на рахунку платника. Наприклад, платіж­не доручення платника приймається банком до виконання за умови, що сума платіжного до­ручення не перевищує суми грошових коштів на рахунку платника, якщо інше не встановле­но договором між платником і банком (ч. З ст. 1090 ЦК).

Згідно з пунктом 22.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Укра­їні» [385] банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходжен­ня та виключно в межах залишку грошей на рахунках платників, крім випадків надання плат­нику обслуговуючим його банком кредиту.

Порядок визначення залишку грошей встановлюється Національним банком України.

У разі недостатності на рахунку платника грошей для виконання у повному обсязі розра­хункового документа стягувача на момент його надходження до банку платника останній здійснює часткове виконання цього розрахункового документа шляхом переказу суми гро­шей, що знаходиться на рахунку платника, на рахунок отримувача.

Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу (ч. 1 ст. 1069 ЦК).

5. Установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієн­та, на умовах договору на розрахункове обслуговування. Основними нормативно-правови­ми актами, що регулюють здійснення розрахунків, є Цивільний кодекс України, Господар­ський кодекс України, закони «Про банки і банківську діяльність» та «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», а також нормативно-правові акти Національного банку Укра­їни, серед яких слід виділити Інструкцію про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній та іноземній валютах [152], Правила організації розрахунково-касо­вого обслуговування банками клієнтів і взаємовідносин з цього питання між територіальни­ми управліннями Національного банку України та банками в національній валюті [261], Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті [150].

Договір на розрахункове обслуговування повинен містити реквізити сторін, умови від­криття і закриття рахунків, види послуг, що надаються банком, обов'язки сторін та відпо­відальність за їх невиконання, а також умови припинення договору.

 

< Попередня   Наступна >