149

---

Стаття 353. Суб'єкти страхової діяльності у сфері господарювання

1. Суб'єкти господарювання - страховики здійснюють страхову діяльність за умови одержання ліцензії на право проведення певного виду страхування. Страховик має право займатися лише тими видами страхування, які визначені в ліцензії. 2. Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестраховування та фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та управлінням ними. Допускається здійснення вказаних видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків за договорами про спільну діяльність. 3. Страхувальниками у цьому Кодексі визначаються учасники господарських відно­син, які уклали договори страхування із страховиками або є страхувальниками відпо­відно до закону.

 

1. Згідно із статтею 2 Закону «Про страхування» страховиками визнаються фінансові уста­нови, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатко­вою відповідальністю згідно із Законом «Про господарські товариства» [90] з урахуванням особливостей, передбачених Законом «Про страхування», а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох.

Відповідно до статті 34 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» [ 100], статті 38 Закону «Про страхування» та згідно з Ліцензійними умовами провадження страхової діяльності, затвердженими розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 р., ліцензування страхо­вої діяльності на території України носить обов'язковий характер.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України відповідно до Указу Президента України від 4 квітня 2002 р. [389] є це

нтральним органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю (далі — Державна комісія).

Згідно із статтею 38 Закону «Про страхування» страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування.

Державна комісія зобов'язана розглянути заяву страховика про видачу йому ліцензії у строк, що не перевищує 30 календарних днів з часу одержання документів.

Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є:

1) недостовірність даних у документах, поданих заявником, для отримання ліцензії;

2) невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, вста­новленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії (ст. 36 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових по­слуг»).

Рішення про відмову у видачі ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.

2. Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, пере­страхування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових ре­зервів та їх управлінням.

Дозволяється виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених договорів, надання послуг (виконання робіт), якщо це без­посередньо пов'язано із зазначеними видами діяльності, а також будь-які операції для забез­печення власних господарських потреб страховика.

Діяльність по перестрахуванню регулюється статтею 12 Закону «Про страхування» та По­рядком та вимогами щодо здійснення перестрахування у страховика (перестраховика) нере­зидента, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 р. [248]

Згідно із Законом перестрахування - це страхування одним страховиком (цедентом, пере­страхувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обо­в'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерези­дента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента здійснюється згідно з вимо­гами та в порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про пере­страхування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

При здійсненні фінансової діяльності, пов'язаної з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням, кошти страхових резервів повинні розміщуватися з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості.

Страховики, які здійснюють страхування життя, можуть надавати кредити страхувальни­кам, які уклали договори страхування життя.

Порядок, умови видачі та розміри кредитів і порядок формування резерву для покриття можливих втрат встановлюються Державною комісією за погодженням з Національним бан­ком України.

3. Згідно з частиною 3 коментованої статті страхувальниками визнаються учасники гос­подарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцією (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, вста­новлених законодавством, та які уклали із страховиками договори страхування або є страху­вальниками відповідно до законодавства України (при здійсненні обов'язкових видів стра­хування).

Страхувальниками згідно з ГК є:

1) підприємства та об'єднання підприємств, а також інші суб'єкти, передбачені ГК, що утворені для здійснення господарської діяльності та зареєстровані в установленому порядку як суб'єкти господарювання;

2) громадяни України та інші фізичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законодавством порядку як підприємці;

3) підрозділи (структурні одиниці) суб'єктів господарювання, утворені цими суб'єктами для здійснення господарської діяльності.

У разі смерті страхувальника - підприємця, який уклав договір майнового страхування, його права і обов'язки переходять до осіб, які одержали це майно в спадщину. Страховик або будь-хто із спадкоємців має право ініціювати переукладення договору страхування.

В інших випадках права і обов'язки страхувальника - підприємця можуть перейти до ін­шого громадянина чи юридичної особи лише за згодою страховика, якщо інше не передбаче­но договором страхування.

У разі смерті страхувальника - підприємця, який уклав договір особистого страхування на користь третіх осіб, його права і обов'язки можуть перейти як до цих осіб, так і до осіб, на яких згідно з чинним законодавством покладено обов'язки щодо охорони прав і законних ін­тересів застрахованих.

У разі визнання судом страхувальника-підприємця недієздатним його права і обов'язки за договором страхування переходять до його опікуна, а дія договору страхування цивільної відповідальності припиняється з часу втрати ним дієздатності.

У разі якщо страхувальник - підприємець визнаний судом обмежено дієздатним, він здійснює свої права і обов'язки страхувальника за договором страхування лише за згодою піклувальника.

Якщо страхувальник - юридична особа припиняється і встановлюються його правона­ступники, права та обов'язки страхувальника переходять до правонаступника.

 

< Попередня   Наступна >