Стаття 258. Загальні умови, що визначають особливості регулювання господарських відносин
Розділ VI (ст.258-376) - Глава 29 (ст.258-262) |
Розділ VI ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ В ОКРЕМИХ ГАЛУЗЯХ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Глава 29 ГАЛУЗІ ТА ВИДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 258. Загальні умови, що визначають особливості регулювання господарських відносин
1. Особливості правового регулювання господарських відносин визначаються залежно від сфери суспільного виробництва, в якій складаються ці відносини, особливостей галузі господарювання, виду господарської діяльності, економічної форми результату господарської діяльності, простору, на якому складаються господарські відносини (внутрішньому чи зовнішньому ринку), особливостей суб'єктів, між якими виникають господарські відносини. 2. Правове регулювання господарських відносин здійснюється з урахуванням суспільного розподілу праці, що склався, та об'єктивно існуючих галузей народного господарства. 3. Особливості правового регулювання зовнішньоекономічних відносин визначаються розділом VII цього Кодексу.
1. Розділ VI Кодексу присвячено особливостям правового регулювання в окремих галузях господарювання, у зв'язку з чим він відкривається загальною главою, в якій містяться визначення галузей господарювання та видів господарської діяльності (гл. 29), а перша стаття її містить характеристику загальних умов, що визначають особливості регулювання господарських відносин.
Стаття 258 ГК виходить з того, що сфера господарювання не є абсолютно однорідною сферою людської життєдіяльності - в ній складаються багатоманітні господарські відносини, які потребують адекватного, особливого, залежно від конкретних умов, правового регулювання.
Насамперед особливості правового регулювання господарських відносин залежать від тієї частини
Разом з тим, сфера суспільного виробництва розглядається як відмінна від сфери особистого (невиробничого) споживання. Враховуючи це майнові відносини, що складаються у сфері невиробничого споживання, не є господарськими і тому не входять до предмета регулювання цього Кодексу, вони регулюються цивільним та іншим законодавством. Зокрема, не вважаються господарськими майнові відносини, що виникають у процесі реалізації продукту господарської діяльності для потреб особистого споживання. Водночас на відносини з реалізації продукту господарської діяльності юридичним особам поширюється дія цього Кодексу (див. коментар до ст. 4 ГК).
Сучасне суспільне виробництво є глибоко диференційованою системою, що включає численні галузі народного господарства, безліч видів господарської діяльності. Коментована стаття вимагає здійснювати правове регулювання господарських відносин з урахуванням специфіки галузі господарювання та виду господарської діяльності, з якими пов'язуються відповідні відносини. Цим Кодексом, зокрема, визначаються особливості правового регулювання господарсько-торговельної діяльності, комерційного посередництва, перевезення вантажів, капітального будівництва, інноваційної та фінансової діяльності. Визначенню виду господарської діяльності та галузі народного господарства, а також їх класифікації присвячено відповідно статті 259 і 260-261 Кодексу.
Так само правове регулювання господарських відносин має враховувати як умову, що визначає його особливості, економічну форму результату господарської діяльності. Залежно від цільового використання продукти господарської діяльності призначаються для сфери виробництва і функціонують у нових актах виробництва або для сфери особистого споживання, коли продукт виробництва вибуває з виробничого процесу. Відтак, розрізняються продукція виробничо-технічного призначення і вироби народного споживання. Цей поділ передбачає відповідні особливості правового регулювання, зазначені у статті 262 Кодексу.
Правове регулювання господарських відносин залежить також від того, на якому просторі вони складаються (внутрішньому чи зовнішньому ринку). У зв'язку з цим Кодексом передбачено окремий розділ, що визначає особливості регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання. Нарешті, умовою, що визначає специфіку правового регулювання господарських відносин, є особливості суб'єктів, між якими виникають ці відносини (суб'єкти вітчизняні чи іноземні, державні, комунальні, приватні тощо).
2. Частина 2 коментованої статті конкретизує положення частини 1 щодо галузевого визначення особливостей правового регулювання господарських відносин. Нею, зокрема, встановлюється вимога, згідно з якою поділ народного господарства на галузі та визначення видів господарської діяльності повинні здійснюватися на основі об'єктивного критерію, тобто виходячи із суспільного поділу праці, що склався на даний час, і тих галузей народного господарства, які існують реально. Тому, наприклад, не можна розглядати як галузі народного господарства штучно об'єднані утворення, такі як «агропромисловий комплекс» тощо (див.: Закон «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві України» в редакції від 15 травня 1992 р. [421]).
3. Зважаючи на значну кількість особливостей правового регулювання відносин, що виникають на зовнішньому ринку (зовнішньоекономічних відносин), порівняно з загальними правилами здійснення господарської діяльності, Кодексом передбачено спеціальний розділ VII, присвячений зовнішньоекономічній діяльності, її визначенню та законодавчому регулюванню. У ньому встановлюються загальні вимоги щодо державного регулювання цієї діяльності, її законодавчого визначення, порядку її здійснення суб'єктами господарювання, а також режиму іноземних інвестицій в Україні (див. коментарі до статей 377 - 400 ГК). Таким чином, відпадає необхідність спеціальних застережень у багатьох статтях Кодексу щодо особливих вимог до здійснення господарської діяльності на зовнішньому ринку. Разом з тим, якщо положеннями розділу VII ГК або окремим спеціальним законом не визначено особливі правила здійснення тієї чи іншої господарської діяльності у зовнішньоекономічній сфері, застосовуються вимоги загальної частини цього Кодексу, а за їх відсутності можуть застосовуватися відповідні загальні положення цивільного законодавства. У даному випадку діє відомий принцип: «Спеціальний закон скасовує дію загального закону».
Наступна >