Головна Науково-практичні коментарі Господарський кодекс Розділ VI (ст.258-376) Глава 29 (ст.258-262) Стаття 258. Загальні умови, що визначають особливості регулювання господарських відносин

Стаття 258. Загальні умови, що визначають особливості регулювання господарських відносин

Розділ VI (ст.258-376) - Глава 29 (ст.258-262)
174

Розділ VI ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ В ОКРЕМИХ ГАЛУЗЯХ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Глава 29 ГАЛУЗІ ТА ВИДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 258. Загальні умови, що визначають особливості регулювання господар­ських відносин

1. Особливості правового регулювання господарських відносин визначаються за­лежно від сфери суспільного виробництва, в якій складаються ці відносини, особливос­тей галузі господарювання, виду господарської діяльності, економічної форми резуль­тату господарської діяльності, простору, на якому складаються господарські відносини (внутрішньому чи зовнішньому ринку), особливостей суб'єктів, між якими виникають господарські відносини. 2. Правове регулювання господарських відносин здійснюється з урахуванням су­спільного розподілу праці, що склався, та об'єктивно існуючих галузей народного гос­подарства. 3. Особливості правового регулювання зовнішньоекономічних відносин визначаю­ться розділом VII цього Кодексу.

 

1. Розділ VI Кодексу присвячено особливостям правового регулювання в окремих галузях господарювання, у зв'язку з чим він відкривається загальною главою, в якій містяться ви­значення галузей господарювання та видів господарської діяльності (гл. 29), а перша стаття її містить характеристику загальних умов, що визначають особливості регулювання госпо­дарських відносин.

Стаття 258 ГК виходить з того, що сфера господарювання не є абсолютно однорідною сферою людської життєдіяльності - в ній складаються багатоманітні господарські відноси­ни, які потребують адекватного, особливого, залежно від конкретних умов, правового регу­лювання.

Насамперед особливості правового регулювання господарських відносин залежать від тієї частини

сфери суспільного виробництва, в якій вони складаються. Як відомо, суспільне виробництво утворюють такі його складові, як сфера виробництва, сфери розподілу та обігу. Кожна з цих сфер має свою економічну специфіку, а тому й відносини, які складаються в кожній з них, об'єктивно зумовлюють їх специфічне правове регулювання. Останнє повинно враховувати відмінності економічної форми, якої набуває майно у кожній із згаданих сфер (виробничій, товарній, грошовій).

Разом з тим, сфера суспільного виробництва розглядається як відмінна від сфери особис­того (невиробничого) споживання. Враховуючи це майнові відносини, що складаються у сфері невиробничого споживання, не є господарськими і тому не входять до предмета регу­лювання цього Кодексу, вони регулюються цивільним та іншим законодавством. Зокрема, не вважаються господарськими майнові відносини, що виникають у процесі реалізації про­дукту господарської діяльності для потреб особистого споживання. Водночас на відносини з реалізації продукту господарської діяльності юридичним особам поширюється дія цього Ко­дексу (див. коментар до ст. 4 ГК).

Сучасне суспільне виробництво є глибоко диференційованою системою, що включає чис­ленні галузі народного господарства, безліч видів господарської діяльності. Коментована стаття вимагає здійснювати правове регулювання господарських відносин з урахуванням специфіки галузі господарювання та виду господарської діяльності, з якими пов'язуються відповідні відносини. Цим Кодексом, зокрема, визначаються особливості правового регулю­вання господарсько-торговельної діяльності, комерційного посередництва, перевезення ван­тажів, капітального будівництва, інноваційної та фінансової діяльності. Визначенню виду господарської діяльності та галузі народного господарства, а також їх класифікації присвя­чено відповідно статті 259 і 260-261 Кодексу.

Так само правове регулювання господарських відносин має враховувати як умову, що ви­значає його особливості, економічну форму результату господарської діяльності. Залежно від цільового використання продукти господарської діяльності призначаються для сфери ви­робництва і функціонують у нових актах виробництва або для сфери особистого споживан­ня, коли продукт виробництва вибуває з виробничого процесу. Відтак, розрізняються про­дукція виробничо-технічного призначення і вироби народного споживання. Цей поділ пе­редбачає відповідні особливості правового регулювання, зазначені у статті 262 Кодексу.

Правове регулювання господарських відносин залежить також від того, на якому просторі вони складаються (внутрішньому чи зовнішньому ринку). У зв'язку з цим Кодексом передба­чено окремий розділ, що визначає особливості регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання. Нарешті, умовою, що визначає специфіку правового регулювання господарських відносин, є особливості суб'єктів, між якими виникають ці відносини (суб'єк­ти вітчизняні чи іноземні, державні, комунальні, приватні тощо).

2. Частина 2 коментованої статті конкретизує положення частини 1 щодо галузевого ви­значення особливостей правового регулювання господарських відносин. Нею, зокрема, вста­новлюється вимога, згідно з якою поділ народного господарства на галузі та визначення ви­дів господарської діяльності повинні здійснюватися на основі об'єктивного критерію, тобто виходячи із суспільного поділу праці, що склався на даний час, і тих галузей народного господарства, які існують реально. Тому, наприклад, не можна розглядати як галузі народно­го господарства штучно об'єднані утворення, такі як «агропромисловий комплекс» тощо (див.: Закон «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві України» в редакції від 15 травня 1992 р. [421]).

3. Зважаючи на значну кількість особливостей правового регулювання відносин, що вини­кають на зовнішньому ринку (зовнішньоекономічних відносин), порівняно з загальними правилами здійснення господарської діяльності, Кодексом передбачено спеціальний роз­діл VII, присвячений зовнішньоекономічній діяльності, її визначенню та законодавчому ре­гулюванню. У ньому встановлюються загальні вимоги щодо державного регулювання цієї діяльності, її законодавчого визначення, порядку її здійснення суб'єктами господарювання, а також режиму іноземних інвестицій в Україні (див. коментарі до статей 377 - 400 ГК). Та­ким чином, відпадає необхідність спеціальних застережень у багатьох статтях Кодексу щодо особливих вимог до здійснення господарської діяльності на зовнішньому ринку. Разом з тим, якщо положеннями розділу VII ГК або окремим спеціальним законом не визначено особливі правила здійснення тієї чи іншої господарської діяльності у зовнішньоекономічній сфері, застосовуються вимоги загальної частини цього Кодексу, а за їх відсутності можуть застосовуватися відповідні загальні положення цивільного законодавства. У даному випад­ку діє відомий принцип: «Спеціальний закон скасовує дію загального закону».

 

Наступна >